Читати книгу - "На другому березі (збірник)"

весни буквар, і знов молюсь землі зеленій, зелений сам, немов трава. Оброслий мохом лис учений поетику для кленів склав. Співає день, співають клени, лопоче сонячна стріла. До весни
Весно — слов'янко синьоока, тобі мої пісні складаю! Вода шумить у сто потоках, що з дна сріблистим мохом сяють. Направо льон і льон наліво, дібровою весілля іде. Скрипки окрилюються співом, і дзвонять тарілки із міді. Розкотисті музики грають, свячене сонце в короваю. Весна весільна і п'янлива, червоний клен, мов стяг. Це ти мене заворожила на смерть і на життя. Півень
Зоря майнула, мов стріла, неначе іскра, пісня згасла, і тільки з мокрого зела роса краплинами сплила, мов слово, чиста й ясна. Вже обріїв зігнувся рівень у круглу смугу обруча, і ніч почала вже кінчатись, неначе ватра, догоряти. Ось ранок синім возом їде і сонця сніп в село везе. Крильми шумить червоний півень — співучий з міді серп. Село
Корови моляться до сонця, що полум’яним сходить маком. Струнка тополя тонша й тонша, мов дерево ставало б птахом. Від воза місяць відпрягають. Широке конопляне небо. Обвіяна далінь безкрая, і в сивім димі лісу гребінь. З гір яворове листя лине. Кужіль, і півень, і колиска. Вливається день до долини, мов свіже молоко до миски. Різдво
Народився Бог на санях в лемківськім містечку Дуклі. Прийшли лемки у крисанях і принесли місяць круглий. Ніч у сніговій завії крутиться довкола стріх. У долоні у Марії місяць — золотий горіх. Коляда
Тешуть теслі з срібла сани, стелиться сніжиста путь. На тих санях в синь незнану Дитя Боже повезуть. Тешуть теслі з срібла сани, сняться веснянії сни. На тих санях Ясна Пані, очі наче у сарни. Ходить сонце у крисані, спить слов’янськеє Дитя. Їдуть сани, плаче Пані, снігом стелиться життя.