Читати книгу - "П'ятнадцятирічний капітан"

Коли Геркулес закінчив свою роботу, Дік Сенд та його супутники по черзі прослизнули всередину будівлі і Геркулес заповз останнім якраз тієї миті, коли дощ хляпнув з такою силою, немов хотів загасити блискавки.

Однак тепер вже нічого було боятися шаленого буревію. Щасливий випадок привів подорожніх в притулок надійніший за намет чи навіть хатину туземця.

Це був один із тих конусів, про які лейтенант Камерон говорив, що мистецтво термітів заслуговує на більший подив, аніж мистецтво древніх єгиптян, що спорудили піраміди.

«Щоб зрівнятися з термітами, – стверджував він, – людям необхідно було б побудувати щонайменше гору Еверест, одну з найвищих вершин Гімалаїв».

За декілька хвилин гроза несамовито вирувала, як ніколи в помірному кліматі. Для Діка Сенда та його супутників було великим щастям, що вони натрапили на цей притулок.

Дощ сипав не окремими краплями, а лив як із відра. Часом потоки води лили на землю суцільною стіною, як Ніагара. Немов на небесах перекинувся догори дном неосяжний басейн і вся вода з нього одразу ж вихлюпнулася на землю. Така злива миттєво перетворює рівнини на озера, а струмочки – на бурхливі потоки; річки виходять з берегів і запруднюють величезні території. На відміну від помірного поясу, де чим сильніше гроза, тим вона коротша, в Африці найсильніші грози часто тривають впродовж декількох днів.

Як хмари можуть накописити стільки електрики? Звідки береться стільки водяної пари? Важко зрозуміти це, проте саме так воно і є – ми немов би переносимося в епоху великого потопу.

На щастя, товсте склепіння термітника виявилося непроникним для зливи, в цьому вони не поступалися міцним бобровим хатинкам. Навіть якщо б на них хлинув цілий водоспад, жодна крапля води не проникла б всередину.

Як тільки мандрівники зайняли термітник, найперше вони ознайомилися з його нутрощами. Світла ліхтаря було достатньо, аби оглянути його повністю. Споруда конусної форми сягала всередині дванадцять футів у висоту та одинадцтяь футів у діаметрі, окрім верхівки, яка мала круглу форму на кшталт цукрової голови. Товщина стін досягала одного фута і до них прикріплювалися декілька поверхів комірок, відокремлених один від одного проміжками.

Може здатися неймовірним те, що загони нікчемних комах будують такі монументальні споруди, проте факт залишається фактом: термітники досить часто зустрічаються у внутрішніх областях Африки. Голландський мандрівник минулого століття Смітман розміститися на верхівці одного із таких конусів разом з чотирма своїми супутниками. Лівінгстон бачив в Лунде декілька термітників з червоної глини заввишки п'ятнадцять та двадцять футів. У Ньянгве лейтенант Камерон не раз помилявся, вважаючи здалека селищами великі скупчення таких мурашників. Він відкрив велетенські термітники, справжні будівлі заввишки навіть не двадцять, а сорок та п'ятдесят футів. Це були величезні конусоподібні споруди округлої форми, а з їхніх боків стирчали вузькі прибудови на зразок дзвіниці якогось собору.

Тож, які терміти будують такі дивовижні споруди?

– Ратні терміти, – без коливань відповив кузен Бенедикт, ледве ознайомившись з матеріалом, з якого було побудовано мурашник.

Стіни, як ми вже зазначали, було зведено з червонястої глини. Якби їх було зліплено з сірої або чорної землі, то їхнє будівництво слід було б приписати «термітам кусючим» або ж «термітам жахливим». Неважко помітити, що назви всіх цих комах не дуже заспокоюють, і вони могли подобатися тільки такому пристрасному ентомологові, як кузен Бенедикт.

У порожній центральній частині конуса, де спочатку розташувався маленький загін, не вистачило б місця для всіх, проте комори, розташовані ярусами, вільно могли вмістити людей середнього зросту. Уявіть собі ряд відкритих ящиків, а в глибині цих ящиків мільйони комірок, які раніше займали терміти, і ви легко зрозумієте внутрішній устрій мурашника. Ящики ці були розташовані ярусами, один над одним, неначе ліжка в каюті пароплаву. На верхньому ярусі розмістилися місіс Уелдон, маленький Джек, Нен та кузен Бенедикт. Нижче влаштувалися Остін, Бат та Актіон. Дік Сенд, Том та Геркулес зосталися в найнижчій частині конуса.

– Друзі, – звернувся юнак до двох негрів, – підлога сиріє. Потрібно зробити насип з глини. Відколюйте глину від нижньої частини стін. Але обережно, не затуліть отвір, через який проходить повітря, а то ми задихнемося.

– Але ж ми тут на одну ніч, – відповів старий Том.

– Тож відпочиньмо гарненько. Адже за десять днів ми вперше ночуватимемо під дахом.

– Десять днів! – повторив Том.

– Окрім того, – продовжував Дік Сенд, – оскільки цей термітник виявився таким надійним, можливо, ми затримаємося тут на цілу добу. Я тим часом піду на пошуки річки, яка не може бути далеко. Я думаю навіть, що нам краще не покидати цього притулку, допоки ми не збудуємо пліт. Тут нам не варто боятися жодної зливи. Отже, за роботу! Зробимо насип і втрамбуємо підлогу.

Наказ Діка Сенда було виконано тієї ж миті. Геркулес відколов ударом сокири нижній ярус камер, який складався з досить крихкої глини. Глину цю навалили купою на підлогу термітника, піднявши таким чином її майже на цілий фут над болотистим ґрунтом, на якому розмістився конус, і Дік Сенд переконався, що повітря вільно надходить всередину через вихідний отвір.

Мандрівникам залишалося тільки радіти, що терміти покинули своє житло. Адже, якби у будівлі залишилася хоч би частина її багатотисячного населення, люди не мали б змоги зайняти її. Однак, чи давно термітник покинули хазяї, або ж ці ненажерливі комахи пішли з нього зовсім недавно? Подумати про це було далеко не зайвим.

Кузен Бенедикт, надзвичайно здивований тим, що терміти покинули свою домівку, негайно запитав себе про це, незабаром переконавшись, що сталося це нещодавно.

Спустившись на підлогу, він озброївся ліхтарем і почав заглядати в найпотаємніші закапелки конуса. Йому вдалося знайти те, що він назвав «головним склад» термітів, тобто місце, де ці працелюбні комахи зберігають усі свої продовольчі запаси.

Цей склад розміщувався в нижньому ярусі, поряд з «королівською» коміркою, яку зруйнувала сокира Геркулеса так само, як і комірки, призначені для личинок.

Кузен Бенедикт знайшов тут декілька крапель ґледі, що ще не встигли затвердіти – отже, терміти доставили її на склад зовсім нещодавно.

– Ні, ні! – вигукнув вчений, немов заперечуючи якомусь опонентові. – Ні, цей термітник хазяї покинули зовсім нещодавно.

– Це ніхто і не заперечує, містере Бенедикт! – промовив Дік Сенд. – Давно або ні, для нас важливо єдине: вони його покинули і ми змогли зайняти їх місце.

– Є дуже важливим дізнатися, чому саме терміти пішли звідси, – заперечив