Читати книгу - "Біґ Мак. Перезавантаження"

й тому просив усіх заспокоїтися. Співали довго. По обіді Маша-Наташа разом занили, що їм, мовляв, треба їхати й що лишатися вони тут не хочуть. Клаус упирався і їхати не бажав, пропонував зустрічати Новий рік прямо в універсамі, знаходив на караоке пісні Елтона Джона, ну, відповідним чином і поводився. Зрештою, їхати погодився, але разом із караоке. Гєша, відчуваючи, що інвестор може будь-якої миті зірватися з гачка, заплатив директорці універсаму за апарат, завантажив його разом із Клаусом до машини й рушив уперед.

У Полтаві вони заблукали й повернули на Кременчук.

У Кременчуці компанія кінцево виснажилася й мусила зупинитися на ніч у готелі «Затишок». У «Затишку» з відремонтованих були тільки кімнати на чотири персони. Адміністрація довго відмовлялася селити їх до одного покою, безпідставно звинувачуючи Машу-Наташу в проституції.

Гєша мусив показати посвідчення помічника депутата.

Спати лягли так: в одному ліжку спали Маша-Наташа, не знімаючи дублянок, у другому – Гєша, роздягнувшись, проте не скидаючи вовняних шкарпеток, у третьому ліжку безтурботно спав п’яний Клаус із мікрофоном від караоке.

Саме караоке поклали на четверте ліжко, проте вмикати його Маші-Наташі Гєша суворо заборонив.

Наступного ранку мандрівники спустилися до їдальні. Їли холодний сир, пили розчинну каву, дивилися телевізор, у якому все містичніше спалахували різдвяні зірки й усе солодше лунали голоси дітей, сповнені передчуття свята. Завантажившись і помолившись, рушили на північ. Під Черкасами Клаусу стало погано. Він довго ходив дніпровими схилами, хотів зателефонувати своєму психоаналітику до Ганновера, проте зв’язку не було аж до самого Житомира.

Під Житомиром Клаус, котрий відчував докори сумління за вчорашнє, купив якихось стрьомних червоних грибів і довго вибирав для Маші-Наташі на придорожньому базарчику м’які іграшки. Вибрав двох апельсинового кольору зебр, після чого заспокоєно заснув. Зебри в сутінках світилися й іскрили.

Під Хмельницьким Клаус отруївся грибами. Йому знову стало погано, він довго ходив придорожніми лісосмугами й далі їхати не хотів. Зупинилися на ніч у якомусь райцентрі. Доки Гєша укладав компаньйона спати, Маша-Наташа одягли святкові сукні й пішли на дискотеку. Там умазали шампанського з коньяком і почали битися. Офіціантка, котра змішувала їм шампанське з коньяком, не розгубилася й побігла до Гєші. Той швидко з’явився, грамотно оцінив ситуацію і кинувся відтягувати Машу від Наташі.

Зрештою, місцеві охоронці не витримали й викинули його на вулицю. Гєша встав, знову грамотно оцінив ситуацію й пішов спати. Зранку в обриганих дублянках прийшли Маша-Наташа, тримаючись за руки, мов дві найкращі подруги.

По обіді, виспавшись, випивши й знову заснувши, наші мандрівники рушили в невідоме. Невідоме було все ближче.

У Тернополі вони заблукали і, покрутившись містом, повернули назад. Надвечір доїхали до знайомого райцентру. Гєша плюнув на все й пішов спати. Маша-Наташа помінялися святковими сукнями й пішли на дискотеку.

Клаус зателефонував психоаналітику й довго говорив із ним про своє дитинство. Психоаналітик був не зовсім тверезий, сварив систему соціального страхування, і Клаусу довелося його втішати й заспокоювати.

