read-books.club » Сучасний любовний роман » Небезпечний, Ніколь Кові 📚 - Українською

Читати книгу - "Небезпечний, Ніколь Кові"

149
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Небезпечний" автора Ніколь Кові. Жанр книги: Сучасний любовний роман. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 54 55 56 ... 88
Перейти на сторінку:
33

СОФІ КЕРР

 

Я була перелякана, майже до смерті. Він постійно говорить, що за мною хтось наглядає. Я думала йому донесли про це, тому він влаштував ту театральну сцену з розмовами про те, як ми займатимемось сексом.

Почувся гуркіт, з яким Тернер опустив руки на руль, спершись на нього. Відвернув голову і зробив кілька глибоких вдихів. Злився. Ні, був лютий. І тепер здавався мені звіром, який хотів остаточно роздерти Кіта.

-І ти дозволила йому поцілувати тебе?-Кемерон підняв погляд. Примружився.-Невже сподобалося, як він, бл*ть, цілував тебе?

-Звичайно, ні.-заперечно хитнула головою я.-Це сталося якось саме собою. Я йшла на вулицю курити цигарку, яку мені дала Інес і по дорозі він наздогнав мене. На самому виході щось запитав, та я не почула через гучну музику. Він поцілував, але я відштовхнула його. Після цього Кіт більше до мене не торкався. Доки ми курили, я сказала йому, що маю хлопця. Ця ситуація була вичерпана.

-Думаєш про нього, хвилюєшся та захищаєш. Мабуть, той придурок для тебе особливий.-Тернер говорив про це, а мені здавалося, що його бажання остаточно роздерти Кіта набагато посилилося.

-Ні. Це не так!-вигукнула я і відчула, як повітря розпалювалось жаром, а гнів Кемерона знову наростав.

Він нічого не відповів. Мовчки пересадив мене на місце і завів машину. Далі ми їхали в повній тиші і я боялась щось сказати, аби не зробити ще гірше.

Він відвіз мене додому, а сам поїхав, навіть не сказавши куди. Повернувшись до квартири Кемерона, я швидко прийняла душ і одягла кофту Тернера. Могла накинути щось із своїх речей, але в одязі хлопця мені зараз було комфортніше. Тим більше, після сварки і моєї дурості. Якби я лишилась вдома, все було б нормально.

Я не лягала спати, хоч і знала, що завтра маю бути в Марії. Готувала вечерю, що складається одразу з кількох страв, а все тому, що хотіла для Кемерона приготувати щось дуже смачне. Вибачитись таким чином, чи що. Але час наближався до другої ночі, а Тернера ще не було. Я почала дуже хвилюватись. Тим більше що Кемерон не відповідав на дзвінки.

Та коли ручка на вхідних дверях опустилася вниз і в квартиру увійшов брюнет, я буквально вилетіла з кухні і накинулася на нього з обіймами. Відразу помітила, що його погляд був похмурим, але, коли я підстрибнула, а він, відчуваючи, що я хотіла, підхопив мене під попу, таким чином не даючи впасти, запитально підняв брову. А я обвила ногами його талію і обняла руками за шию. Одяг Кемерона був мокрий через сніг, але мене це зовсім не хвилювало. Я обіймала його щосили.

-І що це значить?-спитав він, явно маючи на увазі мою нетипову поведінку.

-Я сильно хвилювалася.-прошепотіла я, обличчям уткнувшись у його шию.-Все добре? Де ти був?

-Забий.-спробував відчепити мене від себе хлопець, хоч би для того, щоб зняти мокру куртку, але я не далася. Вчепилася в нього намертво.-Що з тобою відбувається?-я не бачила його обличчя, але здавалося, що Тернер насупився.

-Ти на мене все ще сердишся через Кіта і поцілунок?

-Так.-відповів він.

Я прикусила кінчик язика, після чого на емоціях, рвучко поцілувала Кемерона в шию. Потім ще раз і ще, відчуваючи, як він долонями стиснув мою попу. Знову сильно і до легкого болю, але все ж таки приємно. Так, що захотілося вигнути спину.

-Ти справді думаєш, що я могла б в нього закохатись? Чи він для мене особливий?-згадуючи його слова, запитала я, знову цілуючи його шию.

-Схоже на те.-холодно відповів він.

-Якщо є у цьому світі хтось особливий для мене, то це лише ти.-прошепотіла йому на вухо я.

Трохи відсторонившись, поцілувала його щоку, потім другу, підборіддя та губи. Сильніше обняла і притиснулась всім тілом. Через те що знаходилася в такому положенні, кофта, в яку я була вдягнена задерлась.

Тернер все ще був напружений, але після останніх слів сильніше стиснув мої бедра.


 

___________


 

КЕМЕРОН ТЕРНЕР 
 

Софі щосили притискалася до мене і чітко відчувала наскільки міцно я тримав її у своїх руках. Після її останніх слів, я пальцями взяв підборіддя дівчини і змусив підвести голову. Подивився в ці блакитні очі, а вона, подавшись уперед, своїми губами торкнулася моїх.

-Я не хочу, щоб ти думав, що в мене є хтось важливіший за тебе, тому що це не так.-тихо, але дуже твердо говорила Керр. Знову поцілувала. Так незвично було відчувати, що вона першою тяглася до мене, але мені це подобалося.

-Не кажи того, в чому не впевнена.-рикнув я і стиснув блондинку в своїх руках з такою силою, що все її тіло певно наповнилось болісними відчуттями. Вона охнула і прогнулась у спині. Після чого своїм чолом торкнулася мого і тихо запитала:

-Як мені це пояснити?

-Що?-не зрозумів я.

-Те, що я впевнена у кожному сказаному слові. Ти моє все.-вона сильніше обняла мене і знову губами торкнулася шиї. Поцілунками піднімалася вище до вилиць. При цьому так чітко відчуваючи, наскільки сильно було напружене моє тіло. Немов камінь.

Вона зробила короткий вдих і потяглася до моїх губ. Хотіла вкрасти ще один поцілунок, але я перший накинувся на її губи, жадібним, диким і болючим поцілунком. Одна мить і я спалахнув, мов сірник.

-Не пояснюй. Доведи.-рикнув я у губи Керр, прикусуючи нижню і трохи відтягуючи її, а потім знову цілуючи.

-Як?-уривчасто спитала вона.

Тіло нестерпно нило й палало, поруч з нею. Я губив себе - ось як вона на мене діяла. І мені було мало самих лише поцілунків. Мало зустрічань. Мало всього.

-Вийди за мене.-сказав я їй в губи, знову цілуючи. Жадібно і шалено.-Стань моєю назавжди.

Вона одразу не повірила в те, що почула.

-Ти пожартував?-спитала Софі, розриваючи поцілунок. Незграбно посміхнулася, а я, знову накидаючись своїми губами на неї, рикнув:

-Ти вважаєш, що я зараз можу жартувати?

-Ні, але... Ми ж зустрічаємося кілька днів.-ніяково прошепотіла Керр, все ще не вірячи в те, що я говорив серйозно.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 54 55 56 ... 88
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Небезпечний, Ніколь Кові», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Небезпечний, Ніколь Кові"