Читати книгу - "Роки боротьби 1917-1922 рр. на Єлисаветчині. Український погляд. 1917-1918 рр. Початок революційної стихії. Книга перша"

Росією несе за собою загрозу винищити нашу культуру, поставити нас на старе місце експлуатації з боку росіян, нав'язати нам такі форми правління, які в самій основі не підходять для нашої країни» (№ 32 від 31 січня 1919 року).

Матеріали автора були насичені ультрареволюційною фразеологією, що не притаманно іншій проукраїнській пресі Єлисаветграда: «Ще не один іспит чекає нас, ще не один рік буде литися кров у боротьбі за кращу долю... Але які б фази не проходив революційний рух на Україні, проте трудящий народ візьме верх, бо того вимагає життя» (там само).

Виступаючи за єднання України (у культурно-географічному вимірі), В. Поліщук розпалював класову ворожнечу, широко використовував маркери та агресивну лексику соціалістичного дискурсу: «Місця для буржуазії в ньому немає, бо з ворогом спільної роботи не може бути, а хто, як не одвічний ворог трудящих людей — капіталісти, поміщики та всякі інші буржуа?» (№ 33 від 1 лютого 1919 року).

Очевидно, на стиль автора вплинула прихильність до українського есерівського руху. Загальне «огрубіння» мови газети можна пояснити вимогами ідейно-політичної боротьби, оскільки газета видавалася у період жорстких військових подій на теренах України, на відміну від попередніх проукраїнських часописів, які видавалися у більш стабільний час.

Загалом мові ідейно-політичного дискурсу української преси Єлисаветграда притаманний виважений поміркований стиль без надмірного вживання штампів, слів-маркерів чи агресивної лексики, характерних для більшості соціалістичної, більшовицької, повстанської та монархічної преси Єлисаветграда.

Останній відомий номер «Республіканця» вийшов 1 лютого 1919 року. Проти влади Директорії більшовики Єлисаветграда вели постійну боротьбу, підіймали на повстання селянство. 20 січня 1919 року війська Директорії оголосили у Єлисаветграді стан облоги. 2 лютого більшовиками було захоплено центральну частину Єлисаветграда, а вже 6 лютого українські війська відступили, владу в місті захопили більшовики.

Отже, українська преса Кіровоградщини 1917-1918 років представляла інтереси місцевого населення: інформувала про реальну соціально-політичну обстановку в краї та Україні; вела ідейно-політичне протистояння з силами поневолювачів; гуртувала навколо себе українську громаду; мобілізувала населення на боротьбу за національно-культурне відродження, пояснюючи історико-культурні причини загарбання українців іншими народами; популяризувала освіту, оскільки саме в знаннях вбачалася могутня зброя проти загарбників; відстоювала ідеї рідної мови, школи, культури та історії українського народу; пропагувала ідеї державності та соборності України.

Список джерел та використаної літератури

Розділ 1. Революційні події доби Першої УНР Центральної Ради (1917-1918) в Єлисаветтрадському повіті
Глава 1. «Конфлікт революцій на Поінгуллі» в 1917-1918 рр.

1. Бейкер М. Погляд одного історика на розвиток сучасної історіографії Української революції 1917-1920 рр. / М. Бейкер // Україна модерна. — 2005. — №9. — С. 69-77.

2. Босько.В. Історичний календар Кіровоградщини на 2018 рік. Люди. Події. Факти / В. Босько. — Кропивницький, 2017. — С. 60-64.

3. Війна з державою чи за державу. Селянський повстанський рух в Україні 1917-1921 рр. / Під заг. ред. В. Лободаєва. — Х., 2017.

4. Грациози А. Большевики и крестьянство на Украине, 1918-1919 годы. Очерк о большевизмах, націонал-социализмах и крестьянских движениях / А. Грациози. — М., 1997.

5. Грінченко В. Аграрні перетворення на Єлисаветградщині 1917-1923 рр. / В. Грінченко // Кіровоградщина на зламі тисячоліть: стан, проблеми, перспективи. — Кіровоград, 1999. — С. 63-67.

6. Годы борьбы. Сборник материалов по истории революционной борьбы на Зиновьевщине. — Зиновьевск, 1927. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http: // library.kr.ua/elib/zinov/zinl. html.

7. Гусейнов Г. Тіні забутого парку / Г. Гусейнов. — Л., 2007.

8. Державний архів Кіровоградської області (ДАКО). — Ф.П. — 5909, on. 1, спр. 34.

9. Кизименко П. Пам'ять степів. Історичні нариси з минулого рідного краю / П. Кизименко. — Кіровоград, 2004.

10. Ковальчук М. Збройна боротьба в Єлисаветграді в лютому 1918 р. / М. Ковальчук // Між Бугом і Дніпром. Науково-краєзнавчий вісник Центральної України. Вип. IV. — Кіровоград, 2015. — С. 222-228.

11. Лободаєв В. Революційна стихія. Вільнокозацький рух в Україні 1917-1918. — К., 2010.

12. Матеріали обласної науково-практичної історико-краєзнавчої конференції «За волю і долю України» (Наш край у 1917-1920 роках). — Кіровоград, 2002.

13. Савченко В. Проект «Україна». Вольная Одесса — Одесская республика — Юго-Западный край / В. Савченко. — Х., 2013.

14. Скоропадський П. Спогади / П. Скоропадський. — К., 1995.

15. Степанова О. Білі плями історії: Єлисаветград 1917-1918 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://uc.kr.ua/2017/11/21/bili-plyamy-istoriyi-yelysavetgrad-1917-1918/

16. Шевченко С. Кавалерія: від Єлисаветградського кавалерійського училища до Української кіннотної військової школи ім. Будьонного / С. Шевченко. — Кіровоград, 2015.-С. 120-154.

17. Шепель Ф. Ніхто не хотів вмирати, або репресований Єлисавет-Зінов'євськ-Кірове-Кіровоград / Ф. Шепель. — Кіровоград, 2014. — С. 83-88.

18. Чикаленко Є. Щоденник (1907 — 1917). В 2 Т. / Є. Чикаленко. Т. 1.- К., 1998.

Глава 2. Народне повстання 1918 р. у Єлисаветграді. Історія забутої звитяги

1. Амфитеатров-Кадашев В.Страницы из дневника // Минувшее: Исторический альманах / В. Амфитеатров-Кадашев. — Т. 20. — М.; СПБ, 1996.

2. Антонов-Овсеенко В. Записки о гражданской войне. В 3 Т. / В. Антонов-Овсеенко. — Т. 2. - М., 1928.

3. Беленкин Б. Чёрная тень революции (атаманша Маруся) /Б. Беленкин, Я. Леонтьев // Отечественная история. — 2002. — № 4. — С. 169-178.

4. Босько В. Маруся Никифорова встановлювала Радянську владу в Єлисаветграді / В. Босько // Народне слово -1993. — 28 січня.

5. Верстюк В. Махновщина. — К., 1991.

6. Вестник Одесского земства. — 1918. — 9 марта.

7. Годы борьбы. Сборник материалов по истории революционного движения