Читати книгу - "Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин), Степан Ріпецький"

Шляхом обміну думками, після основних дискусій, прислухаючися все до авторитетного голосу досвідчених та більш політично вироблених одиниць – Стрілецтво збірними творчими зусиллями находило відповідь на повище пекуче питання та розв'язувало його. Стрілецька ідеологія творилася і розвивалася на зборах і дебатах старшин і стрільців, у численних промовах кращих стрілецьких промовців при різних нагодах: Шевченківських святах, стрілецьких похоронах, відмаршу сотень на фронт, посвячення стрілецьких могил і пам'ятників, стрілецьких зборах-вічах, на яких ухвалювали відповідні резолюції, а також в багатьох викладах, рефератах та лекціях національно-виховного змісту.

Ця стрілецька політична ідеологія проявлялася у формі численних публіцистичних статтей, нарисів, спогадів, відозв, інструкцій, листів з бойового фронту і з запілля, воєнних оглядів і т. п., які були поміщувані в усій тодішній українській пресі, в першій мірі в дуже добре редагованім органі Союзу Визволення України, – тижневику «Вістник Союзу Визволення України», а від грудня 1915 р. також у власнім стрілецькім місячнику «Шляхи», що почав тоді виходити у Львові під редакцією УСС Миколи Голубця.

Усі ці довші і коротші, солідніші й легші статті, писані людьми з різних ідейних середовищ, на різні теми та з різних нагод, – хоч деколи не були виключно ідеологічного чи політичного змісту, то однак усі вони в більшій або меншій мірі були насичені суспільницькими моментами, та мали багато ідеологічних та політичних міркувань.

Для прикладу наводимо уривок із нарису М.Опоки п. з. «Рік тому», в якому він, згадуючи минулорічне невеселе та понуре Різдво в Карпатах, висловлював свої радісні й погідні настрої і міркування з нагоди стрілецького Різдва над Стрипою. Бачимо тут виразно кращі елементи стрілецької ідеології: бадьорість духа, почуття гордости після виконаного обов'язку, високий патріотичний полет, тверду віру вояка України в свої сили і в свою святу справу та його палке соборницьке наставлення. М. Опока так писав в січні 1916 р.:[100]

»…Серед безнастанних боїв дійшли УСС аж до широких подільських степів, перед ворота поневолених братів. Друге Різдво!.. Тепер їх очі напружені в сторону славутнього Дніпра… горда певність у свої сили та святу справу, слава серед чужих і своїх, почуття задоволення по відбутій праці увільнення рідних сторін від ворога. На хвилину спинилися УСС над Стрипою, щоб набрати віддиху до далекого лету, до далекої дороги, до Золотоверхого Києва. Не понурі чорні думки, як минулого року, але ясні, веселі, милі в них думи, високі, найгарніші думи вояка України».

Ці гарячі слова УССтрільця, що з повною свідомістю і відповідальністю знову назвав себе вояком України та усею істотою своєї лицарської душі мріяв на Різдво 1916 р. тільки про золотоверхий Київ та про Дніпро – це доказ великої моральної сили, невгнутої віри та політичної зрілости їх автора та його товаришів, що думали так само, як він.[101]

Найцінніші були публіцистичні твори авторів, які в даній статті обговорювали в цілості певну конкретну проблему і тому творили викінчену систему думок і тез. До таких статтей належали, напр.: д-ра В.Старосольського «Думки про демократію», та «Національний і соціяльний момент в українській історії», або Т.Меленя: «Український Легіон» і багато інших.

Такі стрілецькі автори з'ясовували ідеологічні та політичні елементи стрілецької духовости: д-р В.Старосольський, Т.Мелень, Д.Вітовський, О.Назарук, І.Балюк, М.Опока, В.Кучабський, М.Угрин-Безгрішний, В.Дзіковський, А.Лотоцький, М.Заклинський, А.Бабюк і інші.

Дослідники історії УСС, на жаль, не звернули належної уваги на потребу основнішого простудіювання суті й характеру стрілецької духової творчости в ідейно-політичній ділянці. В «Історії Легіону УСС» О.Думіна находимо деякі неузасаднені зауваження на цю тему. Думін був того погляду, що Стрілецтво не причинилося до дальшого розроблення української політичної думки й до її теоретичного видосконалення, та не видало ні одного теоретика української визвольної стратегії.[102]

Повищі думки Думіна є неузасаднені та суперечать усім основним висновкам його ж «Історії Легіону УСС», де він на багатьох фактах змальовує дуже докладно – якраз ріст і видосконалення стрілецької політичної думки та її ролю під час війни. Свої максимальні на той час політично-визвольні постуляти – Стрілецтво ясно проголосило ще на початку війни і від них ніколи не відступало. Ці визвольні постуляти були заразом його політичною теорією. УССтрілецтво було спільнотою дії. Воно серед найнесприятливіших обставин реалізувало щоденно і щоденно видосконалювало свою політичну теорію в конфронтації з дійсністю. Шляхом досвіду воно творило досконалішу теорію української політики. Воно розв'язувало тяжкі політичні проблеми та стверджувало своїм свідомим, добровільним збройним чином правильність своєї самостійницької політичної теорії і в той спосіб її «розробляло і видосконалювало». Коли гасло Самостійної України стадо в 1916 р. реальніше і певніше серед українського народу, ніж в 1914 р., та було глибше засвоєне українською політичною думкою, то це сталося тому, що воно дозріло та видосконалидось також теоретично в процесі живого здійснювання наших основних національних постулятів, то є в процесі боротьби за ці постуляти. В той спосіб УССтрілецтво розробляло і удосконалювало українську політичну думку. Воно робило збройним чином найвищу політику і одночасно формулювало її теорію.

УССтрілецтво створило свою визвольну стратегію, відповідно до історичних обставин, серед яких виступило та відповідно до сил, якими диспонувало. І цю стрілецьку визвольну стратегію не творив якийсь теоретик, як цього хотів би О.Думін. Вона була плодом збірної думки та спільних ідейних зусиль стрілецької спільноти, опертих на традиції «Молодої України» та довоєнного січового і стрілецького руху. Її провірювали і закріплювали в процесі боротьби УСС.

Згадані вище завваження Думіна треба розуміти як побажання створення певної широкої теоретично-наукової системи, на основі якої належало б будувати нашу визвольну політику. Та це важко здійснити було УСС, які мусіли тоді воювати. Могло це статись пізніше, і це зробив один з найкращих політичних теоретиків і публіцистів з-поміж УССтрілецтва, д-р Володимир Старосольський. Вже під час своєї служби в стрілецьких рядях він почав основні підготовчі студії, а після заломання наших