Читати книгу - "Небезпечний, Ніколь Кові"

СОФІ КЕРР

Ми виходимо з корпусу після першої пари і я тягну Інес до Кемерона та Шелбі.

-Благаю, Софі! Я боюсь лишатись з ним на одинці. І я навіть не знаю його, щоб йти на побачення. Ходімо зі мною!-молить вона і я сміюсь.

-Подвійне побачення? Кемерон ні за що не погодиться.

-Ну Софі!

Ми зупиняємось і я беру її за руки дивлячись в карі очі.

-Не хвилюйся. Шелбі хороший. Він нічого з тобою не зробить. Це ж просто хлопець, Інес!-підбадьорюю її я.

-Просто хлопець. З Паялу. З банди гангстерів. Дуже мило.-закочує очі Інес і я сміюсь.

-То й що? За те його всі бояться і тебе ніхто не зачіпатиме!-сміюсь я.

-Добре.-погоджується вона.-Але будь зі мною на звʼязку, добре?

-Писатиму кожну хвилину!

Ми зі сміхом прямуємо до парковки і я підходжу до Тернера, цілуючи його холодні губи.

-То ви вирішили свої справи?-запитую я і хлопець киває, засовуючи руки мені під куртку. Я відчуваю які вони холодні і не маю нічого проти, аби брюнет їх трохи зігрів.

-Шелбі справді покливав її?-шепоче мені на вухо Тернер і ми дивимось як Шелбі зі сміхом відкриває для Інес дверцята свого авто. Вона сідає і за кілька хвилин вони їдуть.

-Так. Інес хороша і дуже вродлива.-відповідаю я.

-Ні.-серйозно говорить Тернер.-Дуже вродлива тут тільки ти.-шепоче він а потім цілує.

-І хороша? Ти пропустив це слово.-посміхаюсь я.

-Ось це вже ні. До хорошої дівчинки тобі ще далеко.-жартує він і я сміюсь.-Якщо вже твоя подруга прогулює заняття, може і ми чимось займемось, як гадаєш?

-Не знаю. Я вже прогуляла одну лекцію минулої пʼятниці, тож починати так понеділок не дуже добре.-зізнаюсь я.

-Але ж тобі далеко до хорошої дівчинки.-повторює з усмішкою Тернер і я киваю.

-Давай поїмо бургерів? Тільки я плачу!-кажу я і застрибую в машину.

-Що? Ні. Я не дозволю тобі платити.-каже він і теж сідає.-За мене.-додає він, натякаючи, що і так не збирався за мене платити і коли я обурено відкриваю рота аби щось сказати, він сміється.-Жартую!

Ми виїжджаємо на шосе, йде лапатий сніг, тому двірники не встигають прибрати зі скла воду. В машині працює кондиціонер, тому швидко стає тепло і я знімаю куртку, лишаючись у чорних приталених джинсах і білому, трохи вкороченому, світрі.

Зтягую черевики і піджимаю під себе ноги, обіймаючи коліна руками. Стежу за хлопцем. Він уважно дивиться за дорогою, не відволікаючись, бо через таку погоду, ризик потрапити в аварію просто шалено високий.

По радіо грає якась після про Різдво і я посміхаюсь, розуміючи, що свято вже близько.

В цей момент мене радує абсолютно усе. Життя в Паялі, разом з Тернером в одній квартирі. Робота з Ремі. Навчання в Святій Марії. Нові друзі. Ця сніжна похода і холод. І навіть просто поїздка з Кемероном в одній машині. Бо я закохана у нього із ним усе навколо здається казковим.

Ми зупиняємось біля МакДоналдсу, Кемерон знімає свою куртку, кидає на заднє сидіння і коли наша черга приходить, відкриває вікно.

Ми замовляємо бургери, картоплю фрі і колу. Брюнет все таки розраховується і зупинившись на засніженій, пустій парковці, ми починаємо їсти.

Маю визнати, це моє найкраще в житті побачення!

___________

КЕМЕРОН ТЕРНЕР 
 

-За годину я маю бути в салоні.-каже Керр після того як ми доїли і натягує свої черевики.

-Я відвезу тебе.-кажу я і завджу мерседес.

-Я б теж хотіла мати права. Взяла б в оренду автомобіль і тобі не довелось би мене возити всюди. Та я зможу їх отримати тільки після дня народження.-каже блондинка і я згадую що їй тільки сімнадцять.

-Та починати вчитись можна вже.

-Справді?!-вигукує вона і я трохи відсовую своє сидіння і показую щоб вона сіла між моїх ніг.

Ні про що не переймаючись, вона відстібує ремінь безпеки і ставши на сидіння, переступє коробку передач, падаючи до мене.

Вона притискається спиною до моїх грудей, хапаючись за кермо.

-Зчеплення, гальмо, газ.-кажу я, вказуючи пальцем на педалі, а другою рукою глажу її ніжку. Важко триматись коли вона в мене між ніг.

-Зрозуміло.-тихо відповідає вона і я торкаюсь вологими губами шиї Керр.

-Видавлюй зчеплення і заводь.-кажу я і вона трохи йорзається на місці.-Машину, пташко. Не мене.-шепочу я, стиснувши ногу Софі, а другою рукою, притискаючи до себе за талію.

-Я це і роблю.-відповідає Софі, вичавлюючи педаль і натискаючи кнопку старту. Машина починає гарчати і вона потихеньку відпускає педаль. Зрушили.

-Легенько тисни на газ.-шепочу я, допомагаючи їй тримати кермо.

Керр слухається і ми виїжджаємо на дорогу.

-А тепер зчеплення.-знову робить все правильно і я беру руку дівчини та показую як перейти на другу передачу.

-Це так просто!-захоплено вигукує Софі, коли в мене починає виходити.

Ми проїжджаємо ще кілька метрів і паркуємось на узбіччі.

-Мені шалено сподобалося.-щебече Керр, не прибираючи руки з керма, хоч машина вже просто стоїть.

-Мені теж.-шепочу я, торкаючись губами шиї блондинки. Та я не про її вождіння.

Тілом розбігається тепло.

Вона знову трохи смикається, щоб перелізти на своє місце, а я вже ледь тримаюсь.

-Та до біса.-випалюю я і відкидаю спинку крісла трохи назад, одним ривком розвертаючи Керр до себе обличчям. Таким чином, дівчина лежить на мені.

-Що ти робиш?-сміється вона, але я замість відповіді цілую. Вона як мій особистий наркотик.

-Як ти можеш заводити мене одним своїм дотиким?-запитую я, прибираючи з обличчя Софі пасма волосся. Вона пожимає плечами.-У тобі все таке прекрасне... твоє тіло... ніжки... губки... це довге волосся... воно просто чорівне.-каже я і накручую одне пасмо на пальчик.-Та в біса.-Знову випалюю я і завожу нас в солодкий вихор поцілунків.

***
 

Публікую для вас ще одну частину❤️