Читати книгу - "Вертиголов та інші політичні тварини. Антологія німецької літератури 90-х років XX ст."

С.185: Обидві частини роману — «Жуки» та «Привіт» — у ґротескно-драматичній формі представляють процес болісного [прийнятя] => прийняття правил гри «дорослого» світу.

Примечания

1

Tristesse royale — група письменників напрямку «поп» (Б. фон Штукрад-Баре, К. Крахт, Й. Бесінг, А. фон Шьонбурґ, Е. Ніке), представники т. зв. дендизму кінця XX ст. Свою назву група здобула за однойменною книжкою Й. Бесінга 1999 року.

2

Переклад Олександри Григоренко

3

Переклад Христини Назаркевич

4

Тут знову можна згадати Бюхнера: Мерсьє у «Смерті Дантона» каже: «Підіть за Вашими фразами до тієї точки, де вони втілюються».

5

Переклад Христини Назаркевич

6

Тут і далі в перекладі Катерини Міщенко

7

Попільна середа (нім. Aschenmittwoch) — перший день сорокаденного посту перед Великоднем та завершення масляного карнавального тижня (Фашінґу). — Прим. перекладачки.

8

Чінечітта (італ. Cinecitta) — відома італійська кіностудія у південно-східному передмісті Риму, збудована Б. Муссоліні 1937 року. — Прим. переклалзчки.

9

Можлива алюзія до пісні Джиммі Гендрікса «Гей Джо», в якій чоловік, що вбив свою дружину за зраду, мріє втекти до Мексики, де ніхто не зможе накинути йому мотузку на шию. — Прим. упорядників.

10

Обидва ока історії (італ.). — Прим. перекладача.

11

Постать суворого доґматичного батька, що надто пристрасно формує зі свого нащадка партійно виваженого, правильного й слухняного громадянина, типовий як для письменників ґенерації 60-х (І. Шрам, К. Єнтцш, К. Гензель, Й. Янзен), так і старших письменників: (М. Марон, К. Драверт та ін).

12

Панков — північно-західний окраїнний район Берліна. — Прим. перекладачки.

13

Дівчинка, яку герой роману викрав за дорученням штазі. — Прим. перекладачки.

14

Згадка про один із попередніх епізодів: коли Клаусові ввели сироватку, яка ледь його не доконала: це надало його крові якихось цілющих властивостей, і нею вакцинували самого Гонекера. — Прим. перекладачки.

15

Будівництво дамби Соса в Саксонії та осушення фридландських лугів у Мекленбурзі-Передній Померанії були великими будівельними проектами НДР, на яких масово працювала молодь зі СВНМ. — Прим. перекладачки.

16

Есбан — переважно наземний транспортний засіб у містах Німеччини, подібний до міської електрички. — Прим. перекладачки.

17

Клаус із самого дитинства вигадував фрази, які могли би бути назвами газетних статей про нього, підписами до знімків тощо. — Прим. перекладачки.

18

Один із ідеологічних міфів НДР про місто, в якому під час націонал-соціалістичної диктатури герої-комуністи переховували червоний прапор, подарований німцям комуністами Кривого Рогу. — Прим. перекладачки.

19

Ця жінка, із якою Клаус колись безуспішно намагався переспати, була такою товстою, що уявлялася йому складеною зі шматків ковбаси; він подумки навіть визначав, де була шинка якого сорту. — Прим. перекладачки.

20

Е. Брюнс, посилаючись на «Широке поле» Ґ. Ґраса, навіть пропонує вести мову про типаж «неприємного західного німця».

21

ІҐ Фарбен — синдикат корпорацій фарбувальних матеріалів, створений у 1925 році як об’єднання шести найбільших хімічних корпорацій Німеччини — Badische Anilin, Bayer, Agfa, Hoechst, Weilerter-Meer і Griesheim Elektron. До закінчення Другої світової війни концерн ІҐ Фарбен випускав інсектицид Циклон Б, який використовували для масового знищення у концентраційних таборах Аушвіц і Майданек. — Прим. перекладачки.

22

Об’єднання Німеччини привело до переписування топографії як країни, так і Берліна як її політичної авансцени: Кройцберґ (сурма вільного західного світу) втратив своє уявне центральне розташування. Об’єднання, злиття частин міста парадоксальним чином спричинилося до його нової фрагментизації на непривітні східні райони, мігрантський Нойкьольн, престижний Пренцлауер Берґ (колись найбільш дешевий і непривітний район Східного Берліна через свою близькість до Муру тощо) та Кройцберґ, з якого поступово витісняється мігрантсько-мультикультурне середовище. Вочевидь, втрата утопічного локусу в площині реальності й призвела до загального суму.

23

Перед цим його кидає дівчина, обдирають східні митники, найкращий друг Карл впадає в кому від надмірного споживання наркотиків через свої естетські переживання тощо.

24

«Зютерлін» — форма німецького пропису, запроваджена у 1911 році за наказом пруського міністра культури й освіти Людвіга Зютерліна. — Прим. перекладачки.

25

Бауцен — місто на північному сході Німеччини, в землі Саксонії. В ідіоматичних висловах вживається на позначення в’язниці в НДР. — Прим. перекладачки.

26

Кабаре — вистава (з сер. XX ст. також радіо та телевистава) з епічними, ліричними, музичними елементами у формі скетчів, пародій, сатиричних сценок тощо. Свого розквіту берлінське кабаре досягло в 20-ті роки XX ст., коли було усунуто політичну сатиру. Традиція збереглася до наших днів, також в обох Німеччинах побутувала під час Холодної війни. Для кабаре писали Курт Тухольськи, Клаус Манн, Еріка Манн та ін.

27

У ФРН до об’єднання на світлофорах не малювали фігурку людини, що стоїть чи рухається; світлофорний чоловічок став одним із небагатьох «улюбленців» Об’єднання й успішно інтегрувався до західної продукції.

28

Вільна демократична партія ФРН. — Прим. перекладачки.

29

Роман про батьківщину — жанроформа, що виникла в німецькомовній Швейцарії кінця XIX ст. як реакція на натуралістську літературу великого міста. Це тривіальна література середнього класу, орієнтована на створення буколічного світу, опозиційного міській цивілізації; критику індустріалізації та технічного прогресу; утвердження консервативних ідеалів пристойності, моралі, добропорядності тощо. У часи націонал-соціалістської диктатури теми й основні характеристики роману про батьківщину продовжила «література землі і крові» — пропагандистська література III Райху. Після війни жанроформа відродилася у драмі, фільмах та серіалах. Нині розглядається як форма кітчу в літературі.

30

Мотив відмінності Заходу і Сходу, ілюстрований їжею, зустрічаємо у К. Гензель «В заторі. З мого чорновика» (1993). Описуючи вечірку з нагоди відкриття готелю Гілтон у колишньому Домготелі Східного Берліна, вона зазначає: «Звісно, висока культура старих часів також принагідно винагороджувала нас (…) суперовими прийомами на конґресах та в міністерствах: але що це були лише примітивні домашні страви, нам сяйнуло лише під час споглядання кулінарних ексцесів ГІЛТОН»,