Читати книгу - "Сивий Капiтан, Володимир Миколайович Владко"

Ховаючись поза деревами, Мiгель Хуанес у супроводi Хосе Френко наближався до центральної галявини. Праворуч вiд себе вiн помiтив двi замаскованi гармати кинджальної дiї, прихованi за товстими стовбурами. їх стволи були скерованi на галявину. З-за кущiв виглядали не менш ретельно замаскованi солдати. Мiгель Хуанес схвально кивнув головою: все напоготовi, все гаразд!

Хосе Френко обережно торкнувся рукава свого начальника.

- Навколо "Люцифера" люди, пане Хуанес, - прошепотiв вiн збуджено. Наче щось лагодять в машинi... це ж нам на руку!..

Справдi, на фонi великого сiро-зеленого автомобiля легко вирiзнялися кiлька постатей людей у синiх комбiнезонах. Двоє поралися бiля вiдчиненого люка в переднiй частинi машини, третiй стояв на даху автомобiля, говорячи щось першим. Ясно, цi люди навiть не пiдозрюють, що вони в кiльцi мiн i гармат!

Швидким поглядом Мiгель Хуанес оцiнив обстановку. Так, "Люцифер" стояв на самому березi досить великого озера, розташованого в центральнiй частинi лiсу. Дрiбнi хвилi добiгали майже до самих колiс передньої частини автомобiля. Можна було дивуватися, чому Сивий Капiтан спинив машину так близько вiд води, та ще й передом до озера. Але Хуанес, певна рiч, не мав з свого боку нiяких заперечень щодо цього: так ще краще, "Люциферовi" довелося б маневрувати, розвертатися, щоб покинути це незручне мiсце. Отже, час дiяти!

Одним жестом Мiгель Хуанес наказав Хосе Френко залишатися тут, бiля дерев, а сам невимушеною ходою, мов прогулюючись, вийшов на галявину. Нi, нi, вiн не зрадить себе, не видасть нiчим свого хвилювання! Вiн буде спокiйним i владним, як i належить бути незаперечному господаревi становища!

Не встиг особливо уповноважений пройти й кiлькох крокiв, як зрозумiв, що люди в синiх комбiнезонах одразу помiтили його. Вони обернулися до нього, випростались, немов чекаючи чогось. Очевидно, вони були дуже враженi його несподiваною появою.

Якщо визнати щиро, то Мiгель Хуанес i сам милувався собою. Ззаду на нього дивилися полiцейськi й солдати, якi, безумовно, захоплювалися смiливiстю особливо уповноваженого.

Хуанес наближався до загадкового автомобiля. З досадою вiн помiтив, як люди в синiх комбiнезонах зникли в дверях "Люцифера", що враз зачинилися за ними. Проте один чоловiк залишався на даху. Вiн приглядався до постатi Хуанеса i нiбито не мав намiру покидати дах. Гаразд, Мiгель Хуанес поговорить з ним!

То був високий, оглядний чоловiк, також у синьому комбiнезонi, що, мабуть, правив за форму в Сивого Капiтана. Чисто виголене широке обличчя цього чоловiка не виявляло нiяких ознак здивування чи занепокоєння. Це трохи не подобалося Хуанесу, тут було щось незрозумiле... а втiм, очевидно, цей чоловiк просто звик добре тримати себе в руках, не показувати своїх почуттiв. Так, зараз Мiгель Хуанес звернеться до нього.

Але не встиг вiн зробити ще й кроку далi, як почув голос чоловiка з "Люцифера":

- Чи не досить, пане Хуанес?

Як? Вони знають його iм'я? Знають i в обличчя? А чоловiк у синьому комбiнезонi спокiйно вiв далi - i Мiгелевi Хуанесу здалося, що в його голосi досить виразно звучать насмiшкуватi нотки.

