Читати книгу - "Мережевий ефект"

Амена зробила це. За обставин, які здавалися їй достатньо впевненими, Елетра сказала: "Так, на Досліднику їх було троє".

"Але жодного на транспорті постачання?" — уточнила Амена.

Елетра кивнула. “Правильно. Дослідник ніс контактників. Усі на транспорті — допоміжний персонал".

Я передав Амені: Запитайте її, чи SecUnits були власністю Баріш Естранза, чи були орендовані по договором. Я не думав, що вони будуть SecUnits компанії — останнє, чого б ви хотіли, коли відстоювали права на незатребувану колонію, — це те, щоб компанія отримала всю свою жадібну владу для аналізу даних.

Амена повторила запитання, передавши мені: "Оренда — так жахливо говорити про людей-роботів."

Так, Амено, це лайно, я знаю. (І я знав, що це все нове і жахливе для Амени, але старе для мене, Елетри та її сім’ї, що перебуває у компанії В-Е на постійній основі. Ось чому я сказав це мовчки, а не вголос на весь корабель.)

Елетра відповіла: "Ні, жодна контрактна техніка не брала участі у цій роботі. Вони не хотіли, щоб випадково інша корпорація дізналася, що ми робимо".

Тьяго задумливо спостерігав за Аменою, ніби підозрюючи, що вона розмовляє зі мною у стрічці. Потім вираз обличчя Елетри знову почав змінюватися, і він поспішно відволік її запитаннями про її родину.

Амена сказала на нашому приватному каналі: "Ти збираєшся йти з Арадою?"

"Так", сказав я їй.

Амена сказала: "Якщо на Досліднику були три SecUnits, чому вони не зупинили цілі від… захоплення або що б вони там не зробили? Наші цілі, здається, навіть не уявляли, хто ви."

Я сказав їй, що SecUnits на Досліднику були під контролем керівників, безпосередньо або через HubSystem. Якби цілі отримали контроль над будь-яким з керівників, SecUnits повинні були виконувати їхні накази. Ось чому я ненавиджу ситуації із заручниками. Ви повинні швидко діяти і нейтралізувати захоплювачів. Вороги не можуть погрожувати і змушувати вас робити те, чого ви не хочете робити, лише тоді, якщо заручники без свідомості або мертві. "Коли цілі затягли нас на борт, вони знали, хто я, і, можливо, думали, що можуть наказати вам зупинити мене."

Амена пирхнула. "Звичайно, ти маєш рацію."

Амена натякала на те, що я не послухав би її, що було правдою, я б не зробив цього, не в тій ситуації. Але з іншого боку, ми багато чого не знали про цілі. Це був вакуум даних, достатньо великий, щоб ми всі впали у нього і померли, включаючи АРТа.

Вираз обличчя Аради був заклопотаний. Менеджер Баріш Естранзи надіслав логістику щодо доставки та передачі вантажу, і вона перебирала це з АРТом у стрічці. Тоді вона запитала мене: "Вони знатимуть, що ти — SecUnit, тому що Елетра скаже їм про це, тож… як ми маємо це вирішити?"

Я не був впевнений, що означає "це". Але я також не був впевнений, що Арада знає, як "це" вирішити. Її досвід роботи з SecUnits був обмежений виключно мною. Я сказав: "Я буду SecUnit'ом від університету, який забезпечує вашу безпеку".

Я дійсно очікував, що АРТ втрутиться, принаймні якимось грубим шумом. Але він не коментував.

Слухаючи у стрічці, Ратті засумнівався у цій ідеї. "Хіба ви в такому разі не носили би обладунки?"

"Не обов'язково. Деякі контракти вимагають від SecUnits патрулювання житлових приміщень, і це зазвичай робиться у звичайній формі замість броні". Існують посібники зі стандартизації виробництва конструктів, але більшість людей цього не знають. Поки мені не довелося заходити до центру відновлення, наповненого SecUnits та спеціалістами, які нас будували та розбирали, мій модуль оцінки ризику вважав, що все чудово. (Я знаю, мене теж хвилює, коли я це говорю.)

Потім АРТ сказав: "Ваша конфігурація більше не відповідає стандарту SecUnit'а." АРТ знав про це, тому що він був той, хто змінив мою конфігурацію, щоб допомогти мені виглядати як людина-імп. Це, в поєднанні з кодом, який я написав, щоб змінити спосіб мого пересування, додати випадкові рухи, вагання, моргання та все інше, що говорило "людина" іншим людям, полегшило звикання, хоча мені все одно доводилося прикладати багато зусиль для злому сканерів зброї.

"Це вірно." Арада обернулася до мене, її брови стиснулися від занепокоєння. "Ти виглядаєш по-іншому з того часу, як ми тебе вперше зустріли. Ти дозволив волоссю трохи відрости".

Деякі зміни АРТа у моїй конфігурації були делікатними — довше волосся на голові, більш помітні брови, те саме тонке, майже непомітне волосся у людей на великих ділянках шкіри, де моя органічна шкіра стикалася з неорганічними частинами. Інші зміни були структурними, щоб переконатися, що сканери, які шукають стандартні розміри SecUnit'а, не розпізнали би мене. "Я також став нижчим", — сказав я їй.

"Ви?" Здивована, Арада відступила, придивляючись до моєї голови.

Відсутність уваги до деталей — одна з причин, чому люди не повинні забезпечувати власну безпеку.

Але люди виявляють підсвідомі деталі і реагують на них, усвідомлюють вони це чи ні. Навіть на Preservation (особливо на Preservation) я керував своїм кодом, щоб зробити свої рухи та мову тіла більш людськими, щоб не привертати уваги. Зараз я запускав програми за звичкою. Коли я зупиняв їх, я був набагато більше схожий на "нормального" SecUnitа навіть без броні. (Нормальний = нейтральний вираз, що приховує екзистенційний відчай та нудьгу, що пригнічує мозок.)

Арада і Ратті все ще хотіли сперечатися, тому я сказав: "Якщо вони запитають — а вони не запитають — скажіть, я академічна модель, розроблена спеціально для вашого університету".

АРТ сказав: "Я б вважав за краще, щоб ти пішов людиною-імпом."

Мені зараз дійсно потрібен був гігантський всезнаючий машинний інтелект, який нагадував мене. — "Мені байдуже, чому ви віддаєте перевагу, — сказав я. — Так буде безпечніше." Ми намагалися сказати одну велику брехню — що ми екіпаж АРТа — і було легше зробити її правдоподібною, якби ми зменшили кількість іншої брехні до мінімуму. Той факт, що я був SecUnit'ом і що Арада уклала зі мною контракт на забезпечення безпеки, був правдою, навіть якщо в корпорації вважали інакше. Я міг би все це сказати, але натомість сказав: "Це моє рішення, і ти можеш замовкнути".

"Не треба боятися, — сказала Амена, повертаючись на камбуз. Тьяго прямував до вантажного шлюзу, щоб допомогти Оверсу та Ратті.

Арада все ще сумнівно дивилася на мене, розсіяно наспівуючи і стукаючи зубами, і я зрозумів, що є ще одна проблема. Для Аради я не був її