Читати книгу - "Трагедії"

СТАРЕЦЬ

Тоді б я міг спокійно із життя піти.

ЕЛЕКТРА

Однак Ореста проведи насамперед.

СТАРЕЦЬ

Туди, де німфам свято влаштував Егіст?

ЕЛЕКТРА

Ну, так. І все, що треба, скажеш матері.

СТАРЕЦЬ

660] Що чув од тебе, - слово в слово їй скажу.

ЕЛЕКТРА

(Орестові)

Берись за діло. Першим завдаси удар.

ОРЕСТ

Готов я, сестро. Хай лиш хтось веде мене.

СТАРЕЦЬ

Вести готов я, хай і старець, з радістю.

ОРЕСТ

Отецький Зевсе! Стань на ворогів моїх!

Поспівчувай нам, гідним співчуття твого!

ЕЛЕКТРА

Поспівчувай нам! Ми ж бо - внуки, кров твоя!

ОРЕСТ

Й ти, Геро, вівтарів мікенських владарко,

Якщо це справедливо, взяти верх нам дай!

ЕЛЕКТРА

За батька дай помститись найдорожчого!

ОРЕСТ

670] Й ти, батьку, що в Аїді, вбитий підступом,

І ти, владарко Земле, - простягаю ось

До тебе руки, - не залиш дітей в біді!

ЕЛЕКТРА

Бери з собою всіх полеглих списників, [263]

Що з ними ти фрігійців подолав колись,

Усіх, хто нечестивих вбивць ненавидить!

ОРЕСТ

Ти чуєш, батьку, жертво неньки нашої?

ЕЛЕКТРА

Усе наш батько чує. Та вже йти пора.

Егіста вбити мусиш - я прошу тебе.

А трапиться, що згинеш, переможений, -

680] Вважай, що я вже мертва: не вагаючись,

У груди меч двогострий устромлю собі.

(Подає братові зброю).

Тепер піду додому й приготую все.

Щаслива буде звістка - святкуватиме

Весь дім наш, а загинеш - опечалиться

Назавжди. Ось що, брате, я кажу тобі.

ОРЕСТ

Усе я знаю.

ЕЛЕКТРА

А тому-то мужній будь.

Орест з Піладом відходять.

(До хору).

А ви, жінки, негайно сповістіть мені,

Як бій почнеться. Буду ждати наслідку

З мечем напоготові: ворогам своїм

690] Повік не дамся в руки, переможена, -

Над мертвим тілом хай собі знущаються!

(Відходить).

СТАСИМ ДРУГИЙ

Строфа І

Ще й такий є між сивих переказів:

Десь на схилах аргоських гір

Пасовищ охоронець - Пан

Оспівав на солодкій сопілці своїй

Годувальниці-матері славне дитя -

Золоторунне ягнятко.

На підніжжя стрімке

Ставши, гукає окличник:

700] «Гей, на площу, на площу всі,

Хто в Мікенах живе, спішіть!

Там вас дивнеє диво жде -

Посланий небом лячний [264]

Вашим володарям дар»!

Атрідів дім

Радості й щастя повен.

Антистрофа І

Відчинилися храми золочені,

Забуяли вогнем ясним

В усім місті жертовники.

710] Милозвучні пісні свої флейта лила,

Супровідниця муз, - про ягня золоте,

Дивне Тієстове руно,

Йшла вже слава лунка.

Потім дружину Атрея

Він схилив до перелюбу

І те чудо, небесний дар,

Разом з нею в свій дім забрав.

Людям же гордо звістив:

«Я володію тепер,

720] Лиш я один,

Золотосяйним дивом».

Строфа II

Повернув тоді Зевс

Мерехтливих зірок шляхи

Й сонця палахкотливий блиск

І промінну Аврору.

Й на південні краї поплив

Небосхилом пекучий жар,

А на північ - дощі потяглись.

Володіння Амона зате

730] Геть засохнули - ні роси,

Ні рясних благодатних злив

Із неба.

Антистрофа II

Так говорять. Мені ж,

Далебі, щось не віриться

В те, що шлях свій змінить могло

Сонце золотолике

Всім на шкоду, аби лишень

Хтось один був покараний.

