Читати книгу - "Дике серце. Таємниця чоловічої душі"

В якийсь момент нашого шлюбу мене це все приголомшило. Де та краса, що я колись бачив? Що сталося з жінкою, в яку я колись закохався? Насправді я не сподівався отримати відповідь на своє запитання. Це радше був лютий вигук, аніж розпачливе прохання. Та Ісус все одно дав мені відповідь: вона і досі тут, лише в полоні; чи бажаєш ти поборотися за неї? Я зрозумів, що, як і багато інших чоловіків, одружився заради безпеки. Я одружився з жінкою, яка, як вважав, ніколи не кине мені виклик як чоловікові. Стейсі палко кохала мене — що я ще мав робити? Я хотів виглядати лицарем, але не бажав проливати кров як лицар. Я глибоко помилявся щодо всього облаштування. Я не знав про вежу, про дракона, яке призначення моєї сили. Найперша проблема стосунків між чоловіками і їхніми жінками полягає в тому, що ми, чоловіки, коли нас просять справді боротися за неї… вагаємося. Ми і досі шукаємо, як зберегти себе, ми забули про те глибоке задоволення від жертвування свого життя за інше.

ПРОПОНУЮЧИ НАШУ СИЛУ

Троє речей для мене надто дивовижні,

ба й чотирьох не розумію:

дороги орла на небі,

дороги гадини на скелі,

дороги корабля посеред моря

і дороги чоловіка до дівчини. (Прип. 30, 18–19)

Якеїв син Аґур говорить тут про важливі речі. Є щось мітичне у поєднанні чоловіка з жінкою. Коли йдеться про чоловіче і жіноче, наша чуттєвість створює притчу дивовижної глибини. Чоловік пропонує свою силу, а жінка запрошує чоловіка в себе — дія, що вимагає хоробрости, вразливости і безкорисливости від обох із них. Найперше завважте, що нічого не відбудеться, якщо чоловік не буде до цього готовим. Він повинен рухатися, його сила повинна збільшитися, щоб він міг увійти в неї. Проте якщо жінка не відкриється у своїй приголомшливій вразливості, любов також не вивершиться. Коли обидвоє живуть так як повинні жити, чоловік входить у жінку і пропонує їй свою силу. Він проливається там, у ній, для неї; вона втягує, приймає і обгортає його. Коли все завершено, він почувається знесиленим, але ж якою солодкою є ця втома.

Саме так твориться життя. Жіноча краса пробуджує в чоловікові мужність; чоловіча сила, котру він ніжно пропонує своїй жінці, дає їй можливість бути прекрасною, приносить життя їй та іншим. Це більше, набагато більше, ніж статевий акт і оргазм. Це реальність, що поширюється на кожен аспект нашого життя. Коли чоловік утримується від жінки, він залишає її без життя, яке може принести лише він. Найкраще це видно у чоловікових словах. Життя і смерть перебувають під владою язика, говорять Соломонові Приповістки (див. Прип. 18, 21). Жінка створена для слів чоловіка і палко бажає їх від нього почути.

Я щойно зайшов на кухню випити склянку води, а там якраз моя дружина Стейсі випікає різдвяне печиво. На кухні — безлад, у дружини, чесно кажучи, також, вигляд не найкращий: вона вся в борошні, взута в старі капці. Проте в той момент щось було в її очах, щось приємне і ніжне, і я сказав: «Ти чудово виглядаєш». Її плечі розправилися, в очах зблиснув вогник; вона зітхнула, посміхнулась і майже сором’язливо відповіла: «Дякую».

Якщо ж чоловік відмовляється пропонувати себе, тоді його дружина залишиться порожньою і неродючою. Схильний до насильства чоловік руйнує своїми словами, мовчазний чоловік виснажує свою дружину. «Вона в’яне», — зізнався мені один приятель, говорячи про свою наречену. «Якщо вона в’яне, значить, ти їй чогось не додаєш», — відповів я. Насправді, йшлося про декілька речей — його слова, його доторки, але головним чином — його захоплення. У житті це відбувається дуже по-різному. Чоловік, який залишає дружину з дітьми і неоплаченими рахунками заради іншого, легшого життя, відмовляє їм у своїй силі. Він жертвував ними, тимчасом як мав пожертвувати свою силу для них. Саме це робить героями Максима чи Вільяма Волеса: вони готові загинути, щоб звільнити інших.

Це той різновид героїзму, що його ми бачимо в житті Йосипа — чоловіка Марії і опікуна Ісуса Христа. На мою думку, ми недостатньо цінуємо те, що він для них зробив. Марія, заручена молода жінка, ще майже дівчина, виявляється вагітною, маючи вельми несподіване пояснення того: «Я вагітна сином Бога». Ситуація ганебна. Що має думати Йосип, як мусить почуватися? Без сумніву — ображеним, спантеличеним, зрадженим. Але він — добрий чоловік, він не віддасть її на каменування, він просто «хотів тайкома її відпустити» (Мт. 1, 19).

Уві сні на нього сходить ангел (це показує, скільки часом треба докласти зусиль, аби добрий чоловік зробив щось правильне, аби переконати його, що Марія каже йому правду, і він має довести справу до шлюбу. За це Йосипові доведеться дорого заплатити. Знаєте, що він мав би терпіти, одружившись із жінкою, яку вся громада вважала перелюбницею? Колеги і більшість клієнтів уникали б його, він, напевно, втратив би своє суспільне становище і, можливо, навіть місце в храмі. Щоб зрозуміти, як йому непросто це робити, згадайте, як пізніше натовп знущатиметься з Ісуса. «Чи це не син Йосипа і Марії?» — запитували вони з глузливою посмішкою, підштовхуючи одне одного ліктем і підморгуючи. Мовляв, ми знаємо, хто ти такий — байстрюк тієї розпусниці та її дурнуватого теслі. Йосип добряче постраждає за цей учинок. Чи він відмовляється? Ні, він пропонує Марії свою силу — він стає між нею й усіма тими неприємностями та не втрачає мужности. Він витрачає себе на неї.

«І зватимуть їх дубами справедливости» (Іс. 61, 3). Там, у тіні чоловічої