Читати книгу - "Галапагос"

— А вона така бадьора! — дивувався капітан. — Навіть, здається, зовсім не помічає цієї жахливої пухлини.

— Ти ж сам часто казав, — зауважила Мері, — що вони не схожі на нас. У них дуже примітивне мислення. Що б не скоїлось, вони все обертають на жарт. Розуміють, що не можуть нічого змінити, тож приймають життя таким, яким воно є.

У ліжку з нею був «Мандаракс». Вона, а також пухнаста Акіко, якій тоді сповнилося лише десять років, були єдині з усіх колоністів, кого цей прилад ще забавляв. Коли б не вони, то капітан, Селіна чи Хісако, які відчували себе обдуреними нездійсненними порадами «Мандаракса», його пустими мудрощами та безглуздими намаганнями бути дотепним, давно вже викинули б цей прилад в океан.

Зокрема, капітан почував себе особисто ображеним після того, як «Мандаракс» видав віршика про кумедного капітана «Скреготу віконниць».

Отже, Мері мала змогу видобути з «Мандаракса» реакцію на гадану необізнаність тієї дівчини канка-боно, яка, попри свій живіт, була щаслива. Ось ця реакція:

Життя найщасливіше, коли ти необізнаний,

Як ще не навчився сумувати й тішитись.

Софокл (496–406 до н. е.)

Мері поводилася з капітаном у спосіб, який я, колишній його приятель, не міг не визнати негідним і самочинним. Можливо, якби за’життя я був жінкою, то відчував би це інакше. В такому разі я, мабуть, тріумфував би разом із Мері Хепберн, коли вона потай глузувала з тієї обмеженої ролі, яку тоді — як, до речі, й тепер — грали чоловіки у справі розмноження. Тут ніщо не змінилось. І нині є досить отих здоровезних бовдурів, на яких можна розраховувати, щоб упорснути собі, коли настане сезон, життєдайної сперми.

Потайне глузування Мері, однак, швидко стане для капітана явним і водночас огидним. Коли народиться Камікадзе і капітан дізнається, що то — його рідний син, він заїкнеться, що слід було б із ним хоч порадитись.

На це Мері відповість:

— Тобі не треба було виношувати дев’ять місяців плід, а потім терпіти, коли він вибиватиметься з-поміж твоїх ніг. Ти б не годував його груддю, навіть коли б цього забажав, у чому я, до речі, маю сумнів. І ніхто від тебе не чекає, що ти допомагатимеш виховувати його. Навпаки, всі сподіваються, що ти не матимеш до цього ніякого стосунку!

— Навіть у такому разі… - спробував був заперечити капітан.

— О Боже! — мовила Мері. — Та якби ми могли зачати дитину за допомогою слини морської ігуани, невже ти думаєш, що ми цього не зробили б, замість порушувати спокій твоєї величності?

12

Після такої її заяви годі було чекати, що їхні стосунки залишаться незмінними й далі. Мільйон років тому було чимало великомозкових мудрувань щодо того, як запобігти розриву взаємин у людської пари. І для Мері існував принаймні один спосіб, щоб трохи продовжити життя з капітаном, якби вона цього хотіла. Їй просто слід було сказати йому, що дівчата канка-боно злягалися з морськими левами та котиками. І він повірив би — не лише тому, що був невисокої думки про мораль дівчат, а й тому, що навіть гадки не припускав про штучне запліднення. Хоч насправді все було дуже просто, як дитяча гра.

Сказав «Мандаракс»:

Є щось таке, чому не до вподоби перепони.

Роберт Фрост (1874–1963)

До цього я вже сам додаю:

Так, але є щось таке, що палко полюбляє слизову оболонку.

Леон Троцький Траут (1946–1986)

Отож Мері могла врятувати свої стосунки з капітаном за допомогою брехні, хоча все одно ще потребували б пояснення голубі очі в Камікадзе. Нині, до речі, кожен дванадцятий має капітанові голубі очі і його ж таки кучеряве золотисте волосся. Інколи я жартома звертаюся до такого капітанського нащадка зі словами: «Guten Morgen, Herr von Kleist!» чи «Wie geht’s es Ihren, Fraulein von Kleist?»[6] Цим майже вичерпується мій запас німецьких висловів.

Нині цього задосить.

Чи слід було Мері Хепберн рятувати стосунки з капітаном брехнею? Питання лишається спірним донині. Вони ніколи не були ідеальною парою. Мері й капітан притулились одне до одного після того, як Селіна й Хісако відокремилися, щоб ростити Акіко, а дівчата канка-боно перейшли на протилежний схил вулкана, щоб зберегти чистоту своїх вірувань, звичок та способу життя.

До речі, одним із звичаїв у канка-боно було те, що свої імена вони зберігали в таємниці від усіх, хто не належав до їхнього племені. Я був, однак, втаємничений у їхні секрети, як і в секрети всіх інших людей, тож тепер, гадаю, можу, не завдаючи нікому шкоди, повідомити, що першу з дівчат, котра народила капітанову дитину, звали Сінка, другу — Лор, третю — Ліра, четверту — Дірно, п’яту — Нанно, а шосту — Кіл.

Після того, як Мері вибралася від капітана й спорудила собі власний навіс та пір’яне ложе, вона сказала Акіко, що не стала тепер самотнішою, ніж коли мешкала з капітаном. Вона мала до капітана цілу низку претензій, і той легко міг би їх задовольнити, якби був зацікавлений, щоб його стосунки з Мері тривали й далі.

— Обоє повинні дбати про стосунки, — повчала вона Акіко. — Якщо дбає лише одне, пиши пропало. Це просто недобре, і, хоч би хто було те одне, воно нарешті збочує, як я, весь час почуваючи себе в дурнях. Я справді мала щасливий шлюб, Акіко, і справді мала б щасливий шлюб удруге, коли б Віллард не помер. Тож я знаю, про що кажу.

Вона перелічила чотири найістотніші вади, які капітан міг би легко виправити, але не зробив цього, а саме:

1. Розбалакуючи про те, що він робитиме, коли їх урятують, капітан ніколи не знаходив місця в своїх планах для неї.

2. Він висміював Вілларда Флемінга — висловлював серйозні сумніви, чи той справді написав дві симфонії, чи знав бодай щось про вітряки, навіть чи вмів ходити на лижах, — хоч і розумів, якого болю їй цим завдає.

3. Він весь час скаржився, нібито його дратують оті ледь чутні сигнали, що їх видавав «Мандаракс», коли вона натискала різні кнопки; а сам же знав, якою розрадою було для неї вдосконалювати розум, вивчати напам’ять славнозвісні висловлювання і опановувати нові мови.

4. Він скорше повісився б, аніж хоч один раз промовив: «Я тебе кохаю».

— І це лише чотири найбільші вади, — сказала Мері.

Ось чому стільки затаєного