Читати книгу - "Тарас Шевченко. Твори у п'яти томах. Том 1"

Наливайка живого спалили в Варшаві, Івана Остряницю і тридцять старшин козацьких після страшної муки розчетвертували і розвезли їх тіла по всій Україні. Зіновій-Богдан і син його Тимофій були поховані в Суботові, коло Чигрина; Чарнецький, коронний гетьман, не доставши Чигрина, од злості спалив їх мертвих (Георгій Кониський)». — Прим. Шевченка. Остряниця, або Острянин Яцько (Яків), — один з керівників антишляхетських повстань на Україні у 1637–1638 роках, був гетьманом Запорозького війська у 1638 році. Коронний гетьман — головнокомандуючий польського війська в XVI–XVIII ст. ст. Георгій Кониський (1717–1795) — епіскоп Білоруський, відомий проповідник і захисник православія. Довгий час йому приписувалося авторство «Истории русов».

33

А диякон… і далі.— Шевченко в поетичній формі передає те, да чув з уст народу. За переказами, духівництво Мотронинецького монастиря освятило ножі на розправу з шляхтою. «Так

про читинське свято розказують старі люди». — Прим, Шевченка.

34

Треті півні—сигнал до повстання під час Коліївщини.

35

Рось і Альта — річки, на берегах яких відбувалися бої повсталих селян з польською шляхтою. Відомі в історії запеклістю і великим пролиттям крові. Битва на Альті дістала назву Тарасової ночі. Сена — річка, на якій стоїть Париж і де сталася свого часу страхітлива різанина на релігійному грунті. «Тарасова і Варфоломеева ночі одна другої варт, на стид римської тіари». — Прим. Шевченка.

Варфоломіївська ніч — винищення католиками гугенотів (протестантів) у Парижі в ніч проти 24. VIII 1572 р. (проти дня св. Варфоломія).

36

А найперша Медведівка небо нагріває.—«Розказують, що Залізняка есаул, не діждавши третіх півнів, запалив Медведівку — містечко між Чигрином і Звенигородкою». — Прим. Шевченка.

37

Домаха — шабля з дамаської, тобто найкращої сталі, такої, яку виготовляли в Дамаску (Сірія).

38

Галайда — бездомний бурлака.

39

А хто винен? Ксьондзи, єзуїти. — До унії козаки з ляхами мирилися, і якби не єзуїти, то, може б, і не різалися; єзуїт Посевін, легат папський, перший начав унію в Україні», — Прим. Шевченка. Легат — уповноважений папи.

40

Керелівка, або Кириловка, — село Звенигородського повіту». — Прим. Шевченка. Нині це с. Шевченкове. Там поет провів свої дитячі роки.

Будища. — «Село Будище, недалеко од Керелівки; в яру озеро, і над озером ліс невеликий; зоветься Гупалівщиною за те, що там Залізняк збивав ляхів з дерева. Льохи, де був захований шляхетський скарб, і досі видно, тільки вже розруйновані». — Прим. Шевченка.

41

Дукачик — дукат — венеціанська золота монета вагою близько 3,5 гр. За часів Коліївщини його оцінювали приблизно в 3–3,5 крб. «Червоний золотий» — так називали його на Україні. «Червонець, що дав Залізняк хлопцеві, і досі єсть у сина того хлопця, котрому був даний, — я сам його бачив». — Прим. Шевченка.

42

«Лисянка — містечко Звенигородського повіту, над річкою Гнилим Тікичем. Тут зійшлися Гонта з Залізняком і розруйнували старосвітський будинок, Богданом нібито, будований». — Прим. Шевченка.

43

Ось копійка… — За деякими відомостями, царська копійка правила за знак належності до гайдамаків

44

Пів-упруга — в даному разі міра часу — четверта частина робочого дня.

45

«Лебедин — дівочий монастир меж Чигрином і Звенигородкою». — Прим. Шевченка. A поблизу нього і село такої ж назви.

46

«Майданівка — село недалеко від Лисянки» — Прим. Шевченка.

47

Чотири віршовані рядки Шевченко взяв з народної пісні про Швачку. Цей епіграф поет додав у виданні 1860 року.

48

Кінні narodowi — «Kawaleria Narodowa»— так звалась польські драгуни; їх тоді було в Умані 3000, і всі були побиті гайдамаками». — Прим. Шевченка.

49

Гонта не вбивав своїх дітей. Навіть синові уманського губернатора Младановичу, якому тоді було 7 років, Гонта зберіг життя. Згодом Младанович виступив зі своїми спогадами про Коліївщину, але про вбивство Гонтою своїх дітей не згадує.

50

Базиліани — ченці, що входили до уніатського ордену св. Василія. В Умані: базиліани мали школу для шляхетських дітей.

51

М і н е ї — Четьї-Мінеї, від слова «читати» і грецького слова «мен» (мін) — місяць: «щомісячна читанка» — збірник життєписів легендарних християнських святих в дванадцяти частинах за порядком місяців.

52

Нема Гонти… — «Зрадою взяли ляхи Гонту і страшно замучили. Привезли його в кайданах в польський лагер недалеко Балти з одрізаним язиком і правою рукою. Б., польський генерал, так велів зробить, потім кати роздягли його, як мати родила, і посадили на гарячі штаби заліза; потім зняли 12 пасм з спини шкури… Гонта повів очима і страшно глянув на Б., той махнув рукою, — і розняли Гонту начетверо, розвезли тіло і поприбивали на середохресних шляхах. Залізняк, почувши, що так страшна ляхи замучили Гонту, заплакав, занедужав та й умер; його гайдамаки поховали в степу над Дністром та й розійшлися». — Прим. Шевченка.

Відомості про катування Гонти наводять польські мемуаристи.

Б. — Браніцький.

53

«Злодій, розбійник, або гайдамака, — такими осталися гайдамаки по Коліївщині. Такими їх називають і досі». — Прим. Шевченка. Така слава за гайдамаками, поширена шляхтою, утвердилася в реакційній історіографії. Проти спроб реакційних істориків називати гайдамаків «розбійниками» спрямована поезія Шевченка «Холодний Яр» (1845).

54

Оксана К…Ко — Оксана Коваленко, дівчина, подруга дитячих літ Шевченка. Про неї згадано в дальших поезіях: N. N. («Мені тринадцятий минало»), «Три літа», «Ми вкупочці колись росли…» та ін.

55

Достеменний син Катрусі.— Поет мав на увазі поводатаря кобзаря — Івася, сина Катерини з однойменної поеми.

56

Справи нема… справи — нема незіпсованого, справного інструменту.

57

Придани — весільні гості від молодої.

58

Куща (церк. — слов.) — шатро, курінь. Тут у значенні рідний дім.

59

Заклать (церк. — слов.) — заколоти, принести в жертву; овен (церк. — слов.) — баран, взагалі вівця.

60

Гамалія — Шевченків Гамалія не історична особа, але в XVII–XVIII ст. ст. серед козацької старшини було кілька Гамалій. Згадуються вони в «Истории русов».

61

Великий Луг— давня назва місцевості, що належала Запорозькій Січі, на лівому березі Дніпра, вкрита лісом, з озерами, лиманами, заростями очерету, де запорожці полювали й рибалили.

62

Босфор — протока, що з’єднує Чорне море з Мармуровим.

63

Яничари — відбірне турецьке військо, що формувалося з християн, взятих у полон ще дітьми і вихованих в дусі мусульман-фанатиків; власне, гвардійці турецького султана.

64

Баша (паша) —