Читати книгу - "Наказ лейтенанта Вершини"

Комендант, побачивши Юрка, усміхнувся, подав руку:

— Дякую, Юрген, за рибу. Ти ловиш її своєчасно і ту, яку потрібно.

— Ростуть мої учні,— похвалилась Віра Миронівна. Гості помили руки, сіли за стіл, і комендант покуштував страву:

— Юшка гут!

Староста наповнив склянки слив'янкою, підняв свою:

— Хочу випити за здоров'я пана коменданта! Сто років вам жити, пане Штарк, і не хворіти!

Комендант усміхнувся, взяв склянку. Юрко попросив Щупака:

— Налийте й мені, Юхиме Мартиновичу, я теж хочу випити за здоров'я пана Штарка.

Комендант доїв юшку, випив слив'янки та калганівки, почервонів, сердито докоряв старості:

— Треба викорінювати непокору. У вашому селі діють вороги великої Німеччини. Зараз їх стало менше. Скоро їх не буде зовсім. І ніякої епідемії в селі немає. Молодь просто саботує, щоб не їхати в Німеччину. Все то більшовицькі витівки. Усіх, хто занесений в списки, відвозити на станцію, вантажити в ешелон і відправляти.

Староста покрутив головою, сказав Вірі Миронівні:

— Не вийде діло, люди тяжко хворі, не доїдуть вони до Німеччини.

Комендант підвівся з-за столу, подякував і наказав:

— Покажіть мені хворих, я навчу їх, як треба працювати, виконувати розпорядження німецьких властей. І ніякі хитрощі їм не допоможуть!

На подвір'ї спаленої поліції, навколо кам'яного льоху, сиділи й лежали на землі люди, занесені в списки для вивезення в Німеччину. Обличчя в них були бліді, очі горіли хворобливим блиском. Комендант Штарк став на підніжку фаетона, підняв руку:

— Ми розуміємо вашу хворість! Це є симуляція! Ви хочете уникнути відправлення в Німеччину…

І раптом замовк, зблід, повільно опустився на сидіння фаетона. До нього підбіг староста:

— Що з вами, пане Штарк?

Той сидів мовчки, ніби й не чув. Староста ще хотів щось сказати, але і в нього забракло голосу.

— Пані Віро, — нарешті вимовив комендант, — негайно їдемо. Я дуже погано себе почуваю. Мені треба в ліжко…

Кучер хльоснув пугою коней, фаетон виїхав на вулицю. Люди обступили Юрка:

— Що він казав?

— Куди поїхав?

Юрко розвів руками — мобілізація відкладається. На ґанку хати хлопець застав блідого, розгубленого Щупака. Той покликав:

— Ходи сюди, Юрко… Бо і підвестись не можу… В криницю якоїсь гидоти налили. І в Івана Хомутця вся родина лежить… А ти як?..

— Нічого!

— Дивно! Тут, мабуть, який у кого організм. Ти ще молодий, то воно й не діє! Господи, твоя воля… І все на мене валиться… А що я зроблю? Усіх не переловиш…

Юрко розповів Лесі про Штарка і, випивши про всяк випадок навару з подорожника, сів обідати.

Наступного дня вранці перед ворітьми зупинилася машина Маєра. Водій вніс до хати шкіряний жовтий чемодан, запитав матір:

— Де Юрген?

— Спить!

— Потрібен Юрген! Наказ пана Маєра.

Мама збудила Юрка. Водій вручив чемодан, в якому лежав, німецький мундир, сірий светр, черевики, чоботи.

— Одягайся — і ходім! — квапив хлопця водій, — через годину виїжджаємо.

— А куди?

— У командира батальйону гера Лернера захворів перекладач, — солдат притишив голос, — його поранили бандити в селі Дібровному. І вбили ще одного офіцера. Зараз готується акція. Село має бути сьогодні спалене. За вбивство німецького офіцера всім має бути капут! Гер Маєр порадив взяти тебе, бо потрібен перекладач. І ти повинен стати справжнім солдатом. Поспішай! На Дібровне рушає батальйон, танкетки — небезпеки немає ніякої. Це буде весела прогулянка.