По обіді, виспавшись і не бажаючи зустрічати Новий рік у китайському джипі, друзі рушили вперед. Доїхали до Тернополя. Поблукали центром. Вирвалися за окружну і, промчавши кілька годин сірими передріздвяними долинами, дісталися Прикарпаття. Гєша гнав, не спиняючись, Маша-Наташа пищали від утоми та зневіри, Клаус телефонував психоаналітику й довго його втішав, говорячи, що життя, на загал, приємна штука, потрібно лише навчитися правильно позиціонувати власні життєві пріоритети. Незабаром на обрії тьмяно загромадилися гори.

Друзі ввімкнули радіо й заспівали тужливої української естради. Попереду теплими вогнями й золотим дзвоном їх зустрічала Яремча.

Звернувши, не доїжджаючи до міста, і покрутившись присілками, вони зупинилися в приватному секторі, де на них уже чекав Іван Іванович – вірний друг блукальців, відважних мандрівників та інших чайників, котрі традиційно цілими натовпами приїжджали зустрічати Різдво в Карпатах. Іван Іванович сказав, що всякому бізнесу свій час, і повів гостей у сауну. Маша-Наташа милися, не знімаючи дублянок. Гєша притягнув караоке й учив Івана Івановича пісень Елтона Джона. Клаус був у захваті від української гостинності й братався з лісорубами, котрі прийшли в гості до Івана Івановича. Новий рік зустріли всі разом, у басейні, під завивання караоке й веселий щебіт Маші-Наташі, які голосно коментували новорічне звернення президента України.

Наступного дня Іван Іванович довго всіх лікував гірськими травами, вимоченими в самогоні, говорив, що до справ братися не час, і повів усіх на концерт Зиновія Гучка. Зиновій виступав на засніженій сцені серед вулиці, був у чорному костюмі, з-під якого виглядали сині спортивні штани. Співав під мінус, вітав гостей міста зі святами й вітався за руку з міліціянтами. Міліціянти віддавали йому честь і заздрісно дивилися на спортивні штани. Після концерту Іван Іванович повіз гостей до колиби. За кермом китайського джипа сидів сам, оскільки Гєша вперто не хотів зупинятися на світлофорах, ледь не подавивши музикантів із групи Зиновія Гучка.

Заночували в колибі. Маша-Наташа пили шампанське на брудершафт із однієї пляшки, Іван Іванович розмовляв із Клаусом про особливості двопалатного парламенту чистою німецькою мовою, якою зазвичай, у тверезому стані, не говорив, а Гєша спав на м’яких іграшках, що люмінісцентно підсвічували його кількаденний заріст.

Третього січня компаньйони прийшли до тями й пішли дивитись об’єкт. Іван Іванович вивів їх із колиби, провів городами, завів до лісу. Лісом ішли довго, аж почало сутеніти. Урешті вийшли на велику галявину. Посеред галявини було викопано яму, де-не-де з-під снігу стриміли бетонні плити. Іван Іванович зупинився. Ось, сказав, тут і має бути наш об’єкт. Фундамент ще совіти поклали.

Роботи лишилося зовсім небагато. Головне – викупити ліс. Клаус гірко оглянув засніжену яму й попросив відвести його назад до колиби.

У колибі зайшла суперечка. Клаус говорив, що в принципі ідея з морозивом йому подобається більше й що ліс йому не потрібен. «Та що ви “ліс-ліс”! – перебивав його Іван Іванович, – ліс – це правильна шняга!» – «Так, так, ліс – це правильна шняга», – підтакували лісоруби, котрі прийшли підтримати Івана Івановича. Маша-Наташа перекладали це Клаусу як могли, але той вперто не погоджувався й просив йому більше не наливати. Гєша внутрішньо був на боці колеги, але дуже хотів продати цей чортів фундамент. Клаус зателефонував психоаналітику, і той порадив йому слухатися свого серця. Після чого всі довго сварилися. Потім співали. Особливо голосно й піднесено співали Маша-Наташа, які не хотіли більше нічого перекладати. Потім почали підписувати угоди й обмінюватись адресами. До ранку браталися й пили на брудершафт із Машею-Наташею. «Маю таку проблему, друже, – довірливо промовив Іван Іванович до Клауса, – у нас тут із хлопцями ансамбль, співаємо повстанських