Читати книгу - "До зустрічі ніколи, Меланія Арт"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
– Привіт, впустиш? – спитала, коли я відкрила двері.
– Ее, Привіт. Звісно, проходь.
– Думаєш, що я тут забула? – одразу розкусила мене брюнетка, а потім по-господарськи пішла всередину квартири. – Ооо, то в тебе тут ремонт у розпалі. Прикольно.
– Так, я саме збиралася фарбувати стіни, – відповіла розгублено.
– Круто. Коротше, щоб ти довго не думала, я одразу скажу, що хочу, – прямо сказала Божена. – Мені – нудно. Соля поїхала зі своїм душенькою до його фемілі в Лондон, а я маю декілька вільних запрошень на відкриття нового крутого клубу сьогодні. Тут я й подумала, що ти могла б скласти мені компанію, але точно була впевнена, що по телефону ти відмовиш. І ось я тут, щоб тебе вмовити.
Стала, мов вкопана, і намагалася це все переварити.
– Оу, я вражена твоєю чесністю, – зі сміхом відповіла. – Але знаєш, настрій якийсь не клубний, вибач.
– Ой, та вистачить вже по своєму ексу депресувати. Пора далі жити, ферштейн?
– Та я й не депресую, точніше не через нього. Взагалі-то я вже давно про розлучення не думаю, з того часу як…
"З того часу, як Влас знову з’явився у моєму житті", закінчила я речення в своїй голові. Очманіти! Я ніколи не думала, що буду порівнювати ці дві події в житті, але… Чорт, реально так і є! Я настільки поринула в нашу "ворожнечу" з Гордичем, що на її фоні – розлучення стало просто дрібницею.
– Нууу?
І тут я взяла і розповіла їй про Гордича. Про все-все, що сталося з нашої нової зустрічі. І про поцілунок вчора навіть сказала.
Мені просто потрібно було виговоритися і, бажано, людині з незалежною думкою. Соля – не розуміла наших стосунків з Власом, бабуся – вже винесла свій однозначний вердикт, а Божена – вона може сказати як це все насправді виглядає зі сторони.
– Ого, та у вас там мало не серіал, – присвиснула після того, як я закінчила говорити. – Трясця, може це до вас якось влаштуватися працювати? У нас настільки тухло, що заснути можна, а у вас там купа всього відбувається.
Не втрималася і засміялася. І все ж подобається вона мені. Так, говорить, майже не фільтруючи слова, але цим і чіпляє. Трохи різка дівчина, але все ж чесна та щира.
– Сама в шоці, – відповіла їй.
– Отже, так, – сказала після невеликої паузи. – Те, що цей Влас хоче тебе – це факт. Ти теж, до речі, його хочеш. І не сперечайся. Тому у мене два варіанти – або вам потрібно переспати і все пройде, або ви добряче вляпалися у всю цю лямур.
– А, може, ще якийсь варіант?
– Ну… Ще є варіант один, але він тобі не сподобається, – відповіла мені.
– Який?
– Ти можеш переспати з кимось іншим, суто для експерименту. В тебе ж давно чоловіка не було, от, можливо, ти й зациклилася на цьому Гордичу, як на єдиному доступному варіанті.
– Ой, ні, – засміялася. – Це точно не для мене, вибач.
– Я ж казала. Добре, а як тобі тоді ще один варіант…
– Мені вже страшно, – чесно відповіла їй.
– Та не бійся, тут ні з ким спати не потрібно буде, якщо сама, звісно, не захочеш. Коротше, зараз одягаєшся сексі-шмексі і ми їдемо в клуб. Там танцюємо, п’ємо коктейлі і просто гарно проводимо час, а завтра – ти з чистою головою ще раз про все подумаєш, адже зараз все одно ще на емоціях.
– Думаєш, допоможе?
– Не спробуєш – не дізнаєшся.
І я вирішила спробувати. Ремонт ще трохи почекає, а розслабитися мені дійсно не завадить.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «До зустрічі ніколи, Меланія Арт», після закриття браузера.