- Ми дозволили вам, пане Хуанес, пiдiйти до "Люцифера" вже досить близько. Час спинитися, щоб не трапилося якихось неприємних для вас несподiванок. А чому ви залишили вашого колегу там, за деревами? Проте це ваша особиста справа. Отже, що вам потрiбно?

Мiгель Хуанес остовпiв. Виходить, що вони давно вже бачили його i Хосе Френко? Його поява не була несподiваною для них? Вони бачать Хосе Френко там, за стовбурами дерев? Знов безглузда фантастика? Е нi, тепер нiчого не вийде! Знов-таки, це вам не минулий раз!

За мить Мiгель Хуанес опанував себе. Що ж, ця людина нiби сама викликає його на переговори. Тим краще! Хай живе чемнiсть!

Привiтно знявши капелюха, Мiгель Хуанес гречно вклонився i голосно мовив, змусивши себе навiть посмiхнутися:

- Бачу, що менi немає потреби називати себе. Я дуже радий. Дозвольте поцiкавитися, з ким маю честь?..

- Киньте гру в пiжмурки, пане Хуанес, - перебив його чоловiк у синьому комбiнезонi. - Ви прийшли сюди щось сказати нам? То й кажiть. Що вам потрiбно?

Мiгель Хуанес майже розсердився: яка неввiчливiсть! Проте - чого ж можна чекати вiд якогось механiка чи технiка? I вiн холодно зауважив:

- Я волiв би говорити з так званим Сивим Капiтаном.

- Капiтан зайнятий i доручив менi вислухати вас, - не менш холодно вiдповiв чоловiк з даху.

Он як! Ну, побачимо, що ви зараз заспiваєте!

- Одного разу я вже робив вам деякi пропозицiї. Тепер я вдруге i востаннє пропоную вам здатися, - промовив Мiгель Хуанес, чiтко вимовляючи кожне слово. - Пiдкреслюю: востаннє!

- Минулого разу ви одержали вже вiдповiдь.

- Визнаю: тодi я недооцiнив ваших можливостей. I зробив з цього потрiбнi висновки. Тепер передбачено все. Прошу передати вашому начальниковi те, що я зараз скажу. Будемо говорити вiдверто. У вас немає iншого виходу. Галявина оточена гарматами. За моїм першим сигналом ви будете обстрiлянi. Спроби втечi не дадуть нiчого. Всi шляхи замiновано...

- Але мiни не завжди вибухають, - зауважив чоловiк у синьому комбiнезонi.

- Ви правильно вiдзначили, фугаснi мiни вибухають не завжди. Я в цьому пересвiдчився сьогоднi. Проте мова йде зараз про електричнi мiни, якi встановлено на всiх шляхах, що ведуть з лiсу. Вони вже неодмiнно вибухнуть, як тiльки сапер натисне кнопку контакту.

- Припустимо, - погодився чоловiк на даху.

- Але я не хочу зайвих жертв. Зрозумiйте, що вам лишається тiльки здатися. Вiд iменi уряду я обiцяю вам...

- Не варт обiцяти того, що вiд вас не залежить, пане Хуанес, - перебив його чоловiк у синьому комбiнезонi. - Ви сказали достатньо. Зараз я доповiм про це Капiтановi. Вам доведеться зачекати.

З цими словами вiн зник всерединi "Люцифера", наче провалився.

Мiгель Хуанес вiдчув, як його поступово охоплює лють. Надто вже зухвало поводився цей чоловiк! Але вони мусять зрозумiти, що в разi вiдмови приреченi. Кожна розумна людина на їх мiсцi здалася б. I тодi Хуанес здобуде перемогу! Вiд самої думки про це в нього швидко забилося серце. А якщо нi... ну, тодi все одно, можна буде задовольнитися знищенням "Люцифера".

3. ЗНИЩЕННЯ "ЛЮЦИФЕРА"

Раптом Мiгелевi Хуанесу здалося, що великий корпус "Люцифера" похитнувся. Так, так, от вiн гойднувся ще раз!