Читати книгу - "Загублений світ"

Головуючий. У такому разі оголосіть його.

Професор Саммерлі (підхоплюючись з місця). Ваша світлосте, дозвольте довести до загального відома, що ця людина — мій особистий ворог ще відтоді, як ми з ним вели полеміку на сторінках журналу «Науковий огляд».

Головуючий. Питання особистого порядку нас не стосуються. Продовжуйте, докторе Іллінгворте.

Друзі наших мандрівників підняли такий галас, що доктора Іллінгворта часом майже не було чутно. Дехто навіть намагався стягнути його з кафедри. Але, маючи надзвичайну силу і могутній голос, доктор Іллінгворт переборов усі перешкоди і довів свою промову до кінця. З тієї хвилини, як він піднявся з місця, всім стало ясно, що в нього багато прихильників у залі, які, щоправда, складали меншість аудиторії. Значна ж частина публіки була настроєна очікувально і поки що зберігала нейтралітет.

Для початку професор Іллінгворт запевнив професора Челленджера і професора Саммерлі у своїй найглибшій повазі до їхньої наукової діяльності, але далі з жалем відзначив, що його виправлення до резолюції чомусь пояснюють якимись особистими мотивами, тоді як насправді ним керує виняткове прагнення до істини. По суті він стоїть зараз на тій самій позиції, на якій стояв на минулому засіданні професор Саммерлі. Професор Челленджер висунув тоді декілька тез, що були взяті під сумнів його колегою. Тепер цей самий колега виступає з такими ж самими твердженнями і розраховує, що їх ніхто не заперечуватиме. Чи логічно це? (Лементи: «Так!» «Ні!» У ложі, відведеній представникам преси, чутно, як професор Челленджер просить у голови дозволу виставити доктора Іллінгворта за двері.) Рік тому одна людина твердила досить дивні речі. Тепер те ж саме, і, мабуть, ще більшою мірою, роблять чотири людини. Але хіба це може служити вирішальним фактором там, де йдеться мало не про переворот у науці?

Усі пам’ятають випадки, коли мандрівники поверталися з далеких, нікому не відомих країв і поширювали усілякі небилиці, яким занадто охоче вірили. Невже Лондонський Зоологічний інститут хоче опинитися в становищі легковіра? Члени комісії розслідування — досить гідні люди, цього ніхто не буде заперечувати. Але людська натура надзвичайно складна. Бажання висунутися може збити з путі будь-якого справжнього професора. Усі ми, як метелики, летимо на вогник слави. Мисливці за великою дичиною не проти, щоб погрішити проти істини, аби вразити своїх суперників, а журналісти такі ласі на всілякі сенсації, що часто й густо кличуть на допомогу фактам свою багату уяву. У кожного з членів комісії могли виявитися свої мотиви, керуючись якими, вони роздули результати експедиції. («Ганьба! Посоромтеся!») Він нікого не бажає ображати. («Однак ображає!» Шум у залі.) Але докази, подані на підтвердження всіх цих чудес, мають надзвичайно легковажний характер. До чого вони зводяться? До декількох фотографічних знімків. Але в наш час мистецтво фальсифікації досягло такого високого рівня, що на самі фотографії покладатися не можна. Чим же ще намагаються нас переконати? Розповіддю про поспішну втечу і про спуск канатом, що нібито перешкодило членам експедиції захопити із собою більші зразки фауни цієї чудової країни? Дотепно, але не дуже переконливо. Було сказано, що лорд Джон Рокстон має череп фороракуса. Але де він? Цікаво було б глянути на нього.

Лорд Джон Рокстон. Ця людина, здається, обвинувачує мене в брехні? (Шум у залі.)

Головуючий. Тихіше! Тихіше! Докторе Іллінгворте, будьте ласкаві сформулювати своє виправлення.

Доктор Іллінгворт. Я підкоряюся, хоч мені хотілося б сказати ще дещо. Отже, моя пропозиція зводиться до такого: подякувати професорові Саммерлі за його цікаву доповідь, але повідомлені ним факти вважати недоведеними і доручити перевірку їх іншій комісії, що більше заслуговує на довіру.

Важко описати, яке сум’яття викликала в залі ця промова. Більшість присутніх, обурених таким наклепом на наших мандрівників, вимагали: «Геть виправлення!», «Не голосуйте за нього!», «Геть його звідси!» Одночасно незадоволені підтримували доктора Іллінгворта й оглушливо кричали: «Це нечесно!», «Голово! Закличте до порядку!» На задніх лавах, де сиділи студенти-медики, почалася бійка, вдалися до кулаків. Загальній бійці запобігла тільки присутність дам серед публіки. І раптом лементи стихли, у залі запала повна тиша. На естраді стояв професор Челленджер. Зовнішність і манери цієї людини справляють настільки велике враження, що варто було йому тільки підняти руку, як усі сіли на місця і приготувалися слухати його.

— Багато хто з присутніх, імовірно, пам’ятає, — почав професор Челленджер, — що подібні непристойні сцени розігралися і на першому нашому засіданні. Того разу головним моїм кривдником був професор Саммерлі, і хоч тепер він виправився і покаявся в гріхах, все ж цей інцидент не може бути відданий забуттю. Сьогодні мені довелося почути ще образливіші випади з боку особи, яка тільки-но залишила естраду. Я ледве змушую себе зійти до інтелектуального рівня даної особи, але це потрібно зробити, щоб усунути сумніви, які, можливо, ще збереглися в декого з присутніх тут. (Сміх, шум, лементи із задніх рядів.)

Професор Саммерлі виступав тут як глава комісії розслідування, але навряд чи потрібно нагадувати вам, що справжнім натхненником усієї справи є я і що наша поїздка увінчалася успіхом головним чином завдяки мені. Я довів цих трьох джентльменів до потрібного місця і, як ви вже чули, переконав їх у правильності моїх тверджень. Ми не розраховували, що наші спільні висновки будуть заперечуватися з тим же неуцтвом і завзятістю. Але, навчений гірким досвідом, я озброївся цього разу деякими доказами, що зможуть переконати кожну розсудливу людину. Професор Саммерлі вже говорив тут, що наші фотокамери побували в лапах людиноподібних мавп, які розгромили весь наш табір, і що більшість негативів загинули. (Шум, смішки, із задньої лави хтось кричить: «Розповісте це вашій бабусі!») До речі, про людиноподібних мавп. Не можу не відзначити, що звуки, які долітають зараз до мого слуху, досить жваво нагадують мені наші зустрічі з цими цікавими істотами. (Сміх.)

Незважаючи на те, що багато цінних негативів були знищені, все-таки деяка кількість фотографій у нас залишилася, і з них цілковито можна судити про умови життя на плато. Чи є в кого-небудь із присутніх тут сумніви в їхній істинності? (Чийсь голос: «Так! Є!» Загальне хвилювання, яке закінчується тим, що кількох людей виводять із залу.)

Негативи запропоновані увазі експертів. Які ж ще докази може надати комісія? Їй довелося втікати з плато, і тому вона не могла обтяжувати себе будь-яким вантажем, але професорові Саммерлі вдалося врятувати свою колекцію метеликів і жуків, а в ній є багато нових різновидів. Хіба цього не досить? (Кілька голосів: «Ні! Ні!») Хто сказав «ні»?

Доктор Іллінгворт (піднімаючись з місця). Ми вважаємо, що колекцію можна було зібрати де