Читати книгу - "Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського"

властиво радше хвалькові, ніж доброму порадникові. Все розмаїття ліків проти внутрішніх і зовнішніх хвороб вигадано не для того, щоб застосовувати їх усі гамузом проти однієї хвороби. Як каже Сенека: «Ніщо не перешкоджає одужанню більше, ніж часте чергування засобів; і рана не рубцюється, коли на ній всі ліки випробовувати».[122] Натомість, коли один засіб не допомагає, тоді вдаємось до іншого. Тому, незважаючи на розмаїття ліків проти цієї хвороби, я задовольнюсь небагатьма, поєднуючи ті з них, які, на мою думку, мають певніше тобі допомогти. Я маю на меті не навчити тебе чогось нового, а тільки вказати, які із загальновідомих засобів видаються мені найдієвішими для тебе. Є три засоби, каже Цицерон, здатні відвернути душу від кохання: пересичення, сором і осмислення; можна було б нарахувати їх більше або менше, але щоб не розійтися з авторитетним суддею, погодьмося на трьох. Про перший марно й згадувати, оскільки ти, звісно, заперечив би, що за даного становища пересичення в коханні для тебе неможливе. Щоправда, якби пристрасть дослухалась до розуму і виводила майбутнє з минулого, ти неодмінно визнав би, що предмет найбільшого захоплення здатен викликати не тільки пересичення, але навіть нудьгу й огиду. Однак я з досвіду знаю, що тебе не переконаю: навіть визнавши, що пересичення в коханні можливе і що, раз виникнувши, воно вбиває почуття, ти однаково стверджуватимеш, буцім твоя полум’яна пристрасть далека від пересичення, і я змушений буду погодитися з цим. Отже, мені залишається говорити тільки про два інших засоби. Гадаю, ти не станеш заперечувати, що природа наділила тебе душею шляхетною і скромною?

Франческо

Якщо не помиляюсь на власний рахунок, твої слова до такого ступеня вірні, що я не раз страждав від думки, що не відповідаю вимогам своєї статі і цього століття, де, як бачиш, усе відходить безсоромним – пошана, сподівання, багатство, і їм же коряться і доброчесність, і доля.

Августин

То хіба не бачиш, наскільки суперечать одне одному кохання і сором’язливість? Тим часом як перше з них підбурює дух, інша стримує його; перше ятрить шпорами – інша натягує повід; перше ні на що не зважає, інша боязко озирається навсібіч.

Франческо

Не тільки бачу, а відчуваю біль від почуттів, що роздирають мене навпіл. Бо то одне, то інше так шарпають мене, що я досі не знаю, якому віддатись остаточно.

Августин

Скажи, коли твоя ласка, чи глядівся ти останнім часом у дзеркало?

Франческо

До чого ти хилиш? Іноді гляджусь.

Августин

Було б тобі глядітись рідше, та не вдивлятись так пильно! Однак спитаю: не помітив ти, як змінилось твоє обличчя? як посріблила сивина твої скроні?

Франческо

Я гадав, ти хочеш сказати мені щось особливе. Дорослішати, старіти і вмирати – це загальна доля всього, що народжується. Я помічаю у собі те саме, що відбувається з усіма моїми однолітками. Хоча не знаю, чому люди нині старіють раніше, ніж у давні часи.

Августин

Чужа старість не поверне тобі молодості, і чужа смерть не дасть тобі безсмертя. Тому облишмо решту і повернімось до тебе. То як? Переміни у вигляді твого тіла викликали переміни в твоїй душі?

Франческо

Хвилювання, так, але не зміни.

Августин

Що саме ти відчув тоді і що сказав?

Франческо

Що ж, коли не повторив слова імператора Доміціана: «Ношу незворушно з юності старечого чуба». Такий приклад