Читати книгу - "Бенкет (вид. 2-ге, випр., білінгва)"

delle maschere nel Simposio di Platone. Milano 1997; Platone. Fedro / упоряд. G. Reale, L. Valla-Mondadori. Milano 2001. Автор підготував його спеціально для українського видання Бенкету Платона.

2

Е. Wind. Pagan Mysteries in the Renaissance. Oxford 1980.

3

А. Е. Taylor. Plato. The Man and his Work. London 1968.

4

G. Krüger. Einsicht und Leidenschaft. Das Wesen des platonischen Denkens. Frankfurt am Main 1993.

5

К. Gaiser. Platone come scrittore filosofico: saggi sull'ermeneutica dei dialoghi platonici. Napoli 1984.

6

Nietzsche. Die Geburt der Tragödie aus dem Geiste der Musik. Stuttgart 1979, розд. 14.

7

Th. A. Szlezák. Platon und die Schrifllichkeit der Philosophie. Berlin — New York 1985. Цитовано за виданням: Th. A. Szlezák. Platone e la scrittura della filosofia / вступ і перекл. з нім. G. Reale. Milano 1992, с. 73.

8

F. Nietzsche. Jenseits von Gut und Böse. Zur Genealogie der Moral // F. Nietzsche. Sämtliche Werke / Kritische Studienausgabe in 15 Einzelbänden, t. 7. Berlin 1988. Український переклад цитовано за виданням: Ф. Ніцше. По той бік добра і зла / перекл. з нім. А. Онишко. Львів 2002, с. 43.

9

Див.: G. Reale. Per una nuova interpretazione di Platone. Milano 201997, c. 454–494.

10

Див.: G. Reale. Per una nuova interpretazione di Platone. Milano 201997, c. 454–494.

11

Про ініціацію в містерії див.: Ch. Riedweg. Mysterienterminologie bei Platon, Philon und Klemens von Alexandrien. Berlin — New York 1987.

12

За Арістотелем математика вивчає передусім прекрасне і благе, не називаючи його, однак виявляючи його значення (τοὺς λόγους) і впливи (ἔργα).

13

Див.: G. Reale. Цит. праця, с. 361.

14

В. Шекспір / перекл. з англ. Г. Кочур.

15

А. Е. Taylor. Цит. праця, с. 161.

16

W. Otto. Teofania: lo spirito della religione greca antica. Genova 1983, c. 133.

17

Про історію українських перекладів Платона див.: Тарас Лучук. Платон по-українськи сто років тому і тепер // Мовознавство: Тези та повідомлення III Міжнародного конгресу україністів. Харків 1996, с. 324–328.

18

Держава Платона також розпочинається в дорозі: там Сократ разом з Главконом прямують до Атен із Пірейської гавані [Resp. З27а-b].

Про глибинний філософський підтекст, що його вводить композиційний елемент дороги в тексті Бенкету, пише Катрін Осборн. Дорога, якою прямує (досл.: піднімається, ἀνιών, 172a2) Аполлодор провадить його до Атен, улюбленого міста Сократа. Ця дорога символізує внутрішнє навернення Аполлодора до того способу життя, яке уособлює Сократ — живе втілення закоханого в мудрість філософа. Див.: С. Osborne. Eros Unveiled: Plato and the God of Love. Oxford 1994, c. 86-116.

19

Композиція твору повністю наративна і вся побудована на конструкції непрямової мови (знахідного відмінка з неозначеною формою дієслова). В цю непряму розповідь «інкрустовано» «я-розповіді», які змінюють одна одну і надають текстові форми діалога.

20

Див.: Е. Zwolski, Platon. Biesiada, с. 55–58; J. Pieper. Über die Liebe. München 1992, c. 45–57.

21

Підтвердження цьому — основна теза Павсанія: віддаватися коханцям є прекрасно (καλὸν τὸ χαρίζεσθαι ἐρασταῖς) [182b3]. Щоб якось її ушляхетнити, він різними способами намагається пов'язати цю проповідь із мудрістю і чеснотою: віддаватися заради чесноти завжди прекрасно (πάντως γε καλὸν ἀρετῆς ἕνεκα χαρίζεσθαι) [185b4-5].

22

Див.: Κ. J. Dover. Eros and Nomos (Plato, Symposium 182a-185c) // Bulletin of the Institute of Classical Studies 2 (1964) 31–42.

23

Див. у Олімпіодора [Olymp., Vita Plat., 3], Атенея [Athen., Deipnosoph. 187с], Арістіда [Aristides, Or. 46, II]. Цих відомих представників античної літературної критики цитує Р. Барі. Він подає також вичерпний перелік дослідників, які на той час висловили свої думки з приводу можливих інтерпретацій згаданого епізоду. Див.: R. G. Bury. The Symposium of Plato, c. xxii-xxiii.

24

На користь цього аргументу промовляє сам текст: Але чи то він переїв (ἢ ὑπὸ πλησμονῆς), чи була на те якась інша причина (ἢ ὑπό τινος ἄλλου), напала на Арістофана гикавка [185d1-2].

25

Еріксімах — живе втілення розсудливості і поміркованості. Зрозуміло, що він войовничий противник Афродіти посполитої, і, перш ніж про неї згадає Павсаній, він ввічливо попрощає авлетистку, щоб її присутністю не приземлити уранічної атмосфери, яка заповідалась на бенкеті. Коли розмірену бесіду в домі Агатона перерве діонісійська навала ватаги вуличних гульвіс на чолі з Алківіадом, Еріксімах просто відійде. Діонісійська оргія, в яку перетвориться поважна учта, явно не для нього. Див.: Е. Zwolski. Platon. Biesiada, c. 77–85.

26

Така послідовність викладу була характерною для медичних трактатів; їхні автори, зазвичай, починали від будови та функцій тіла, а закінчували викладом про влаштування та функціювання світу. Емпедокл, Алкмеон, Гіппократ були лікарями, але також філософами.

27

В. Кобб вбачає у цій концепції Еріксімаха відлуння традиційних філософських теорій, які на той час були популярними в освічених колах атенського суспільства, а також зауважує, що основні положення теорії Еріксімаха виказують вплив Емпедокла. Див.: W. S. Cobb. Commentary on the Symposium, c. 67.

28

Див.: L. Edelstein. The Role of Eryximachus in Plato's Symposium // Transactions of the American Philological Association 76 (1945) 85–97; D. Konstan, E. Young-Bruehl. Eryximachus' Speech in the Symposium // Apeiron 16 (1982) 40–46; також R. G. Bury. The Symposium of Plato, c. xxix.

29

Див.: R. G. Bury. The Symposium of Plato, c. xxx.

30

Див.: K. J. Dover. Aristophanes' Speech in Plato's Symposium // Journal of Hellenic Studies 86 (1966) 41–50.

31

Див.: L. Strauss. On Plato's Symposium, c. 119–142; також H. Neumann. On the Comedy of Plato's Aristophanes // American Journal of Philology 87 (1966) 420-426.

32

Див.: G. R. F. Ferrari. Plato and Poetry // Cambridge History of Classical Literary Criticism / упоряд. G. Kennedy, т. 1. Cambridge 1989, c. 92-148; також L. Strauss. On Plato's Symposium, c. 120–141.

33

Про дискусію довкола питання історичності Діотими та її ролі в Бенкеті Платона