Читати книгу - "Стань сильнішим"

Наші тренери працюють над такими темами, як уразливість, мужність, сором і гідність. Учасникам тренінгів пропонують досліджувати думки, емоції та поведінку, які заважають їм рухатися вперед, а також визначити нові вибори і практики, що дозволяють їм наблизитися до щирішого життя у згоді із собою. Основний акцент зроблено на розвитку навичок стійкості до сорому і розвитку повсякденних практик, які змінюють наш підхід до життя, кохання, виховання дітей і лідерства.

Ці фахівці не працюють у «The Daring Way», вони є незалежними практиками або членами інших великих організацій, які навчалися різним моделям роботи, у тому числі і за методикою Брене Браун.

Для того щоб знайти сертифікованого тренера «The Daring Way», відвідайте сайт thedaringway.com.

  Дари недосконалості: підсумок

Десять орієнтирів для щирого життя

1.Розвиток автентичності звільняє від турботи про те, що думають інші.

2.Розвиток співчуття до себе звільняє від перфекціонізму.

3.Розвиток стійкості духу звільняє від скутості і безпорадності.

4.Розвиток уміння бути вдячним і радіти звільняє від відчуття неповноцінності і страху темряви.

5.Розвиток інтуїції і довіри звільняє від потреби у впевненості.

6.Розвиток творчості звільняє від порівнянь.

7.Розвиток вміння балансувати роботу і відпочинок звільняє від виснаження як стану і сприйняття власної продуктивності як показника самооцінки.

8.Розвиток вміння бути спокійним звільняє від тривожності як стилю життя.

9.Розвиток усвідомлення сенсовності роботи звільняє від невпевненості в собі і тягаря обов’язків перед іншими.

10.Розвиток вміння посміхатися, співати і танцювати звільняє від зайвої стриманості і постійного самоконтролю.

Теорія щирого життя

1. Любов і прив’язаність — це непереборна потреба усіх чоловіків, жінок і дітей. Ми запрограмовані на стосунки з іншими — це те, що надає мету і сенс нашому життю. Відсутність кохання, прив’язаності і взаємин завжди призводить до страждання.

2. Розділивши людей, яких я опитала, на дві групи — тих, хто переживає глибоке почуття кохання і відданості, і тих, хто бореться за нього, — я виявила лише одну відмінність між групами. Ті, кого люблять і хто любить, і ті, хто відчуває взаємну відданість, просто вірять, що вони гідні кохання і відданості. Вони не живуть краще або легше за інших, не стикаються з депресіями чи залежностями рідше і не уникають травм, банкрутства чи розлучень, але, переживаючи життєві труднощі, вони практикують такий підхід до життя, який дозволяє їм вірити, що вони гідні кохання, відданості й радості.

3. Справжня впевненість у власній гідності не виникає нізвідки — вона розвивається, коли ми вважаємо наші життєві орієнтири свідомим вибором, який робимо щодня.

4. Головна особливість щирих жінок та чоловіків у тому, що їхнє життя сповнене мужністю, небайдужістю і чітким розумінням власних цілей.

5. Для щирих людей уразливість є каталізатором мужності, небайдужості до інших і цілеспрямованості. Насправді готовність до вразливості — це єдина цінність, яку поділяють усі люди, яких я характеризую як щирих. Вони приписують усе: від професійних успіхів до щасливих шлюбів і гордості за дітей — своїй здатності бути вразливими.

Надзвичайна сміливість: підсумок

Дефіцит: зазирнемо за лаштунки звички сумніватися в собі

Ключовий висновок: ми живемо в культурі дефіциту, у культурі сумнівів щодо своєї повноцінності.

Протилежність відчуттю неповноцінності — це не достаток або «більше, ніж ви будь-коли могли собі уявити». Протилежність відчуттю неповноцінності — це достатність, або те, що я називаю щирістю. Є десять орієнтирів для щирого життя, але в його суті завжди лежать вразливість і почуття власної гідності — здатність подивитися в обличчя невизначеності, зважитися на відвертість і на емоційний ризик і усвідомити власну повноцінність.

