Читати книгу - "Великий вибух популізму. Як економічна криза змінила світову політику"

Lesher, p. 474.

http://www.ourcampaigns.com/CandidateDetail.html?CandidatelD=4038.

Donald I. Warren, The Radical Center, University of Notre Dame Press, 1976. p. 20.

Warren, p. 21.

Warren, p. 73.

Федеральна програма соціального страхування, що включає пенсії за віком, допомогу в разі втрати годувальника, інвалідності тощо. (Прим, перекл.)

Warren, p. 151.

Інститут Ґеллапа досліджує громадську думку; названий за ім’ям засновника.

Irving Crespi, «Structural Sources of the George Wallace Constituency,» Social Science Quarterly, June 1971.

Американський політик, представник крайньої правої фракції Республіканської партії, радник при трьох президентах — Р. Ніксоні, Дж. Форді, Р. Рейгані, кандидат у президенти США 1992 і 1996 років (Республіканська партія) і 2000 років (Реформістська партія).

Т.зв. safety net — «страхувальна сітка», система послуг (зокрема соціальна допомога, допомога з безробіття, загальне медичне страхування, притулки для бездомних тощо), що утримує людей від того, аби вони не опустилися нижче від межі бідності. (Прим, перекл.)

У вживанні терміна «неолібералізм» є певні суперечності, яких я хотів би уникнути. Див. http://coreyrobin.com/tag/neoliberalism/. У США цей термін уживають принаймні в трьох значеннях: 1) лібералізм, що утвердився після «Нового курсу» і на підтримку якого виступав Чарльз Пітерс із Washington Monthly та його протеже. Він остерігається рішень у форматі «великих профспілок» та «вели кого уряду» і віддає перевагу неуніверсальним соціальним програмам, а таким, у межах яких допомогу надають залежно від матеріального становища. 2) політика Ґері Гарта 1984—88 років, яка наголошувала на досягненні зростання, а не рівності, завдяки застосуванню промислової політики, спрямованої на високотехнологічні галузі; 3) домінування рейганівського республіканізму, який допускав існування «страхувальної сітки», але був націлений на зниження податків для бізнесу, скасування регулювання, свободу переміщення капіталу за кордон і дозвіл в’їзду іммігрантів до США. Демократи включно із Біллом Клінтоном прийняли б певний пом’якшений варіант цієї третьої версії, як «Новий лейборизм» лейбориста Тоні Блера прийняв би певну версію неолібералізму Маргарет Тетчер. У цій книзі я посилаюся саме на цей третій тип неолібералізму.

Щодо надлишку виробничих потужностей у світі в 1970-х роках і потому див.: The International Politics of Surplus Capacity, ed. Susan Strange and Roger Tooze, Routledge, 1981.

Див.: Robert Brenner, The Economics of Global Turbulence, Verso, 2006, pp. 108—109 та Leo Panitch та Sam Gindin, The Making of Global Capitalism: The Political Economy of American Empire, Verso, 2012, p. 135.

Класичне пояснення теорії «скорочення прибутковості» (profit squeeze), згідно з якою зростання зарплат і витрат на виплату допомоги викликали неоліберальну реакцію, див.: Andrew Glyn and Robert Sutcliffe, British Capitalism, Workers and the Profit Squeeze, Penguin Books, 1972. Деякі економісти застосовують цей аналіз до США. Новіші приклади див. у Panitch and Gindin, op. cit. Тези щодо надлишкових виробничих потужностей і скорочення прибутковості іноді представляють як альтернативне пояснення, але, гадаю, вони обидві описують складні обставини, які, зрештою, вилилися в післявоєнний бум у США та Європі.

New Left — напрям у політиці, що ототожнював себе з лівою ідеєю, але протиставляв традиційним — «старим» — комуністам і соціал-демократам; виник у Європі та США в 1950—1960-х роках. (Прим, перекл.)

John В. Judis, The Paradox of American Democracy, Pantheon, 2000, p. 11.

Консервативне об’єднання керівників найбільших корпорацій США, сформоване для просування орієнтованої на інтереси бізнесу державної політики. (Прим, перекл.)

Новий лобістський наступ бізнесу я описую в: The Paradox of American Democracy, Chapter Five.

The New York Times, December 12, 2001. Крім того, імміграція також спричинила витрати на соціальну допомогу на рівні міст, штатів і федерального уряду. Згідно з аналізом Center for Immigration Studies, 2012 року від 62 % до 65,6 % нелегальних іммігрантів отримували ту чи іншу соціальну допомогу, тоді як серед домогосподарств легальних іммігрантів цей показник становив 48,5 %, а серед домогосподарств корінних мешканців — тільки 30,2 %.

http://articles.latimes.com/1993-11-09/news/mn-54845_l_gallup-poll.