Читати книгу - "Єретики Дюни"

Вафф схилив голову, чекаючи. Священник повернувся в межі досяжності. Бог не міг дозволити провалу.

Туек стояв за Одраде, дивлячись униз, на Ваффа. Його тілом пробігло тремтіння. Тлейлаксу були такими… такими відразливими й аморальними. Годі їм довіряти. Чи можна прийняти заперечення Ваффа за правду?

Далі стежачи за Ваффом, Одраде сказала:

— Але ж, мілорде Туеку, невже перспектива збільшення прибутків вас не приваблює?

Побачила, що права рука Ваффа легко обернулася, майже націлившись у неї. Його наміри стали ясними.

— Мілорде Туеку, — промовила Одраде, — цей тлейлаксу задумав убити нас обох.

При цих словах Вафф різко зметнув обидві руки вгору, намагаючись влучити у дві окремі складні цілі. Та, перш ніж його м’язи зреагували, Одраде вже пригнулася і встигла здолати його оборону. Почула тихе сичання дротиків, але не відчула уколу. Рубонула лівою рукою, зламавши Ваффові праве передпліччя. Тим часом її права нога розтрощила йому ліву руку.

Вафф заверещав.

Ніколи не здогадувався, що бене-ґессеритки такі швидкі. Майже як та Всечесна Матрона, яку він бачив на іксіанському конференц-кораблі. Попри біль, зрозумів, що мусить про це сповістити. За нагальної потреби Превелебні Матері можуть керувати синаптичними обвідними ланцюгами.

Двері за Одраде різко розчинилися. До покою ввірвалися Ваффові лицепляси. Та Одраде була вже за Ваффом, обома руками тримаючи його за горлянку.

— Стійте, а то він помре! — гукнула вона.

Обидва завмерли.

Вафф звивався під її долонями.

— Тихо будь! — наказала вона і глянула на Туека, що простягся на підлозі праворуч від неї. Один із дротиків влучив у ціль.

— Вафф убив Преосвященника, — промовила Одраде, звертаючись до своїх таємних слухачів.

Двоє лицеплясів далі витріщалися на неї. Легко було розгледіти їхню нерішучість. Як вона помітила, ніхто з них не зрозумів, що вони зіграли на руку Бене Ґессерит. Тлейлаксу потрапили в пастку!

Одраде заговорила до лицеплясів:

— Забирайте тіло й виходьте до коридору, зачинивши двері. Ваш Пан утнув дурницю. Ви будете потрібні йому пізніше.

Тоді звернулася до Ваффа.

— У цю мить потребуєш мене більше, ніж своїх лицеплясів. Відішли їх.

— Ідіть, — пропищав Вафф.

Оскільки лицепляси далі на неї витріщалися, Одраде сказала:

— Якщо не вийдете негайно, я його вб’ю, а тоді займуся вами обома.

— Робіть, що вона каже! — скрикнув Вафф.

Лицепляси прийняли це як наказ свого Пана. Одраде почула в голосі Ваффа ще щось. Він, очевидно, впав у самогубчу істерію, з якої його слід вивести.

Зоставшись із Ваффом наодинці, Одраде вийняла з його рукавів уже розряджені дротикомети та сховала до кишені. Вони зможуть детально вивчити їх пізніше. Для Ваффових зламаних костей небагато могла зробити, окрім як ненадовго ввести його у стан безтями і скласти переломи. Зробила ім­провізовані лубки з подушок і смуг зеленої тканини, видертих із меблів Преосвященника.

Вафф швидко отямився. Глянувши на Одраде, застогнав.

— Тепер ми з тобою союзники, — промовила Одраде. — Те, що сталося в цій кімнаті, почули кілька моїх людей і представники фракції, яка хоче замінити Туека одним із власних членів.

Це було надто швидко для Ваффа. Йому знадобилося трохи часу, аби зрозуміти, що вона казала. Та його думки зосередилися на найважливішій речі.

— Союзники?

— Як я собі уявляю, з Туеком складно було мати справу, — промовила вона. — Йому пропонують очевидну користь, а він торочить своє. Ти зробив деяким священникам послугу, вбивши його.

— Вони зараз слухають? — писнув Вафф.