Протягом дванадцяти років досліджень і спостережень за тим, як відчуття неповноцінності завдає збитків нашим родинам, організаціям і спільнотам, я можу сказати, що нас усіх об’єднує дещо спільне — нам набридло боятися. Ми хочемо бути сміливими. Ми втомилися від загальнодержавних дискусій на теми: «Чого нам боятися?» і «Хто винен?». Ми усі хочемо бути відважними.

Викриття міфів про вразливість

Ключовий висновок: я визначаю вразливість як відвертість, невпевненість і емоційний ризик.

Так, відчуття вразливості — це суть складних емоцій, як-от страх, горе, розчарування, але завдяки йому також народжуються кохання, відданість, радість, співпереживання, інновації і творчість. Коли ми зачиняємося від уразливості, ми дистанціюємо себе від досвіду, який обдаровує наше життя метою і сенсом.

Міф № 1. Уразливість — це слабкість.

Міф № 2. Я не відчуваю вразливості.

Міф № 3. Ми можемо подолати усе самостійно.

Міф № 4. Уразливості передує довіра.

Усвідомлення і подолання сорому

Ключовий висновок: сором черпає свою силу в тому, що про нього не говорять. Ось чому він любить перфекціоністів: нас дуже легко змусити мовчати. Якщо ми осмислюємо почуття сорому і наважуємося говорити про нього, то висмикуємо його з корінням. Так само, як сонячний день до смерті лякає злих гномів, розмова і розповідь осявають сором світлом, що вбивче для нього.

Броня

Ключовий висновок: у дитинстві ми знаходимо способи захиститися від уразливості, болю, приниження і розчарування. Ми вдягаємо броню; використовуємо свої думки, емоції і поведінку як зброю; вчимося ставати непомітними і навіть зникати. Подорослішавши, ми розуміємо: для того, щоб жити мужньо, цілеспрямовано і у взаємодії з іншими, бути людьми, якими ми так прагнемо стати, — необхідно знову стати вразливими. Наважитись на вразливість означає зняти броню, під якою ми звикли ховатися; скласти зброю, якою ми тримали інших людей на віддалі; показати себе і дозволити іншим побачити нас.

Пам’ятайте про розрив: культивування змін і подолання прірви роз’єднаності

Ключовий висновок: для того щоб відродити творчість, інновації і освіту, ми маємо повернути гуманність в освіту і професійне середовище; нам потрібен ПРОРИВНИЙ ЗВ’ЯЗОК.

Регуманізація праці та освіти вимагає сміливих очільників. Чесні розмови про вразливість і сором мають вибуховий характер. Причина того, що в організаціях не говорять про це, полягає в тому, що подібні розмови проливають світло на темні сторони, про які ми воліємо не думати. Щойно починаються розмови, з’являється усвідомлення і розуміння проблеми, — повернутися назад і уникнути наслідків стає практично неможливо. Ми всі хочемо сміливих звершень. Якщо ми лише угледимо таку можливість, то вхопимося за неї і перетворимо її в наше бачення. І цього в нас вже не відберуть.

Щире виховання: чи наважимося ми самі бути такими дорослими, якими ми хочемо бачити своїх дітей, коли вони виростуть?

Ключовий висновок: те, ким ми є, і те, як ми взаємодіємо зі світом, — це значно сильніші провісники того, якими будуть наші діти, ніж наші методи виховання. З точки зору навчання наших дітей відважності в культурі вічного дефіциту йдеться не так про відповідь на питання «Чи ви правильно виховуєте своїх дітей?», як про відповідь на питання «Чи ви самі саме такий дорослий, яким хочете бачити свою дитину, коли вона виросте?». Наші історії здобуття гідності і відчуття повноцінності починаються в родині. Розповідь, безумовно, там не закінчується, але те, що ми дізнаємося про себе, і те, як вчимося взаємодіяти зі світом, будучи дітьми, визначає наш курс, який або вимагатиме від нас згаяти значну частину життя на боротьбу за зміцнення своєї самооцінки, або дасть нам надію, хоробрість і стійкість для життєвої подорожі.

Щиросердна вдячність

Команді бунтарів та мислителів: Сюзанн Беррелл, Барретту Ґильєну, Сарі-Марґарет Гамман, Чарльзу