Читати книгу - "Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України"

існували на день купівлі (абзац другий ч. 7 ст. 8 Закону «Про захист прав споживачів»). Звідси логічно випливає правило про сприяння покупцеві. У таких випадках при заміні товару з недоліками на аналогічний товар, що має ту ж ціну, також не передбачається будь-яке відшкодування різниці в ціні, що виникла внаслідок її зміни в період від дня придбання товару неналежної якості до дня його заміни, на користь будь-якої із сторін договору купівлі-продажу.

3. Якщо пред’явлено вимогу про зменшення ціни недоброякісного товару, то для розрахунку береться ціна товару на момент пред’явлення вимоги про зменшення ціни або на день постановлення судом відповідного рішення (у разі розгляду спору судом). Закон «Про захист прав споживачів» спеціального правила з цього приводу не встановлює. Тож і до відносин з участю споживачів застосовується викладене вище правило ч. 3 ст. 710 ЦК. Це загальне правило виключає застосування до відносин з участю споживачів за аналогією правила про максимальне сприяння споживачеві, що випливає із абзацу другого ч. 7 ст. 8 названого Закону.

4. У разі відмови покупця від договору і повернення недоброякісного товару продавцеві, покупцеві повертається сплачена за товар грошова сума (п. 4 ч. 1 ст. 708 ЦК; п. 1 абзацу другого ч. 1 ст. 8 Закону «Про захист прав споживачів»). Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 710 ЦК покупець має право на відшкодування різниці в ціні (у разі її підвищення). Продавець у разі зменшення ціни права на відшкодування різниці в ціні не має. Такі ж правила, але за допомогою інших формулювань, установлені абзацом третім ч. 7 ст. 8 Закону «Про захист прав споживачів».

5. За період від дня постановлення судом рішення про заміну товару (ч. 1, 2 ст. 710 ЦК), про зменшення ціни (ч. 3 ст. 710 ЦК), про повернення сплаченої за товар суми (ч. 4 ст. 710 ЦК) до дня виконання судового рішення ціна на товар може підвищитись або знизитись. Зниження ціни на відповідні правовідносини не впливає. У разі підвищення ціни покупець має право пред’явити до продавця додаткові вимоги. Такі вимоги можуть бути пред’явлені безпосередньо до продавця або шляхом звернення з позовом до суду. Звертає на себе логічна непослідовність цього правила: його застосування до відносин, передбачених ч. 3, 4 ст. 710 ЦК є логічним, оскільки ці законодавчі положення передбачають урахування динаміки цін. Частина 1, 2 ст. 710 ЦК не передбачають урахування динаміки цін. Але і до правовідносин, передбачених ч. 1, 2 ст. 710 ЦК, застосовується правило ч. 5 ст. 710 ЦК, яке надає покупцеві право пред’явити до продавця додаткові вимоги у разі, якщо за період від постановлення судом рішення до його виконання відбулось підвищення цін.

Стаття 711. Відповідальність за шкоду, завдану товаром неналежної якості

1. Шкода, завдана майну покупця, та шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю у зв’язку з придбанням товару неналежної якості, відшкодовується продавцем або виготовлювачем товару відповідно до положень глави 82 цього Кодексу.

1. Закон «Про захист прав споживачів» [186] уперше передбачив відповідальність продавця (виготовлювача), що випливає із передання покупцеві товарів неналежної якості, на підставі норм інституту зобов’язань, що виникають унаслідок заподіяння шкоди. Аналогічне правило сформульоване в ст. 711 ЦК. Розгорнені правила з цього приводу сформульовані в ст. 1209 — 1211 ЦК.

§ 3. ПОСТАВКА
Стаття 712. Договір поставки

1. За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

2. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

3. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

1. На цей час існує значний за обсягом нормативний масив, який регулює відносини щодо поставки товарів. Практично важливо визначити, коли цей нормативний масив діє. Для вирішення цього питання перш за все треба враховувати, що Цивільний кодекс, допускаючи укладення з метою передання товарів у власність окремих видів договорів купівлі-продажу (договорів роздрібної купівлі-продажу, поставки, контрактації, постачання ресурсами через приєднану мережу, міни), не виключає укладення договорів купівлі-продажу, на які не поширюється дія положень про будь- які з окремих названих видів договорів купівлі-продажу. Тому договір поставки слід відрізняти не тільки від інших різновидів договору купівлі-продажу, а й від договорів купівлі-продажу, що не належать ні до одного із названих видів.

2. Частина 3 ст. 6 ЦК надає сторонам можливості в договорі відступати від положень цивільного законодавства. Стосовно питання, про яке тут ідеться, це означає, що сторони, зокрема, не порушуючи імперативних норм цивільного законодавства, вправі вибрати правовий режим, якому певний договір підпорядковується. Зокрема, вони вправі назвати договір договором поставки або договором купівлі-продажу, що тягне поширення на їх правовідносини в певній частині різного нормативного масиву. Якщо ж сторони ніякого вибору не зробили, застосуванню підлягають ч. 3, 6 ст. 265 ГК [31]. Якщо сторонами договору про передання товарів у власність покупцеві є суб’єкти господарювання,