Задля страху - щоб шана була

740] До богів, пішли вигадки ті.

їх забувши, ти мужа свого

Вбила, хоча такі славні брати

У тебе. [265]

ЕПІСОДІЙ ТРЕТІЙ

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

Та що це?.. Крик чи стогін? Чули, подруги?

Чи то здалося?.. Попідземний Зевса грім?..

Ну ось же, ось... Виразні чути оклики.

Електро, вийди з дому, підійди до нас!

Входить Електра з мечем.

ЕЛЕКТРА

Ну що там, мої любі? Як там бій іде?

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

Не знаю. Чую крик лиш. Мов конає хтось.

ЕЛЕКТРА

(прислухаючись)

750] Іздалеку долинув... Чутно все-таки...

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

Далекий голос, а такий виразний він.

ЕЛЕКТРА

Чи то аргівець зойкнув, а чи з друзів хто?..

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

Не розпізнати. Там на всі лади кричать.

ЕЛЕКТРА

(прикладаючи до грудей меч)

Умерти мушу, значить. Що ж вагаюся?

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

(хапаючи її за руку)

Стривай! Спочатку все докладно виясни.

ЕЛЕКТРА

Якби все добре - вже були б тут вісники.

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

Ще прийдуть: таж нелегко вбити владаря.

Входить вісник.

ВІСНИК

Мікенські діви й друзі! Сповіщаю вам

Про перемогу: доля усміхнулася

760] Оресту. Впав убивця Агамемнона

Егіст. За це Всевишнім слід подякувать.

ЕЛЕКТРА

А хто ти? Так на слово й довірять тобі? [266]

ВІСНИК

Не впізнаєш, Електро, слуг Орестових?

ЕЛЕКТРА

О друже любий, вибач: не впізнала я

Тебе із страху, щойно лиш приглянулась.

То впав убивця батька?.. Впав, ненависний?

ВІСНИК

Упав. Для тебе ще раз я потверджую.

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

Богове! Правдо всевидюща! Дяка вам!

ЕЛЕКТРА

Та розкажи-но, як Орест убить зумів

770] Тієстового сина? Розкажи мерщій?

ВІСНИК

Лиш за поріг ступивши, скоро вийшли ми

На шлях, де двоколійний біг од воза слід.

Ось там і був зухвалець - володар Мікен.

Гуляв собі в саду він гарно зрошенім

І гілки мирта для віночка зрізував.

Нас, вгледівши, гукає: «Я вітаю вас,

Мандрівці! Хто такі ви? Із яких країв?»

Орест же: «До Алфея ми з Фессалії

Йдемо з дарами Зевсу Олімпійському».

780] Егіст на те: «Із нами випадає вам

Гостину розділити: он бичків яких

Я вибрав - хочу німфам їх пожертвувать.

Уранці розбуджу вас - надолужите

Своє в дорозі. Не відмовте в дім зайти».

Хапає з цим за руку й прямо силою

Веде у дім нас - як тут заперечити?

Ледь увійшли ми, - вже нетерпеливиться:

«Гей, хто там? Швидше принесіть води гостям,

Щоб тут же, чисті, стали при жертовнику».

790] Орест же знову: «Щойно ж ми омилися

В воді струмковій. Та якщо з аргосцями

Складати жертву можна й чужоземцеві,

То ми готові й згодні, повелителю!»

На тому й стали; перервалась бесіда:

Відклавши зброю, і сторожа, й слуги всі

Взялись ураз за діло. Ті із дзбанами

Біжать, а ці - з кошами; інші вогнище

Розводять і довкола нього мідниці

Опуклі ставлять. Дім весь ходить ходором.

800] Тут муж твоєї неньки на вівтар сипнув

Рясним ячменем, так ось примовляючи:

«Хай часто, німфи скельні, я й жона моя, [267]

Що дома, вам дарами догоджаємо.

Нехай щастить нам; ворогів - хай лихо б'є!»

Тебе й Ореста, значить. А велитель мій

Благав богів про інше напівшепотом -

Вернути дім отецький. Сам Егіст тоді

Взяв ніж прямий з корзини; зрізав шерсті жмут

І тут же кинув у вогонь правицею.

810] Як тільки слуги підняли бичка того -

Штрикнув його залізом, а