Читати книгу - "Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України"

мають бути придбані, установлені і підключені енергопостачальником, а їх вартість та вартість послуг оплачується забудовником (власником об’єкта, на який здійснюється постачання електроенергії). Споживач несе відповідальність за збереження приладів обліку та пломб на них, якщо прилади встановлені в квартирах або на інших об’єктах споживача. Відповідальність за збереження поквартирних приладів обліку, встановлених на сходових клітках, та пломб на них несе власник будинку або організація, у віданні якої перебуває будинок. Споживач відшкодовує вартість перевірки, ремонту або встановлення нового приладу обліку у разі пошкодження, втрати або неправильної роботи приладу обліку з його вини. В інших випадках перевірка, ремонт або заміна пошкодженого або втраченого приладу обліку здійснюються за рахунок енергопостачальника або організації, відповідальної за його збереження (п. 17 Правил [291]). Правила не встановлюють порядку розподілу пов’язаних з цим обов’язків між енергопостачальником та організацією, відповідальною за збереження приладу обліку. Виходячи із того, що зазначена організація є відповідальною, можна дійти висновку про те, що ця організація звільняється від відповідальності за незбереження приладів обліку, якщо доведе, що вона не допускала порушення своїх обов’язків, яке привело до пошкодження, втрати або неправильної роботи приладу обліку, або якщо вона доведе відсутність своєї вини. Відповідні витрати у таких випадках мають бути покладені на енергопостачальника.

7. Енергопостачальник вправі перевіряти справність приладів обліку, знімати показання приладів та проводити обстеження електроустановок споживача на предмет виявлення споживання електричної енергії поза приладами обліку (п. 37 Правил). Оскільки в більшості випадків вимога про обов’язкове укладення договору про користування електричною енергією не виконується, умовами договорів викладене правило не підкріплюється, а реалізація відповідного права енергопостачальника приходить у суперечність з правом фізичної особи на недоторканність житла. Стаття 30 Конституції України [1] допускає проникнення до житла чи іншого володіння особи лише за вмотивованим рішенням суду або у невідкладних випадках в порядку, встановленому законом. Ця суперечність усунена Законом «Про житлово-комунальні послуги» [174] лише частково: без отримання згоди споживача проникнення до житла може бути здійснене у невідкладних випадках, пов’язаних з рятуванням життя людей та майна за умови присутності при проникненні до житла і до повного завершення робіт представників виконавця (енергопостачальника), балансоутримувача, органів внутрішніх справ, споживача із числа будь-кого із власників суміжних приміщень (ч. 1 — 6 ст. 17 названого Закону). Що стосується обов’язку споживача допускати представників виконавця для зняття контрольних показників засобів обліку тощо, то в таких випадках споживач зобов’язаний забезпечити доступ до засобів обліку лише відповідно до договору. При цьому умови доступу в квартиру, будинок, інше приміщення визнаються істотними умовами договорів на надання житлово-комунальних послуг (п. 11 ч. 1 ст. 26 названого Закону).

8. Правила встановлюють підстави тимчасового припинення постачання електроенергією та підстави відключення споживача від мережі електропостачання, яке (відключення) одночасно означає розірвання договору енергопостачальником. Підстави тимчасового припинення виконання зобов’язань Цивільним кодексом взагалі не встановлюються. Законом «Про електроенергетику» [89] це передбачається і встановлюється порядок визначення підстав тимчасового припинення користування електроенергією (Правилами користування електроенергією), що слід визнати правомірним (з урахуванням викладеного в п. 2 коментаря до ст. 714 ЦК). Установлення п. 35 Правил підстав «відключення споживача», тобто одностороннього розірвання договору енергопостачальником, суперечить ч. 1 ст. 651 ЦК, відповідно до якої розірвання договору допускається за згодою сторін, а також у випадках, якщо це передбачено договором або законом. Наявність такої суперечності не перешкоджає застосуванню п. 35 Правил з урахуванням викладеного в п. 2 коментаря до ст. 714 ЦК, а також з урахуванням того, що право Кабінету Міністрів затвердити Правила користування електричною енергією для населення прямо встановлене ст. 26 Закону «Про електроенергетику». Тому енергопостачальник вправі «відключити споживача», тобто одностороннє розірвати договір з підстав, зазначених у п. 35 Правил (розкрадання електричної енергії; навмисне пошкодження приладу обліку; неоплата встановлення нового приладу обліку, якщо обов’язок оплати лежить на споживачеві; неоплата спожитої електроенергії на тридцятий день після отримання споживачем попередження енергопостачальника; невиконання припису Державної інспекції з енергетичного нагляду щодо режиму споживання електроенергії; зниження показників якості електроенергії з вини споживача).

9. Споживачеві надається право в будь-який час на свій розсуд розірвати договір шляхом односторонньої відмови від нього. Для цього він повинен не пізніше, ніж за сім днів до припинення користування електроенергією (до припинення договору і відповідного зобов’язання) у квартирі або на іншому об’єкті письмово повідомити енергопостачальника про розірвання договору. Невиконання споживачем цієї вимоги означає, що споживач зобов’язаний оплачувати електроенергію відповідно до показань приладів обліку та нести відповідальність за порушення правил користування електроенергією на об’єкті, що був підключений до мережі електропостачання, на підставі договору до дня припинення дії останнього.

10. Пункт 44 Правил покладає на енергопостачальника відповідальність за тимчасове припинення енергопостачання з його вини в розмірі п’ятикратної вартості недовідпущеної споживачеві електроенергії. Така ж відповідальність енергопостачальника, як і п. 44 Правил, установлена ч. 6 ст. 24 Закону «Про електроенергетику». Цю відповідальність слід кваліфікувати як обов’язок сплатити неустойку у зазначеному розмірі. Ця неустойка, встановлена частиною шостою ст. 24 Закону «Про електроенергетику», не виключає застосування загального правила ч. 1 ст. 624 ЦК, відповідно до якої неустойка стягується незалежно від відшкодування шкоди.

Відпуск енергопостачальником електроенергії, параметри якої знаходяться поза межами показників, визначених у договорі, тягне відповідальність енергопостачальника в розмірі двадцяти п’яти відсотків вартості такої електроенергії (ч. 7 ст. 24 Закону «Про електроенергетику»). Це — теж штрафна неустойка. Вона не виключає обов’язку енергопостачальника відшкодувати збитки, завдані споживачеві таким порушенням, на підставі загальних правил ст. 22, 623, 624 ЦК.

11. Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК правові наслідки порушення зобов’язання встановлюються договором і законом. Але спеціальним правилом ч. 4 ст. 26 Закону «Про електроенергетику» передбачається, що споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору і правил користування електроенергією згідно із законодавством. Тут же зазначається про те, що правила користування електроенергією для населення встановлюються Кабінетом Міністрів. Отже, положення про відповідальність споживачів, установлені Правилами користування електроенергією для населення, є чинними. Відповідно до п. 53 Правил розмір збитків, завданих енергопостачальникові порушенням правил користування електроенергією, розраховується за добовою величиною розрахункового споживання електроенергії та за кількістю днів з дня останнього контрольного зняття представником енергопостачальника показань чи технічної перевірки приладу обліку до моменту усунення порушення за тарифами, які діяли на період, за який розраховується розмір збитків.