Читати книгу - "Наслідування Христа"

Дяка Тобі, преподобний Ісусе, віковічний пастирю, за те, що зволив єси нас, бідолашних і вигнанців, покріпляти своїм дорогоцінним Тілом і Кров'ю, і до приймання того таїнства ще заохочуєш словами зі своїх власних уст, коли кажеш: «Приходьте до Мене всі струджені і обтяжені, а Я вас заспокою».

Слова учня

Уповаючи на Твою доброту і Твоє, Господи, велике милосердя, приходжу я недужий до цілителя-Спасителя, голодний і спраглий — до Джерела життя, вбогий — до Володаря неба, слуга — до Пана, створіння — до Творця, зажурений — до мого любого Утішителя.

Але звідки мені та ласка, що Ти до мене приходиш?

Хто ж такий я, щоб Ти дарував мені себе?

Яким світом зважиться грішник явитися перед Тобою? А яким чином зволяєш Ти приходити до грішника?

Ти знаєш свого слугу і віси, що він не має в собі нічого доброго, за що б Ти для нього це мав чинити.

Тому я визнаю свою негідність, упізнаю Твою доброту, хвалю Твою милість і дякую Тобі за превелику любов.

Бо Ти чиниш це ради себе, а не за мої заслуги, щоб ще більше виявити мені свою доброту, влити в моє серце більше любови і тим докладніше заховати покору.

Так, коли це Тобі до вподоби, і Ти так наказав єси, то й мені Твоя ласкавість до вподоби, лиш би тільки не стояла на заваді моя гріховність!

О, найсолодший і найласкавіший Ісусе! Яка велика честь і подяка, та ще й віковічна хвала належиться Тобі за приймання святого Тіла Твого. Ніхто з людей не в змозі з'ясувати, яка велика в ньому достойність!

Але що ж я маю думати у хвилі цього Причастя, у хвилі наближення до Господа мого, якому належно й чести віддати не вмію, а однак бажаю прийняти Його побожно?

Що ж кращого і спасеннішого я можу подумати над те, що цілком упокорюся перед Тобою, та стану вихваляти Твою нескінчену доброту до мене?

Хвалу Тобі віддаю, Боже мій, і велично славлю Тебе повік. Упокорюся перед Тобою і піддаюся Тобі в глибині моєї нікчемности.

Оце Ти, Найсвятіший, а я гріховне багно. Оце Ти прихиляєшся до мене, а я негідний навіть глянути на Тебе.

Оце Ти приходиш до мене, хочеш бути зі мною, запрошуєш мене до своєї вечері.

Хочеш дати мені небесної страви і ангельського хліба (Пс. 77, 25) покуштувати — та вже ж не чого іншого, а себе, хліба живущого, що зійшов єси з неба і даєш життя мирові (Йо. 6,33; 6,51–52).

Ось, де джерело любови, а яка велика ласкавість б'є з нього! Яка велика дяка і хвала належиться Тобі за них!

О, який спасенний і помічний був Твій намір, коли Ти це встановив! Яка-то мила і солодка вечеря, коли Ти себе дав на поживу!

Яке-то чудове діяння Твоє, Господи! Яка могутня Твоя сила! Яка невимовна Твоя правда!

Бо Ти промовив єси слово і все сталося, і тут сталося те, що Ти сам велів.

Дивна то річ, але гідна віри, хоч для людського ума неосяжна, що Ти, Господи Боже мій, правдивий Бог і чоловік, під непоказними видами хліба і вина весь пробуваєш і хто приймає, той споживає Тебе, а не з'їдає.

Ти, Господи всесвітній, що сам нічого не потребуєш, забажав у цьому своєму таїнстві перебувати між нами.

Заховай моє серце і тіло невинне, щоб я весело і з чистою совістю міг частіше сповняти Твоє таїнство і приймати його для свого вічного спасіння. Ти розпорядив і встановив його на свою честь і вічну згадку.

Радуйся, душе моя, і дякуй Богу за такий дорогоцінний дар і за таку нечувану втіху, яка лишилася для тебе у цій долині сліз.

Бо скільки разів повторюєш це таїнство і приймаєш Тіло Христове, стільки ти здійснюєш діло цього спасіння і стаєш учасником усіх заслуг Христових.

Бо любов Христова ніколи не зменшується, а пребагате його примирення невичерпне.

Тому маєш завжди зі свіжою обновою ума приготовлятися до нього і роздумувати над великою тайною спасіння з глибокою увагою.

Таким великим, новим і милим воно має тобі здатися, коли правиш Службу Божу або слухаєш її, як коли б того дня Христос перший раз зійшов у нутро Діви і став чоловіком, або повис на хресті, терпів та вмер за людське спасіння.

Слова учня

Ось я приходжу до Тебе, Господи, щоб із Твого дару мені добро сталося і щоб я звеселився при Твоїй святій вечері, що Ти, Боже, справив по милості Твоїй убогому (Пс. 67, 11).

Ось у Тобі є все те, чого я можу і повинен бажати. Ти моє спасіння і мій викуп, моя надія і сила, моя краса і слава.

Тому звесели нині душу слуги Твого, бо до Тебе, Господи Ісусе, я піднімаю душу мою (Пс. 85, 4).

Бажаю прийняти Тебе тепер побожно і з честю. Прагну ввести Тебе у свою домівку, щоб я заслужив собі, як Закхей, на Твоє благословення і на те, щоб належати до синів Авраамових.

Моя душа жадна Твого Тіла. Моє серце прагне з'єднатися з Тобою.