Читати книгу - "Зібрання творів у семи томах. Том 4. Повісті, Микола Васильович Гоголь"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Грудня 8.
Я вже зовсім хотів був іти до департаменту, але різні причини та міркування мене затримали. Все не могли вийти мені з голови іспанські діла. Як же то може бути, щоб дона та зробилась королевою? Не дозволять цього. І найперша Англія не дозволить. Та ще до того й справи політичні всієї Європи: австрійський імператор, наш государ… Правду кажучи, всі ці події так мене приголомшили, так вразили, що я ніяк не міг взятись за що-небудь цілий день. Мавра закидала мені, що я за столом був надзвичайно неуважний. І справді, я дві тарілки, здається, від неуважності кинув на підлогу, які й порозбивалися на місці. По обіді ходив під гори[133]. Нічого повчального не мав з того. Здебільшого лежав на ліжку і міркував про іспанські справи.
Рік 2000 квітня 43 числа.
Сьогоднішній день — є днем превеликого торжества! В Іспанії є король. Він знайшовся. Цей король я. Саме тільки сьогодні про це дізнався я. Правду кажучи, мене раптом наче блискавка осіяла. Я не розумію, як я міг думати та уявляти собі, що я титулярний радник. Як могла мені спасти на думку така нісенітниця? Ще добре, що ніхто не догадався тоді засадити мене до божевільні. Тепер мені все зрозуміло. Тепер я бачу все, мов на долоні. А раніше, я не розумію, раніше все передо мною було немов туманом повите. І все це буває, думаю, від того, що люди уявляють собі, нібито мозок людський міститься в голові; зовсім ні: його приносить вітер від Каспійського моря. Спершу я об’явив Маврі, хто я. Коли вона почула, що перед нею іспанський король, то сплеснула в долоні й трохи не померла від ляку. Вона, дурна, ще ніколи не бачила іспанського короля. Я, одначе, намагався її заспокоїти і милостивими словами намагався їй довести ласкаву прихильність, сказавши, що я зовсім не гніваюсь за те, що вона мені іноді погано чистила чоботи. Це ж простий люд.
В Іспанії є король. Він знайшовся. Цей король я.
З ними не можна говорити про високі матерії. Вона злякалася тому, що певна, ніби всі королі в Іспанії схожі на Філіппа II[134]. Але я розтлумачив їй, що між мною та Філіппом немає ніякої подібності і що в мене немає жодного капуцина. До департаменту не ходив. Чорт з ним! Ні, голубчики, тепер не заманите мене; не переписуватиму я тепер паскудних паперів ваших!
Мартобря 86 числа. Поміж днем та ніччю.
Сьогодні приходив наш екзекутор з тим, щоб я йшов до департаменту, що вже більше, як три тижні, відколи я не ходжу на службу. Я для штуки пішов до департаменту. Начальник відділу думав, що я йому вклонюся й почну перепрошувати, але я глянув на нього байдуже, не надто гнівно і не надто прихильно, і сів на своє місце, ніби нікого не помічаючи. Я дивився на всю канцелярську наволоч і думав: «Що, якби ви знали, хто поміж вами сидить… Боже ти мій Господи! який би то ви гармидер зчинили, та й сам начальник відділу почав би мені так само кланятися в пояс, як він тепер кланяється перед директором». Передо мною поклали якісь там папери, щоб я зробив із них екстракт[135]. Та я й пальцем не доторкнувся. За кілька хвилин усе заметушилось. Сказали, що директор іде. Багато чиновників побігли наввипередки, щоб йому показатись. А я ні з місця. Коли він проходив нашим відділом, всі застебнули на ґудзики свої фраки; а я хоч би тобі що! Що мені директор? щоб я встав перед ним — ніколи! Який він директор? Він пробка, а не директор. Пробка, звичайна проста пробка, та й годі. Ота, що нею затикають пляшку! Мені найутішніше було, коли мені підсунули папір, щоб я підписав. Вони думали, що я напишу на листку з самого краєчку: столоначальник такий-то, коли б не так? а я на найчільнішому місці, де підписується директор департаменту, черконув: «Фердінанд VIII». Треба було бачити, яка побожна тиша запанувала; та я хитнув тільки рукою, сказавши: «Не треба ніяких знаків підданства!» — і вийшов. Звідти я пішов просто до директорової квартири. Його не було вдома. Лакей не хотів мене пустити, та я йому таке сказав, що в нього й руки опустились. Я пробрався просто до вбиральні. Вона сиділа перед дзеркалом, схопилася й відступила від мене. Я, однак, не сказав їй, що я іспанський король, я сказав тільки, що її чекає таке щастя, якого вона собі й уявити не може, і що, незважаючи на підступи ворогів, ми будемо в парі. Я більше нічого не хотів казати, і вийшов. О, це зрадлива істота — жіноцтво! Я тепер тільки збагнув, що таке жінка. До цього часу ніхто ще не дізнався, в кого вона закохана: я перший відкрив це. Жінка закохана в чорта. Так, без жартів. Фізики пишуть дурниці, що вона і се й те — вона любить самого тільки чорта. Он бачите, з ложі першого ярусу вона наводить лорнет. Ви думаєте, що вона дивиться на того товстуна із звіздою? зовсім ні, вона дивиться на чорта, що стоїть у нього за плечима. Он він заховався до нього у звізду. Он він киває звідти до неї пальцем! І вона піде за нього. Піде. А ці всі, чиновні батьки їхні, оці всі, що упадають на всі боки та лізуть до двору, і говорять, що вони патріоти, і те і се: оренди, оренди хочуть ці патріоти![136] Матір, батька, Бога продадуть за гроші, честолюбці, христопродавці! Все це честолюбство, і честолюбство від того, що під язичком робиться маленький пухирець, а в ньому невеличкий хробачок, так як голівка у булавці завбільшки, а виробляє це якийсь цирульник, що живе на Гороховій. Я не пам’ятаю, як його звати. Але головна пружина всього цього турецький султан, який підкуповує цирульника і хоче привернути увесь світ до магометанства. Уже, кажуть, у Франції більша частина люду визнає Магометову віру.
Ніякого числа. День був без числа.
Ходив інкогніто по Невському проспекту. Проїжджав государ імператор. Усе місто поскидало шапки,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зібрання творів у семи томах. Том 4. Повісті, Микола Васильович Гоголь», після закриття браузера.