Читати книгу - "13 звичок, яких позбулися сильні духом люди"

Сприймати невдачу як можливість отримати цінні знання.

Наважуватися спробувати ще раз, якщо перша спроба була невдалою.

Дивитися в вічі страху зазнати поразки.

Створити новий план, щоб підвищити шанси на успіх.

Розрізняти та змінювати ірраціональні думки щодо провалу.

Зосереджуватися на тому, щоб поліпшувати свої вміння, а не хизуватися ними.

Дозволяти промахам зупиняти себе на шляху до ус­піху.

Вважати, що подальші намагання приречені на поразку, бо першого разу ви схибили.

Облишати справу, бо ви не бажаєте терпіти незручності.

Вважати завдання нездійсненним, якщо з першого разу виконати його не вдалося.

Дозволяти собі думати, що провал гірший, ніж є насправді.

Відмовлятися брати участь у тих справах, де ви, ймовірно, не покажете найкращий результат.

Усі людські скорботи походять від неможливості сидіти тихо в кімнаті на самоті.

Ванесса звернулася до лікаря, щоб той виписав препарати для покращення сну, але він порадив спершу звернутися до мене. Хоча і не була певна, як можуть допомогти консультації психолога, жінка погодилася зустрітися. Ванесса пояснила, що, здається, просто не може вимкнути мозок перед сном. Незважаючи на втому, жінка нерідко могла лежати в ліжку глибоко замисленою впродовж кількох годин. Інколи вона переглядала деякі події минулого дня, тоді як іншим разом хвилювалася через усе, що має статися завтра. І подеколи в голові Ванесси було одночасно так багато думок, що вона навіть не могла пригадати, про що тоді міркувала.

Вона казала, що протягом дня ніяких нав’язливих думок не помічала. Жінка працювала агентом із продажу нерухомості, її робочі дні були насичені та часто надто тривалі. Коли Ванесса офіційно завершувала роботу, її можна було побачити на вечірці з друзями чи застати за нетворкінгом із іншими молодими професіоналами. Межа між роботою та грою часто розмивалася, бо до неї часто зверталися з приводу ділових питань у соціальних мережах чи в різноманітних групах, до яких жінка належала. Їй подобався активний спосіб життя, вона весь час перебувала в русі. Хоча робота і завдавала чимало стресу, Ванесса отримувала неабияке моральне задоволення та мала великий успіх у продажах.

На моє запитання, як часто вона буває одна або скільки разів на день у неї з’являється можливість посидіти та подумати на самоті, жінка відповіла: «Ой, ніколи. Я не хочу втрачати жодної секунди на непродуктивні речі». Коли я висловила припущення, що причина її неспроможності позбавитися думок уночі, ймовірно, полягає в тому, що мозок не має часу обробити інформацію, Ванесса спершу розсміялася. Потім сказала: «Цього не може бути. Удень є багато часу на роздуми. Інколи я розмірковую про цілу купу речей водночас». Я пояснила, що мозок іноді може потребувати перезапуску, можливості повернутися в початковий стан, і запропонувала їй внести до щоденного розкладу нетривале перебування на самоті. Хоча жінка не була переконана, що усамітнення може покращити сон, але погодилася спробувати це як експеримент.

Ми обговорили декілька способів, як вона може залишитися сам-на-сам зі своїми думками. Ванесса погодилася вести щоденник принаймні десять хвилин на день, ні на що не відволікаючись: без телевізора, мобільного телефону та радіо на задньому плані. Коли вона повернулася наступного тижня, то розповіла, що в тиші їй дещо некомфортно, але писати щоденник сподобалося і, на її думку, це допомагає заснути трохи швидше.

Наступні декілька тижнів Ванесса пробувала низку інших занять, у тому числі медитацію та вправи на очищення думок. На превеликий подив, вона помітила, що кілька хвилин медитації вранці були найцікавішою частиною дня, та, за її словами, у голові стало «тихіше». Жінка і далі вела щоденник, бо відчувала, що це дає змогу висловити та відсортувати усе, що спадало на думку, а медитація навчала заспокоювати шалений рух ідей. І попри те, що труднощі зі сном не минули повністю, Ванесса відчувала, що може заснути набагато швидше.

Час на самоті мало