Читати книгу - "Корсунь козацький"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Після приходу на Правобережжя І. Мазепа почав роздавати землі, укріплюючи цим свою владу. Його владу визнали також Іскра та Самусь. Родич Мазепи — охочекомонний полковник Антон Танський на підставі універсалу від 15 грудня 1705 р. дістав с. Яхни і селище Микитинці Корсунського полку[282].
У 1707 р. І. Мазепа замінив на посаді корсунського полковника неспокійного 3. Іскру на більш лояльного Андрія Павловича Кандибу (він був водночас і уманським полковником). Тоді на Правобережній Україні існувало сім полків, у т. ч. й Корсунський. Вони входили до складу війська лівобережного гетьмана й підкорялися лише йому. До речі, 12 жовтня 1707 р. ігумен корсунського Свято-Онуфріївського монастиря Гедеон Вольський отримав універсал гетьмана І. Мазепи з підтвердженням на володіння угіддями, які пожалували монастирю П. Сагайдачний, Г. Золотаренко, Г. Гуляницький і його дружини[283].
Восени 1708 р. на Лівобережну Україну вступило шведське військо короля Карла XII. До нього приєдналися гетьман Мазепа зі своїми козаками і запорожці на чолі з кошовим Костем Гордієнком. 8 квітня вони уклали між собою шведсько-український союзний договір. За його умовами Україна визнавалась незалежною державою, а шведський король зобов'язувався надавати допомогу українському народові у боротьбі проти московських військ на території України. 9 квітня київський губернатор князь Дмитрій Голіцин сповістив корсунського полковника Кандибу про перехід Мазепи на бік шведів, а 13 квітня наказав йому долучитися до війська генерал-майора Г. Волконського й виступити до Чигирина[284]. Кандиба виконав наказ губернатора і вже з-під Чигирина разом зі своїми козаками виступив на Кодак. По дорозі він розбив загін запорожців, які підтримували Мазепу. У березні 1709 р. він пильнував шляхи, зокрема в Кальниболоті на Вінниччині, щоб не проходили прихильники Мазепи[285]. 14—15 (4—5) травня 1709 р. у Корсуні перебував князь Дмитрій Голіцин. Того ж місяця Корсунський полк брав участь у ганебній акції — зруйнуванні Запорозької Січі, приєднавшись до каральних російських військ. Після цього Скоропадський скерував його в район Чуднова на з'єднання з Богуславським та Білоцерківським полками, де вони мали діяти проти військ магната Сапіги — прихильника Карла XII[286]. У липні 1709 р. за наказом О. Меншикова Корсунський полк приєднувався до військ генерал-майора Волконського і мав нести сторожу понад Південним Бугом, а за наказом гетьмана Скоропадського полк мав спочатку перепочити під Уманню. Цю сторожу він ніс у вересні-грудні 1709 р., а на початку 1710 р. Кандиба був змушений розпустити полк на відпочинок і його козаки мусили пройти через Уманщину і Немирівщину, де мали конфлікти з московськими військами. Тим часом краєм пройшлася пошесть, яка забрала у Корсуні чимало людських життів. Тоді зросло невдоволення з боку простолюду Корсунщини проти польського панування, почали гуртуватися повстанські загони коло Чорного Ташлику у Бежбайраках, які готувалися до нападу на містечка Корсунського полку. У зв'язку з цим Іван Скоропадський наказував своїм листом від 20(10).03.1710 р. А. Кандибі бути особливо пильним. Дещо пізніше Кандиба вступив у контакт із Петриком з метою прискорити його перехід на царський бік, у травні-червні 1710 р. посилав агентів до Бендер і Ягорлика та ін.[287]. Повернувшись на Правобережжя, Корсунський полк привів до покори Білоцерківський полк, козаки якого підтримали шведів.
8 липня 1709 р. шведські й союзні їм українські війська були розбиті росіянами під Полтавою. Шведи в цій битві втратили понад 12 тисяч убитими й полоненими. Після цього вони почали відступ до володінь Османської імперії. Тому 11 липня Голіцин наказав А. Кандибі з полком йти в бік Переволочної, щоб перейняти Карла XII. Проте частина шведів на чолі з королем прорвалася до Туреччини й зрештою осіла в передмісті молдавського міста Бендер. З ними перебував і лівобічний гетьман І. Мазепа. Та 2 жовтня 1709 р. він помер, і тіло його поховали в Святогорському монастирі м. Галаца (нині — Румунія). Замість І. Мазепи на козацькій раді 16 квітня 1710 р. гетьманом було обрано генерального писаря Пилипа Орлика, палкого прихильника покійного гетьмана. Цікаво, що з Корсунем певною мірою були пов'язані долі рідні нового гетьмана. Орлик був одружений з Ганною —
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Корсунь козацький», після закриття браузера.