Читати книгу - "Король стрільців"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Г р и ц ь. Гм!.. Я знаю… Воно ніби так…
Н а с т я (підходить з макітрою в руках). То, прошу пана шпектора, я вже, ніби, друга його жінка, ая. Бо перша небіжка, най з Богом спочиває, померла зараз місяць по шлюбі.
Г р и ц ь (сіпає її за рукав). Та йди… геть!
П а н о к (до справника і інших). А ви, панове господарі, чого стоїте? Скажіть собі сісти!
С п р а в н и к. Ба!.. Та воно можна… (попихає касієра в сторону дверей).
К а с і є р. І я так скажу, любцю… (попихає крамаря).
К p а м а р. Га, Господи Боже!., (хоче йти з хати).
Г р и ц ь (попихає його назад). Це, пане інспекторе, ось справник, касієр та крамар нашої кооперативи…
П а н о к. Та-ак? Страшно мені приємно!.. А… хто це з вас, панове, касієром? (До крамаря). Може, ви, стрийку?
К p а м а р. А най мене Бог боронить! То, во, сусід, Данило…
П а н о к (до касієра). А, так, так!.. Я відразу міркував, що це ви!.. Чи маєте при собі витрих?
К а с і є р (здивовано). Га?
П а н о к. Пардон! Я, прошу вас, вродився в Америці і тепер все затягаю трохи по-французьки… Я хотів спитатися, чи маєте при собі… ну, ключ від каси?
К а с і є р. А десь тут, любцю, повинен бути… (шукає по кишенях).
П а н о к. (до Гриця, дуже поважно). Умм… отже так буде, пане Ріпа! Я зараз беру ключ, йду, зроблю контролю в касі, а раненько докінчимо решту. Я мушу спішитися, бо завтра в полуднє вже маю бути у Львові! (бере зі стола капелюх).
С п р а в н и к. Ба!.. Я собі, писуню, ще таки сяду… (сідає).
К а с і є р. Та й за мною, любцю, малі діти не плачуть!.. (сідає).
К р а м а р. Га, Господи Боже! Та й я до колії не спішуся… (сідає).
Г р и ц ь (здержує панка). Гм!.. Якось воно так не випадає, пане інспекторе… Прошу ще хвильку заждати, спічнете, і повечеряєте…
Н а с т я (підходить з варехою в руці). Ой, татуньцю небесний! А де ж ми би тепер пана шпектора пустили! Я во, зараз, яєчка на окріп кидаю, аякже… Пан ішпектор певно вже десь голодні, як той пес?…
П а н о к (подумав). Рація, рація! Щось перекинути вже можна. Це ніколи не зашкодить. Але… гов! (До Гриця). Пане Фасоля, в вашім селі поліції нема?
Г р и ц ь. Гм!.. Та, ніби, нема… Постерунок аж на другім селі.
П а н о к (поквапно). Дуже гарно, дуже гарно. Я це, бачите, тільки так питаюся… З цікавости… Умм… очевидно! Мінутку ще можемо заждати (сідає біля стола). Евентуально, прошу я вас, ґазетку собі прочитаємо (виймає ґазету, розкладає та заслонює нею цілу голову).
С п р а в н и к (зітхнув). Ба!.. Я вже, писуню, буду йти… (встає).
К а с і є р. Та й я, любцю, не маю чого тут сидіти… (встає).
К р а м а р. Га, Господи Боже!.. А чого ж маємо людям заваджати!.. (хоче йти).
Г р и ц ь (підбігає до них). Сусіди, та що це ви?!.. Сідайте ще, якось так не випадає!.. (Справник і другі розкладають руками, постогнують і знов сідають на лаву. Рівночасно, як ці останні церемоняться, Настя приносить до стола вечерю; в лівій руці тримає макітру з яйцями, під пахвою здоровенний бохонець хліба; в правій руці — горнятко з молоком, а наверху тарілку з маслом. Все те уставляє на столі).
П а н о к (відкладає ґазету і з вдоволенням затирає руки). О, то ґрунт! Добре їсти і нічим не журитися!..
Н а с т я. А на здоровлячко, на здоровлячко! Ось тут мають пан ішпектор яєчка, но не знаю, які пан люблять? чи тверді, чи м’якенькі?
П а н о к (весело). Все одно! Вже я собі дам з тим раду!
Г р и ц ь. Гм!.. Воно ніби так…
Н а с т я. То масло не таке свіже, але ще його не чути… Най пан ішпектор вибачать, бо ми тепер свого молока не маємо. Корова нам запустилася ще в Пилипів піст. Ну, хлібець разовий, чорненький… Пан ішпектор ще десь як жиють, то такого не їли…
Г р и ц ь (зітхнув). Гм!.. Що робити… Трудно…
П а н о к (з запалом теребить яйця). Не турбуйтеся, стрийно! Я свій чоловік, я все прийму!
Н а с т я. Та й най пан ішпектор не гніваються, що м’яса нема… Ми будемо, перепрошуючи вас, папочку, і всіх присутніх, і святі образи, і Божий денінько, і ковбицю, і лавицю, і мене плюгавицю… будемо свиню різати аж на Великдень…
П а н о к (з повним ротом їжі, махає руками і головою, що він на все годиться).
Н а с т я (до Гриця). Най пан ішпектор тут поволеньки собі вечеряють, а ти, Гриню, світи ліхтарку, підемо поросята годувати. Вони також їсти хочуть.
Г р и ц ь. Гм!.. Як йти, то йти. (До справника і других). Ви, сусіди, ще трошки зачекайте, я зараз прийду…
С п р а в н и к. Ба!.. Я знаю, писуню?..
К а с і є р. А най там, любцю…
К р а м а р. Га, Господи Боже!..
Н а с т я (вже біля дверей, тихо до Гринька). Ой, доленько нещасна! Диви-но ся, Гриню, як він, бідачисько, їсть!.. Так, як би з неволі вернув…
Г р и ц ь (світить ліхтарку). Гм!.. А що ж ти собі, жінко, гадаєш? Нині по містах біда, люди кусника хліба не мають!.. Нас ще хоч та бульбочка ратує, а там й того нема…
Н а с т я (сумно). Ая… Подиви-но ся, які в нього черевичата подерті. Наш пастух кращі має…
Г р и ц ь (бере шапку). Гм!.. А що ти собі гадаєш? Тепер всюди криза, тепер найбільші директори в подертих черевиках ходять!
Н а с т я. Ой, доленько бідна!.. (Обоє виходять).
ЯВА 8
(Хвиля мовчанки. Панок завзято нищить заставлені на столі дари Божі. Ковтає одно яйце по другім, крає і заїдає куснями масло, попиває це молоком, закусує хлібом, і так в колісце. Час до часу обережно пакує до кишені то яйце, то грудку масла (обвинену ґазетою), то кусень хліба, то ніж і т. д. Справник і касієр мовчки сидять
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Король стрільців», після закриття браузера.