Читати книгу - "ЛІТОПИС САМОВИДЦЯ"

1 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: «нечинене».

2 Там же: «та ж тривога великая»

3 Там же: «в Москві».

4 Там же: «пробовано».

5 Там же: «познано». Дальші оповідання за цей рік зустрічаються тільки в сп. Іскрицького, Судієнка і в російському перекладі.

6 У сп. Судієнка: «Цениловці».

7 Там же: немає «гору».

8 Правильно «з маткою», тому що тоді жила тільки мати Петра I.

Бо и скарбници с порохами и кулями и всяким оружем в моц свою взяли 138 и бунти противко усіх сенаторов и против їх царских величеств [чинили] 1; поневаж оним зразу допущено своеволі, где юже жадного полковника, ані сотника з старших не міли над собою; бо которих не вигубили, то поутікали до боку їх царских величеств. Где уся Москва у великой тривозі от оних била и як на яких неприятелей чужостороних, усей землі войска купилися до царского боку и промисл о оной своеволі чинили. Же видячи стрелци, же своего предводителя, тоест князя Хованского утратили, мусіли ся упокорити їх царским величеством, — вислали с промежку себе сот дві стрелцов, просячи о милосердіе, сами плахи и сокіри на себе принесли. Которих до ласки своей царской їх царское величество приняли, и пославши, у оних усю казну военную отобрали и город, и їх без оружя учинили. И так їх царское величество по многом времени уехали в Москву місяця..., где уехавши 2, не без карности было предводителем тих бунтов: одних на горлі, а инних силкою карано, а остатку не позволено при оружю зоставати, опроч тих, которіе на варті зоставали. А бояре и слуги боярскіе неотступно з оружем ходили, осторожними будучи от тих бунтов, и оних стрелцов при назираню по городах розослано так в українніе 3, як в московскіе. И так тіе бунти ускромились великіе на Москві.

1 У сп. Іскрицького: цього слова немає, його взято із сп. Судієчка.

2 У сп. Судієнка: «отъехавши».

3 Там же: «українскіе».

Сталося розерване 4 згоди королю полскому з турчином — зараз по отправленю сейму войска полскіе казано збирати. А турчин, подобно, того не знаючи, скупивши сили великіе, пойшол на цесара християнского и, переправивши Дунай, опановал усю землю Венгерскую, которая оному поддалася наперед доброволне. А то взглядом того, же за подущеніем езуїтов хотіл їх от віри лютерской отвернути, чого они не хотячи терпіти нарушеня своей віри, турчину поддалися. И так вейзир з войсками своїми подступил под город столечній цесарскій Відно, где цесар давши бой и не могучи видолати силам великим турецким, в городі Видні замкнулся 147, и там город приказавши своїм гетманом, уступил в вишіе панства задля скупленя войска. Где през цілое літо у великом облеженю зоставал, которіе облеженці просили короля полского Яна Собеского о поратованя, которій стоял на граници своей за Краковом, которій, видячи так великую налогу от бісурман християном, якнайскорій войска збирал так кварцяніе, як и посполитое рушеня, и затягаючи по усей землі своей и по Україні — зараз плату давано. И так барзо великіе войска скупил, и Бога узявши на помощ, пойшол против войск турецких. О чом довідавшись, турчин Відно казал моцно 139 доставати, а сам з войсками иними против короля полского пойшол, легце себі тіе войска важачи.

4 У вид. Волинського: «розорванне».

* У сп. Козельського немає опису подій за 1683 — 1686 рр.

Але оного фортуна омилила: бо що учинил был засадку войск своїх піхоти тисячей четиридесять, усе тое знесено от короля полского, аж и сам везир не видержал з своїми войсками, але за помощію божіею и тіе розбити стали, же у малой купі мусіл 1 утікати, оставивши армати, намети — усе, що при собі міли. А и тіе войска, що города Видня доставали, побити, ледво що утекло: незліччоное множество бісурман 2 пропало. Где и сам король, в городі Видні побувавши и искупившися з инними ксіонженти християнскими, з войсками великими пойшли наздогон за везиром, не даючи оному отпочинку. Которая потреба была септеврія 13 по рускому календару 3. И знову у Дуная, у мостов, міли потребу и там турков збили, которіе великим гуртом на мост пойшли, с которими и мости на Дунаї обломилися, где знову много погинуло от меча и потонуло, которіе жолнірове, мости направивши, за турками пойшли, где по килка крот турков громили. Усіх потреб по чотири крот * валечних было, и на всіх потребах турки 4 шванковали 148, и городов много турецких попустошили и куды хотіли войска полскіе [ходили и 5] пустошили у килканадцять миль от Цариграда. И в тих потребах пашей много погинуло и живих жолніре побрали, которіе у Лвові в вязенню зоставали, и господар волоскій Дука.

Того ж року у Полскій землі восени, по Святом Семионі 6, около Ярославля, знову овощ и ягоди в полях породилися, которих, власне, як серед літа, обфитость великая била.

1 У сп. Судієнка: «мусіли».

2 Там же і в вид. Бодянського: «бусурмана».

3 Там же: просто «сентября 13 дня».

* Починається третя рука.

4 У вид. Судієнка: «турков».

5 Це слово взято із сп. Судієнка і з вид. Бодянського.

6 Там же: «Симеоні».

На початку року 7 в Немерові, зобравшись люд посполитий, козаками менуючися, бо межи ними и козаки били, а над ними старший от короля данний Куницкий, которий 8 гетманом меновалъся, и починивши усіх городов столечних полковников, назвавши, у которих полковники зостают, и с тим войском 9 пойшол на Рашков у Волоскую землю албо у Білогородский повіт ку Тегині. И там посад спалил, тилко замок зостал, инніе волости