Читати книгу - "Повернути себе. Том 2, Олександр Шаравар"

                   —  Але для цього потрібні помічники з людей, - влізла в розмову Мізіда.- Самі вони в міста під захистом формера не ходаки, хіба що ті білі, про які ти говорив.

                     —  Так, і мені гидко від того, що мій друг до цього причетний, - сказав Декс, говорячи про Родріеля. - Так, гадаю, треба перевірити місто, може, ще знайдемо подібні фабрики смерті. - взяв себе в руки Декс. Це лише зовні здавалося, що ситуація не пройняла його, насправді він був просто в дикій люті. Навколо нього навіть почало викривлятися повітря саме по собі, що означало, що сполот насилу себе стримував.

            —  Я направила Заліз ... - Почала говорити Мізіда, але наступної миті з різницею в пару секунд прогриміло три вибухи вдалині.

                Декс не роздумуючи підняв себе в повітря телекінезом і потяг у бік стовпа полум'я за кілька кілометрів від нього. Фіск і Мізіда пішли за ним, але їм довелося затриматися, поки залізли на дроїдів.

              До того моменту, коли дівчина та хлопець дісталися місця вибуху, Декс уже втік у полум'ї. За свого товариша Фіск не переживав, тому такий вибух мало що може зробити навіть якщо він буде без скафандра, а зі скафандром і поготів. Вибух силою не дотягував навіть до допоміжної зброї фрегата. Щити на скафандрі були здатні витримати постріл крейсера, нехай і всього один.

                Через кілька хвилин із полум'я вибрався Декс з уламками від контейнерів, які кілька хвилин тому Фіск бачив із людськими мізками. Ебенезер відразу зрозумів, що це означало, що тут, під ними, була ще одна фабрика смерті.

              Як і у місцях ще двох вибухів. Але про всяк випадок вони попрямували і до них. Ще кілька хвилин обстеження місцевості, на нейромережу Фіска і Мізіди прийшло підтвердження про аналогічний цех.

         — У місті залишилися ще помічники Авуса, — сказав Фіск, коли вони повернулися до єдиного вцілілого складу.

         — І як ти уявляєш їх затримання? Ми не знаємо того, хто вони, а вижило більше мільйона людей. Навіть я не ризикну розкриватися тут, щоб обчислити їх, - сказав Декс похмуро. Якщо і до цього ситуація була огидна, то тепер усвідомлення того, що подібне може відбуватися і в Ілурі, і в Тритауні, і це була, по суті, їхня вина. міста. Ми перевіримо сліпі сегменти.

         — Це вже хоч на якийсь план, — сказав Фіск. У відповідь Декс лише скривився, зараз він хотів убивати, він був готовий розірвати винних просто голими руками.

           За десять хвилин від Залізяки прийшла карта сліпих плям. Їх, на жаль, виявилося дуже багато, кілька сотень різного діаметра від кількох метрів і до кількох сотень метрів.

          Скориставшись військовими, які визнали його тимчасовим командувачем, Декс розпочав перевірку всіх сліпих плям. Ще два десятки команд попрямували у каналізацію, в якій могли сховатися поплічники Авуса.

          Наказ був для всіх один: захоплювати всіх підозрілих і тягти до нього для допиту. На жаль, всі ці дії призвели лише до виявлення складів мародерів, які їх зробили до моменту відновлення міста та кількох сотень злочинців різного рангу.

          А пов'язаних із фабриками смерті нікого так і не вдалося знайти. Це Декса злило лише ще більше. Фіск зрозумів, що сполот був близький до зриву, і якщо нічого не зробити, то могли постраждати оточуючі. Хлопець чудово розумів, що Декс, насправді, є зброєю масового знищення сам по собі.

         —  Тобі не можна залишатися в місті, - сказав Фіск. - Ти зірвешся.

         — Знаю, тому ми і йдемо зараз. Сподіваюся, що поставки товару не буде, тварюки ще не знають. Дуже на це сподіваюся .- сказав Декс.

           Фіск відразу зрозумів, що задумав сполот, він хотів прибути на місце зустрічі замість Авуса з товаром і вже там розібратися з архами та зіургами на місці, щоб зрозуміти, наскільки це було поширене.

           Сам хлопець не вважав, що це найкращий вихід, але Декса дійсно слід було відвести від людей, інакше це могло призвести до дуже поганих наслідків. Тому й не протестував від не найрозумнішої ідеї. Залишивши Декса в кабінеті Парелії, Фіск вийшов з нього і одразу натрапив на Мізіду. Саме вона повинна за планом очолити Дагсбург після того, як вони покинуть місто.

            —  Як він? - Запитала вона у Фіска.

            — Тримається, я чесно не розумію, чому він так сильно переживає. Адже це не його вина, - відповів Фіск Мізіде.

            — Він не людина, не забувай про це, хоч ти і звик його вважати людиною, але він не людина. Навіть якщо здається, що він думає так, як люди, то пам'ятай, це не так. Запам'ятай, навіть люди на різних планетах сильно відрізняються мисленням, це я тобі можу сказати як працівник “Нейромережі”, нам із цим доводиться працювати, часто партії, здавалося б, однакових нейромереж мають різні надбудови саме через цю різницю. А він зовсім не людина, якщо тобі здається, що ти зрозумів, як він мислить, то ти помилився. Ти можеш лише приблизно уявляти, що в нього в голові відбувається, - відповіла Мізіда.

          — Я вже це зрозумів, коли він мене навчав. Хоча його мислення сильно олюднене життям поруч із людьми, - хмикнув Фіск, - Але ти маєш рацію, ми не можемо знати, що саме так його зачепило в цій ситуації. Так, жахливо, але на початковому етапі вторгнення загинуло в десятки та сотні разів більше людей.

          —  Які у вас плани? - Запитала Мізіда.

          — Я піду завантажу мізками та зернами обидві вантажівки. Нам треба хоча б п'ятірку дроїдів, щоб їх сховати у кузові. - Вночі ми вирушимо на зустріч, - сказав Фіск.

           — Я дам розпорядження Залізяці, він вам допоможе. Бережіть себе, - щиро промовила Мізіда, - Ти непоганий хлопець, постарайся вибратися звідси живим.

          — Вже повір, це я робитиму з усім своїм старанням. — посміхнувся Фіск. - Ти теж бережи себе, контакти у нас є, було б непогано зв'язатися після війни.