Читати книгу - "Фундація"

— І на що ви покладаєте свої надії, добродію? Чого ви очікуєте? Повстання домогосподарок? Жакерії? Раптового повстання м’ясників і бакалійників із сокирами та хлібними ножами, які кричатимуть: «Поверніть нам наші автоматичні суперпристрої!»?

— Ні, сер, — нетерпляче сказав Меллоу, — не очікую. Але я очікую загального нарікання та невдоволення, що потім буде підхоплено більш важливими фігурами.

— І що ж це за більш важливі фігури?

— Підприємці, фабриканти, промисловці Корелла. Коли мине два роки безвиході, машини на заводах одна за одною почнуть давати збої. Ті галузі, які ми повністю змінили своїми атомними пристроями, виявляться раптово зруйнованими. Важка промисловість зупиниться в одну мить, у власників не залишиться нічого, крім брухту, який не працюватиме.

— Але ж заводи достатньо добре працювали, Меллоу, перш ніж ви туди прилетіли.

— Так, Сатте, працювали — але це була одна двадцята від їхніх нинішніх прибутків, навіть якщо не брати тепер до уваги вартість повернення до обладнання доядерної держави. А тепер подумайте, як довго протримається комдор, якщо всі будуть проти нього — від промисловця та фінансиста до пересічного громадянина?

— Скільки завгодно, якщо йому вдасться отримати нові ядерні генератори від Імперії.

Меллоу радісно розсміявся.

— Ви помиляєтеся, Сатте, так само як помилився й сам комдор. Ви все прослухали й нічого не зрозуміли. Послухайте, добродію, Імперія не зможе нічого замінити. Імперія завжди була сферою колосальних ресурсів. У них усе розраховане на планети, зоряні системи, цілі сектори Галактики. Їхні генератори гігантські, бо вони звикли мислити в гігантських масштабах.

Але ми — ми, наша маленька Фундація, наш єдиний світ, що майже не має запасів металів, — змушені керуватися жорсткою економією.

Наші генератори повинні були бути завбільшки з великий палець, бо це весь метал, що ми могли собі дозволити. Нам довелося розробити нові технології та методи — ті, яких не може дотримуватися Імперія, бо вони вже виродилися, щоб здійснювати якийсь життєво важливий науковий прогрес.

З усіма своїми ядерними щитами — достатньо великими, щоб захистити корабель, місто, цілу планету, вони так і не змогли збудувати щит, який би захистив одну окрему людину. Щоб опалювати та освітлювати місто, вони користуються двигунами, які займають шість поверхів — я бачив їх, — тоді як наші генератори могли б уміститися в цю кімнату. А коли я сказав одному з їхніх атомників, що ядерний генератор міститься у свинцевому контейнері завбільшки з волоський горіх, він ледь не задихнувся від обурення.

Та вони вже навіть не розбираються в цих своїх колоссах. Машини працюють автоматично, від покоління до покоління, і доглядачі — це спадкова каста, яка буде безпорадною, якщо вигорить одна-єдина D-подібна трубка в усій цій величезній структурі.

Уся ця війна є битвою між цими двома системами — між Імперією та Фундацією, між великим і малим. Щоб захопити контроль над якимось світом, вони підкуповують його кораблями, які можуть воювати, але не мають економічного значення. Ми ж, зі свого боку, підкуповуємо маленькими речами, від яких жодної користі у війні, але які мають життєво важливе значення для процвітання та прибутку.

Король або комдор візьме кораблі й буде воювати. Протягом усієї історії деспотичні правителі міняли добробут своїх підданих на те, що вони вважають честю, славою та завоюваннями. Але маленькі речі все ж мають значення в житті — і Аспер Арго не зможе протистояти економічній депресії, що за два або три роки знищить увесь Корелл.

Сатт стояв біля вікна, повернувшись спиною до Меллоу та Джаела. Уже сутеніло й на небі з’явилося кілька зірок, світло яких безсило боролося тут, на самісінькому краю Галактики, з туманною, тонкою лінзою, у якій ховалися залишки Імперії — усе ще великої Імперії, що боролася проти них.

Сатт промовив:

— Ні, ви не та людина.

— Ви мені не вірите?

— Я хочу сказати, що не довіряю вам. Ви нещирий. Ви добре ошукали мене, коли я вважав, що ви перебуваєте під надійним наглядом під час подорожі на Корелл. Коли я думав, що вас загнали в кут на суді, ви уникли вироку й пролізли в крісло мера завдяки своїй демагогії. У вас немає ніякої відвертості, жодного мотиву, за яким не стояло б щось інше; ви не робили жодної заяви, яка була б недвозначною.

Припустімо, що ви зрадник. Що ваш візит до Імперії приніс вам гроші та обіцянку влади. У такому випадку ви діяли б так само, як і зараз. Ви б призвели до війни, перед тим посиливши свого ворога. Ви б змусили Фундацію до бездіяльності. І мали б правдоподібне пояснення своїх дій — настільки правдоподібне, що воно переконало б кожного.

— Отже, ви хочете сказати, що компромісу не буде? — м’яко спитав Меллоу.

— Я хочу сказати, що ви маєте піти — добровільно або під примусом.

— Я попереджав вас, що існує лише одна альтернатива співпраці.

Обличчя Джорана Сатта налилося кров’ю від раптового припливу емоцій.

— І я попереджаю вас, Гобере Меллоу зі Смирно, що якщо ви заарештуєте мене, не буде жодної пощади. Мої люди без упину поширюватимуть правду про вас, і прості люди Фундації об’єднаються проти свого чужоземного правителя. Вони розуміють своє призначення, якого смирнієць ніколи не зрозуміє, — і це розуміння знищить вас.

Гобер Меллоу спокійно сказав двом охоронцям, які увійшли:

— Заберіть його. Він під арештом.

— Ви маєте останній шанс, — сказав Сатт.

Меллоу загасив сигару, не піднімаючи голови.

А за п’ять хвилин Джаел заворушився й стомлено сказав:

— Ну от, ти зробив мученика за справу, що далі?

Меллоу перестав возитися з попільничкою й підвів голову.

— Це не той Сатт, якого я знав. Це бик, засліплений кров’ю. О Галактико, він ненавидить мене.

— Це ще небезпечніше.

— Небезпечніше? Дурниці! Він утратив усю владу.

Джаел похмуро сказав:

— Ти самовпевнений, Меллоу. Ти ігноруєш те, що може спалахнути народне повстання.

Меллоу, своєю чергою, підвів голову, похмуро глянувши на нього:

— Раз і назавжди, Джаеле, немає жодної можливості народного повстання.

— Ти занадто впевнений у собі!

— Я впевнений у кризах Селдона та історичній обґрунтованості їхніх рішень, зовнішній і внутрішній. Є дещо, чого я не сказав Сатту. Він намагався контролювати саму Фундацію за допомогою релігії, так само як зовнішні планети, і зазнав невдачі — що є найпереконливішою ознакою того, що в схемі Селдона релігія ні до чого не придатна.

Економічний контроль спрацював по-іншому. Якщо перефразовувати знамениту цитату Сальвора Гардіна, яку ти наводив, — це поганий атомний бластер, що не стрілятиме в обох напрямках. Коли Корелл процвітав за рахунок торгівлі з нами, так само процвітали й ми.