Читати книгу - "13 звичок, яких позбулися сильні духом люди"

• Помірний час на самоті корисний для дітей. У дослідженні 1997 року під назвою «Поява самотності як конструктивна галузь досвіду у ранній юності» встановлено, що серед учнів від п’ятого до дев’ятого класу, які проводили деякий час на самоті, були значно нижчі шанси на виявлення поведінкових проблем. Ці підлітки демонстрували також нижчі показники на шкалі депресії, а середній бал в атестаті — вищий.

• Усамітнення на робочому місці може підсилити продуктивність. Хоча багато офісних компаній сприяють відкритому внутрішньому простору та великим мозковим штурмам, дослідження 2003 року «Когнітивна стимуляція у мозкових штурмах» свідчить, що більшість із тих, хто брав участь у дослідженні, справлялися краще, коли залишалися на самоті. Час поза межею колективу науковці пов’язували з підвищеним рівнем ефективності.

• Самотність може посилити співпереживання. Перебуваючи на самоті, люди ймовірніше співчуватимуть іншим. Якщо ви проводите чимало часу в колі знайомих, вірогідно, що у вас розвинеться мислення за типом «ми проти них», яке може стати причиною того, що ви станете виявляти менше співчуття до людей, які не належать до кола знайомих.

• Час на самоті загострює креативність. Багато визнаних митців, письменників та музик вдячні самоті за покращення майстерності, й деякі дослідження припускають, що тимчасове звільнення від суспільних вимог може посилити творчі здібності.

• Навички усамітнення корисні для розумового здоров’я. Хоча нерідко значна увага привертається важливості саме соціальних звичок, докази вказують на те, що навички усамітнення можуть бути настільки ж вагомими для здоров’я та добробуту. Здатність проводити час на самоті пов’язують із підвищеним рівнем щастя, задоволення від життя та поліпшеним управлінням стресу. Люди, яким подобається бути на самоті, також рідше стикаються з депресією.

• Самотність надає можливість відновити сили. Час самотою надає змогу перезарядити свої «акумулятори». Дослідження показують, що усамітнений відпочинок на природі сприяє оновленню.

Хоча знизити швидкість та приділити час власній персоні і може здаватися справжнім викликом, але наслідки можуть бути серйознішими, якщо цього не зробити.

Моя близька подруга Алісія кілька років тому відчула на собі ці надзвичайні висліди. Тоді ми ще не були знайомі, тож я здивувалася, коли почула історію того, який сукупний вплив мав стрес на її життя, коли жінка не дбала про своє здоров’я.

Вона щойно народила першу дитину та працювала від двадцяти п’яти до тридцяти годин на тиждень на роботі, яка їй була не зовсім до душі. Алісія тільки-но повернулася до коледжу, бо турбувалася, що не завершила навчання. Молода мама відчувала також сильну провину за те, що через безладний розпорядок дня повинна була більшість часу перебувати далеко від дитини.

Потреби материнства, роботи та навчання виснажили жінку морально та фізично. Вона постійно тривожилася — та їй часом здавалося, що вона навіть не може дихати. Алісія почала зловживати солодощами та втратила апетит. Однак вона не звертала уваги на попереджувальні знаки того, що стрес досягає небезпечного масштабу, і рухалася далі. Той день, коли хвиля напруження зрештою виплеснулася, починався як будь-який інший — так їй розповіли пізніше. Жінка не має жодних спогадів про той день. Насправді перше, що вона пам’ятає, це як прокинулася в лікарняному ліжку, у колі родини.

Алісія з жахом почула, що її знайшли на АЗС цілковито дезорієнтованою. Працівник побачив її спантеличення та викликав швидку. Лікарі намагались дізнатись, як її звуть та де вона мешкає, однак жінка не змогла відповісти. Єдине, що вона спромоглася сказати, так це те, що її немовля залишилося вдома на самоті.

Поліцейські обшукали її машину та знайшли гаманець і мобільний телефон. Вони зателефонували членам сім’ї та, коли почули, що з дитиною все добре й за нею доглядає батько, заспокоїлися. За словами родичів, у першій половині того дня жінка мала нормальний вигляд. Вона поговорила з чоловіком, зібрала речі для навчання та слізно попрощалася з немовлям. Дорогою молода мати навіть зателефонувала батькові. Але десь на шляху до коледжу вона цілком втратила орієнтацію.

Після підтвердження того, що в організмі студентки не знайшли слідів алкоголю чи наркотиків, лікарі виключили усіляку можливість інсульту або травми голови. Коли усі тести дали негативний результат, Алісії поставили діагноз — транзиторна глобальна амнезія, рідкісна форма тимчасової втрати пам’яті, яку може викликати емоційне напруження. На щастя для жінки, ознаки минули за кілька днів і не було жодних довготривалих наслідків.

Безумовно, цей випадок розкрив їй очі на те, як важливо піклуватися про себе. Вона каже, що раніше прокидалася і думала про усе, що «має» виконати, та увесь день поспішала, щоб продертися крізь перелік справ. Нині ж вона знижує темп і неквапливо насолоджується кожним днем, займаючись буденними справами, наприклад вигулює собаку, працює на подвір’ї. Алісія знає вже значно більше про стрес та ліпше дбає про себе. Її історія є застережливою, з неї видно, наскільки важливо сповільнюватися та дослухатися до сигналів, які посилає наше тіло.

День Ванесси був заповнений справами, які легко можуть стати більш пріоритетними, ніж провести час на самоті. Єдиний спосіб, у який вона могла точно ввести самотність у щоденний розклад,— це запланувати цей час та ставитися до нього так само, як і до усіх інших важливих зустрічей. Жінка також мала сприймати заняття на самоті як тренування. Набуття нових навичок на кшталт медитації та самоусвідомлення, звичка вести щоденник щодня — усе потребує відданості. Спочатку Ванесса дізналася про медитацію з літератури та навчальних курсів в Інтернеті. Збагнувши, що їй це подобається, вона зацікавилася майстер-класом з медитації. Їй здавалося, що чим більше вона знатиме