Юрко зайшов у хатину, знайшов папірець і написав: «Лесю! Сьогодні німці мають палити село Дібровне. Терміново повідом Кравця. Скоріше!»

Склав папірець учетверо, одягнув німецьку форму і забіг у кімнату, де спала Леся. Дав дівчині записку:

— Негайно віднеси Кравцеві!

На подвір'ї палацу шикувалися солдати, гурчали мотори чорних фургонів, осторонь стояло три танкетки. Посеред подвір'я походжав Маєр з цибатим, схожим на півня офіцером. Побачивши Юрка, гестапівець махнув рукою, запрошуючи підійти ближче.

— Пане штурмбанфюрер! Оце і є мій юний друг Юрген Берг, мій рятівник, неперевершений рибалка, — підкликавши Юрка, сказав Маєр. — Юрген чудово знає навколишню місцевість, крім того, він гарний перекладач. А тобі, Юрген, нинішня поїздка теж буде корисна. Ти стаєш солдатом великої армії фюрера. Ти німець! І повинен допомогти встановлювати новий порядок!

— Дуже приємно познайомитись, — усміхнувся офіцер. — Зараз ми зробимо невеличку, але захоплюючу прогулянку.

Команда зайняла місця в машинах. Біля одного з фургонів Юрко побачив Скрипаля в чорній есесівській формі, з автоматом на грудях. Той догідливо зігнувся перед огрядним фашистом, щось йому розповідав, вказуючи в напрямку Дібровного. До Юрка долітали тільки окремі слова Скрипаля:

— Нікс, пан!.. Яволь… Гут!.. Цвай ур!..

Лернер оглянув фургони, танки і сказав Юркові:

— Сідай у машину!

Попереду поїхали мотоциклісти. А неораним, зарослим бур'янами полем, вивертаючи гусеницями землю, повзли танкетки.

Лернер, глянувши на годинник, сказав:

— Операція почнеться рівно через п'ять годин!

У широкій долині постало Дібровне. Здалеку виднілися чепурні хати. Звивиста річка поділяла село навпіл, вона в'юнилася між левадами та городами, ховалася під високими вербами і знову витікала із своїх схованок. На високому пагорбі стояла дерев'яна церква з трохи приплюснутою банею.

Колона зупинилася. Солдати вишикувалися біля фургонів. Лернер вийшов з машини, заговорив:

— У цьому селі бандити вбили двох офіцерів з охоронного батальйону дивізії «Вікінг». Тут пролилася кров солдатів великого фюрера! За це село підлягає повному знищенню! Мої солдати! Хай не здригнеться ваша рука, хай не знає жалю ваше серце! Паліть і нищіть! Наказую всю живність, яка є власністю великої Німеччини, загнати на Татарський острів. Молодь відправити на роботи. Наказую почати операцію!

Солдати швидко оточили село, на його околицях зупинились танкетки, цівки їх кулеметів дивилися на недалекий ліс. Фашисти зганяли на майдан людей і худобу.

Лернер наказав відокремити від гурту літніх жінок, чоловіків та дітей і загнати їх у церкву. Молодь лишили на майдані. Фашисти шастали по хатах, грабували.

Лернер надувся, як індик, пройшовся перед притихлими хлопцями та дівчатами, сказав Юркові:

— Переклади їм мій наказ: ваше село зараз буде спалене! Ви будете вивезені в Німеччину на роботи! Хто проявить послух і покору, залишиться живим! Хто перечитиме волі німецького солдата, буде розстріляний! І хай ніхто не думає про втечу.

Фашисти швидко відібрали молодь, а літніх людей загнали в церкву. Карателі погнали з села худобу, за нею рушили під охороною автоматників дівчата і хлопці.

Юрко з надією дивився на ліс, чекав, що з хвилини на хвилину звідти підуть в атаку партизани, виб'ють з села есесівців, врятують людей, але ліс стояв мовчазний, розімлілий від спеки.

Лернер гукнув карателям:

— Обкласти соломою церкву, підпалити і хати теж!

Запалало село. Чорний дим здіймався