Читати книгу - "Невдале викрадення, Сая Морі"

Пазл склався — не просто так бездоганний Максим розглядав її з усіх боків. А на що ще вона, власне, розраховувала? На неї дуже рідко звертали увагу імпозантні чоловіки. Чого б це доля сьогодні вирішила зробити виняток? Ймовірно гість побачив в ній чергову жертву для просування нелегального бізнесу. Але чому до цього він говорив про якусь клініку? Втім, хто може йому заборонити мати два бізнеси, з яких легальний — лише один?

— Максиме, пробачте, будь ласка. Але здається, ми вже дійшли консенсусу, і я вже нікуди не їду.

— Гаразд, — хлопець окинув дівчину розчарованим поглядом та стримано кивнув. — До побачення, Ярино, — шанобливе звернення Максима змусило серце дівчини черговий раз пропустити удар та замислитися, чи такої вже поганої долі вона уникнула, коли відмовилась їхати в бордель.

Не минуло й кількох секунд після того, як Максим пішов, як кримінальний авторитет різким рухом штовхнув перелякану дівчину в крісло та загрозливо навис над нею.

— Ти маєш пів хвилини, аби надати вичерпне пояснення, чому ти влізла у вікно.

Ярина вирішила не чекати початку тортур чи іншого фізичного насильства, і на одному видиху випалити все, що їй відомо про можливо зраду підлеглого Костянтина, але раптовий стукіт у двері відтяг увагу на себе. За мить до кабінету зазирнув той самий грубий чоловік, який замкнув її у кімнаті. Хотілося завити від безсилля.

Костянтин окинув підлеглого коротким поглядом та сухо мовив:

— Зачекай хвилину, — після чого знову повернувся до Ярини. — Я слухаю.

Вона скосила обережний погляд на чоловіка біля дверей та побачила, як той непомітно продемонстрував обриси зброї в кишені.

— Я, — Ярина нервово закусила губу та зробила глибокий вдих, — я кохаю тебе, — на вигадування нової версії часу не було, тому вона вирішила вперто гнути свою лінію.

— Ти усвідомлюєш, що Сергія вже не дочекаєшся? — Костянтин загрозливо скрипнув зубами, оскільки ані секунди не вірив в її почуття. Особливо після того, як вона намагалась втекти з Максимом.

— Невже кохання має так каратися? — нерішуче прошепотіла Ярина й зазирнула у карі очі в надії, що Костянтин зможе прочитати в її зіницях благання про допомогу.

Проте його не навчили читати думки. Він вже стиснув долоні у кулаки й зібрався коротко й грубо пояснити, чому не вірить в її високі почуття, але в кишені задзвонив телефон.

— Що? — здавалось, співрозмовник повідомив дещо настільки вражаюче, що Костянтин втратив будь-яку цікавість до Ярини, яка зіщулилась у кріслі від страху. Він підскочив до вікна та захоплено відсмикнув фіранку. — Не може бути. Звісно, пропускай. Зараз буду, — Костянтин скинув виклик та звернув до Ярини погляд, що палав від збудження. — Сергій вирішив ощасливити нас своєю присутністю. Оскільки він побічно винен у твоїй появі тут, я вбʼю тебе на його очах, — він повернувся до підлеглого та прохолодно наказав: — Тягни її в гараж.