Читати книгу - "Ігри долі, Анна Квітка"

Минуло два тижні з часу зникнення Евсун. Новин не було. Вона, наче, розчинилася у повітрі. Для Еміра ці тижні стали справжнім випробуванням. Він не їв, не з’являвся вдома, не спав. Його огорнув відчай, який став невід’ємною частиною його повсякденного життя. Мете, його найкращий друг, хвилювався за нього, спостерігаючи, як той проводить дні на пристані, втративши всякий сенс у житті.

— Еміре, прошу, не роби так зі мною, — зітхнув Мете, намагаючись заглушити свою тривогу.

— Мете, є новини? — запитав Емір, з надією, яка знову і знову розбивалася об реальність.

— Хотів би я сказати, що є, але немає. Прошу, не роби так із собою. З Евсун все буде добре, — намагався заспокоїти його Мете.

В цей момент Емір зірвався і крикнув:

— Як добре? Як?! Два тижні минуло з того моменту, як вона зникла! Я не знаю, що з нею, чи вона поранена, чи мертва. Я хочу її знайти! Я не можу без неї, вона моє життя, моє все!

Мете обняв його, намагаючись підтримати в цю важку хвилину.

— Ми знайдемо її, знайдемо, — запевнив він.

— Знайди, — лише й зміг вимовити Емір, відчуваючи, як розпач розриває його зсередини.

Минув місяць з дня зникнення Евсун. Еміру було дуже погано. Після тривалого мовчання до нього прийшов Мете, намагаючись виглядати впевненим.

— Емір, ну що? — запитав Емір, сподіваючись на будь-яку новину.

— Ми знайшли можливе місце, де вона могла перебувати, — сказав Мете, і в Еміра з’явилася надія.

— Поїхали! — вигукнув він, готовий на все, аби знайти кохану.

Вони приїхали до маленького будинку в лісі. Зайшовши всередину, зрозуміли, що нікого не було. Обстановка була жахливою, умови — непридатні для життя. На землі лежала розбита пляшка, а підлога була в крові. Емір придивився і раптом помітив щось, що забило йому дух. Він знайшов браслет Евсун. Він знав, що це точно її річ.

— Вона була тут. Це її браслет, — промовив Емір, тримаючи в руках знак її присутності.

— Скоріше за все, вона була поранена, — тихо сказав Мете. — Еміре, не хочу цього казати, але, можливо, вона мертва.

Емір знав, що, скоріше за все, це правда. Якщо вона і була жива, то з серйозним пораненням, з яким вижити було неможливо. Навіть якщо вона втекла, то десь могло залишитися її тіло.

Відчаєм в очах, Емір сказав:

— Знайди її тіло.

Мете кивнув, і в його очах читалася рішучість. Вони не могли зупинитися. Вони повинні були знайти її, навіть якщо це означало зіткнення з найгіршими страхами.