Читати книгу - "Хранитель забутих речей"

— У вас двоє дітей, — сказала вона нарешті. — Хлопчик і дівчинка.

Една кивнула.

— Ваш чоловік помер… вісім років тому. У нього заболіло отут, — сестра Рубі схопилася рукою за груди.

Тед помер від серцевого нападу по дорозі додому з пабу. На знак жалоби за батьком і чоловіком вони пожертвували значну суму в Британський фонд серця. Сестра Рубі почала сіпати руку Едни туди-сюди, немов намагаючись розшифрувати особливо важливе повідомлення.

— Вас непокоїть ваш будинок, — нарешті проголосила вона. — Ви хочете залишитись, але хтось воліє, щоб ви переїхали звідси. Це чоловік. Ваш син? Ні. — Вона придивилася ближче до руки Едни, а потім відкинулася назад і заплющила очі, немов намагаючись уявити того чоловіка. Раптом сестра Рубі виструнчилась і поклала руки на стіл.

— Він бізнесмен! Він хоче купити ваш будинок!

За другою чашкою чаю і щойно відкритим пакетом печива «Бурбони» Една розповіла сестрі Рубі про Джуліуса Вінґрейва, забудовника, підприємця, підступного й нахабного бандита (проте вона не назвала його «бандитом», хтозна, ким є та сестра Рубі). Цей тип роками намагався змусити її продати будинок, а сам скупив більшість будівель на вулиці і зруйнував їх. Зрештою його розбійницька тактика змусила Девіда проконсультуватися з юристом і дістати судове рішення щодо Джуліуса, щоб запобігти подальшим переслідуванням. Але Една відчувала — він тут, кружляє, як стерв'ятник, чекає на її смерть.

Сестра Рубі мовчки вислухала всю цю історію:

— Здається, цей містер — дуже погана й небезпечна людина.

Вона взяла до рук свою велику потерту сумочку і почала в ній порпатися.

Нарешті сестра Рубі поставила на стіл маленький плаский шматок дерева у формі фасаду будинку. На ньому було намальовано примітивні вікна й сині вхідні двері. Такого самого кольору, як у Едни.

— Скажіть, будь ласка, номер вашого будинку, — попрохала сестра Рубі.

— Тридцять два.

Сестра Рубі дістала з сумки ручку і намалювала велику цифру «32» на дверях.

— Тепер, — виголосила вона, — вас захищатиме найсильніше джуджу, але чиніть так, як я кажу.

Сестра Рубі міцно стисла будиночок в обох руках і заплющила очі. Кілька хвилин вона ворушила губами, промовляючи заклинання, і нарешті виставила макет будинку в центр столу.

— Отут хай воно й залишається, — нарешті сказала вона. — Це центр вашого будинку, і звідси мій амулет буде вас захищати. Проте мусите знати, що тепер оце, — вона вказала на дерев'яний будиночок, — обернулось на вашу оселю. Поки ви дбатимете за амулет, ваш будинок теж буде в безпеці. Та якщо дозволите будь-чому зашкодити цьому амулету, таке саме, ба й більше лихо станеться зі справжнім будинком: пожежа, потоп, руйнація абощо. Ніщо не може скасувати цей магічний обряд і відвернути прокляття.

Една глянула на маленький дерев'яний будиночок і подумала, чи справді він може захистити її від Джуліуса Вінсґрейва. Ну, принаймні якщо спробувати, гірше не буде. Сестра Рубі взяла свою чашку й блюдце, підійшла до раковини і, попри заперечення Едни, вимила їх перед тим, як поставити на сушарку. Поки Една відвернулася, щоб покласти печиво назад у коробку, сестра Рубі потрясла мокрою рукою над будиночком, і три краплі впали на його розмальований фасад.

— Оті все, — сказала вона, беручи свою сумку. — Не хочу більше набридати.

Една почала шукати гаманець, але сестра Рубі несподівано відмовилася від плати за свої послуги.

— Дуже приємно було з вами поговорити, — сказала вона і вийшла з будинку.

Коли змився грим, обличчя в дзеркалі стало молодшим. Під густими кучерями перуки виявилося чорне випрямлене волосся. У джинсах, модних черевиках і пальті з леопардовим принтом сестра Рубі перетворилася на Сімону ЛаСалль. Вона глянула на свій фірмовий годинник, схопила фірмову сумочку. У ресторані її уже чекав Джуліус, нетерпляче тарабанячи пальцями по ідеальній лляній скатертині.

— Будь ласка, принесіть шампанське, — вишуканою англійською веліла вона офіціанту, який проходив повз їхній столик.

Джуліус здивовано глянув на жінку:

— Ти заслужила на шампанське?

Сімона усміхнулася:

— А ти як думаєш? Усе спрацювало точно за планом. Мій хлопчик зайшов сьогодні вранці й зробив дещо — підкрутив водогінний кран. Нам пощастило — ванна просто над кухнею, — вона знову глипнула на свій годинник, — цієї миті має обвалитися стеля на кухні.

Джуліус вишкірився:

— Мати й син — гарна команда.

Він перекинув через стіл пухкенький коричневий конверт. Перевіривши його вміст, Сімона засунула конверт у сумочку. Офіціант приніс шампанське і наповнив їхні келихи. Джуліус виголосив тост:

— За плідну співпрацю!