— Звичайно. Обговорімо монополію на прянощі, яку ти пропонував. Покійний Преосвященник, земля йому пухом, казав, що ти про це згадував. Гляньмо, чи зможу я визначити методом дедукції обсяг твоєї пропозиції.

— Мої руки, — зойкнув Вафф.

— Ти ще живий, — відповіла вона. — Будь мені вдячний за стриманість, породжену мудрістю. Я могла б тебе і вбити.

Він відвернув від неї голову.

— Так було б краще.

— Не для Бене Тлейлакс і, вже напевне, не для мого Сестринства, — сказала вона. — Дай-но я гляну. Так, ти обіцяв доставити на Ракіс багато нових гарвестерів для прянощів, летючих, які лише торкаються пустелі своїми тральщиками.

— Ти підслуховувала! — звинуватив її Вафф.

— Аж ніяк. Дуже приваблива пропозиція, бо я певна, що іксіани, з власних причин, нададуть їх безкоштовно. Мені продовжувати?

— Ти сказала, що ми союзники.

— Монополія змусила б Гільдію закупити більше іксіанських навігаційних механізмів, — промовила вона. — Ви мог­ли б затиснути Гільдію у щелепах своїх кліщів.

Вафф здійняв голову і глянув на неї. Цей рух викликав біль у його зламаних руках. Попри біль, вивчав Одраде, пильно придивляючись до неї примруженими очима. Відьми справді вірили, що в цьому полягає план тлейлаксу? Він не смів сподіватися, що Бене Ґессерит настільки введені в оману.

— Звичайно, ваш базисний план інший, — продовжила Одраде.

Ваффові очі округлилися. Вона читала його думки!

— Я зганьбився, — проказав він. — Урятувавши моє життя, ти врятувала марну річ.

Він знову опустив голову.

Одраде глибоко вдихнула. Час використати аналіз Капітули. Схилилася до Ваффа і прошепотіла йому у вухо:

— Шаріат ще тебе потребує.

Вафф зітхнув.

Одраде сіла зручніше. Це зітхання сказало їй усе. Аналіз підтвердився.

— Ви думали знайти кращих союзників серед людей Розсіяння, — промовила вона. — Цих Всечесних Матрон та інших гетер подібного штибу. Питаю: чи сліг укладає союз зі сміттям, яке пожирає?

Досі Вафф чув таке питання лише в хелі. Його обличчя було блідим, дихання неглибоким. Що криється в її словах? Змусив себе не зважати на біль у руках. Союзники, сказала вона. Знала про Шаріат! Звідки могла знати?

— Як хтось із нас може не усвідомлювати численних переваг союзу між Бене Тлейлакс і Бене Ґессерит? — спитала Одраде.

Союз із відьмами повінди? Розум Ваффа переповнювало сум’яття. Ця мить здавалася такою ламкою! Відчув смак кислої жовчі при корені язика.

— Ах, — сказала Одраде. — Чуєш? Священник Крутансік і його фракція підійшли нам під двері. Вони запропонують, щоб один із твоїх лицеплясів прибрав подобу покійного Гедлі Туека. Кожен інший курс викликав би надто багато сум’яття. Крутансік — досить розумний чоловік, який досі тримався позаду. Дядько Стірос добре його підготував.

— Що здобуде твоє Сестринство від союзу з нами? — ледь вичавив Вафф.

Одраде всміхнулася. Тепер вона могла сказати правду. Це був завжди значно легший і часто наймогутніший аргумент.

— Наше виживання перед лицем бурі, яка назріває серед Розсіянців, — відповіла вона. — А також виживання тлейлаксу. Кінець тих, що зберігають Велику Віру, вкрай далекий від наших бажань.

Вафф скорчився. Вона каже це відверто! Тоді зрозумів. Хіба має значення, що почують інші? Їм не розпізнати таємниць, прихованих у її словах.

— Наші розплідні матері готові зустрітися з вами, — промовила Одраде. Зазирнула йому в очі та зробила рукою знак дзен-сунітського священнослужителя.

Вафф відчув, що туга стрічка, яка стискала йому груди, послабилася. Несподіване, немислиме, неймовірне виявилося правдивим. Бене Ґессерит не були повіндами! Весь Усесвіт, слідом за Бене Тлейлакс, ще