Читати книгу - "Межа Фундації"

На якусь мить у Гендібала перехопило подих. Вона точно не могла мати на увазі… Може, це якийсь виверт, щоб розділити з ним успіх? Чи могла вона грати заради спільного — або змінного — перебування на посаді Першої Спікерки?

Гендібал похмуро сказав:

— Мені лестить, що Спікерка Делармі відчуває, ніби вона…

Делармі розреготалася й глянула на Гендібала з майже справжньою симпатією. Він потрапив у пастку й через це мав дурний вигляд. Рада цього не забуде.

— Спікере Гендібал, я не така зухвала, щоб спробувати розділити з вами це завдання. Воно ваше й лише ваше, оскільки посада Першого Спікера буде вашою і лише вашою. У мене й думки не було, що ви захочете зі мною полетіти. Справді, Спікере, у моєму віці я вже не сприймаю себе як спокусницю…

Члени Ради заусміхалися, і навіть Перший Спікер спробував приховати усмішку.

Гендібал відчув цей удар, але не спробував виправити ситуацію, підіграючи її легковажності. Це б однаково було марно.

Він сказав, намагаючись бути якомога стриманішим:

— То що ви пропонуєте? Запевняю вас, я і не думав, ніби ви захочете мене супроводжувати. Ваше місце в Раді, а не в розгардіяші галактичних справ, це я розумію.

— Згодна, Спікере Гендібал, згодна, — сказала Делармі. — Однак моя пропозиція стосується вашої ролі торгівця-гаміша. Щоб зробити її незаперечно справжньою, хто може бути кращою супутницею, ніж гамішка?

— Гамішка? — Уже вдруге за такий короткий час Гендібал був заскочений зненацька, і Раді це сподобалося.

— Гамішка, — вела далі Делармі. — Та, яка врятувала вас від побиття. Яка дивиться на вас із таким обожнюванням. Та, чий мозок ви зондували і яка потім зовсім мимоволі врятувала вас удруге від значно більшого, ніж побиття. Пропоную вам узяти її із собою.

Першим імпульсом Гендібала було відмовитися, але він розумів, що вона лише цього й чекає. Це означало ще більше розвеселити Раду. Тепер було ясно, що Перший Спікер, прагнучи завдати удару Делармі, зробив помилку, назвавши Гендібала своїм наступником, або принаймні що Делармі швидко перетворила це рішення на помилку.

Гендібал був наймолодшим зі Спікерів. Він розлютив членів Ради, а потім уникнув їхнього вироку. По правді, він їх принизив. Ніхто з них не міг сприймати його як найімовірнішого наступника без обурення.

Це буде доволі важко подолати, а тепер вони ще й пам’ятатимуть, як легко Делармі зробила з нього посміховисько і як їм було весело. Вона скористається цим, щоб переконати їх дуже легко, що йому бракує віку й досвіду для посади Першого Спікера. Їхній спільний тиск змусить Першого Спікера змінити своє рішення, поки Гендібал виконуватиме свою місію. Або, якщо Перший Спікер утримається, Гендібал зрештою опиниться на посаді, де завжди буде безпорадний перед обличчям об’єднаної опозиції.

Він побачив усе це в одну мить і спромігся відповісти так, ніби не вагався:

— Спікерко Делармі, я захоплююся вашою проникливістю. Я думав здивувати вас усіх. Я справді планував взяти із собою цю гамішку, але не зовсім для того, для чого ви запропонували. Я хотів узяти із собою її мозок. Ви всі його оглянули. Ви бачили, який він: дивовижно розумний, але водночас світлий, простий, безхитрий. Жоден дотик до нього ззовні не мине непомічений, і я впевнений, що ви всі дійшли такого висновку. Цікаво, чи спало вам на думку, Спікерко Делармі, що вона може слугувати чудовою системою раннього виявлення. Я виявлю перші симптоми менталізму в її мозку швидше, ніж у власному.

Після цих слів поміж членів Ради запала якась приголомшена тиша, і Гендібал безтурботно додав:

— А, ніхто із вас цього не помітив. Ну та нічого, це неважливо! А тепер я прощаюся. Не можна марнувати часу.

— Зачекайте, — сказала Делармі, уже втретє втративши ініціативу. — Що ви плануєте робити?

Гендібал сказав, злегка знизавши плечима:

— Навіщо подробиці? Що менше знає Рада, то менше шансів, що її потурбують Антимули.

Він сказав це так, ніби безпека Ради була для нього головним клопотом. Він наповнив цією думкою свій розум і прагнув її показати.

Це їм леститиме. Ба більше, це задоволення, яке вони відчують, може втримати їх від розмірковувань над тим, а чи справді Гендібал знає, що робитиме.

6

Того вечора Перший Спікер розмовляв із Гендібалом сам на сам.

— Ви мали рацію, — сказав Шандесс. — Я не втримався, щоб не зазирнути трохи у ваш розум. Я побачив, що ви вважаєте моє оголошення помилкою, і це правда. Мені не терпілося стерти цю вічну усмішку з її обличчя і вдарити у відповідь у такій самій недбалій манері, у якій вона часто узурпує мою владу.

Гендібал лагідно відповів:

— Мабуть, було б краще, якби ви сказали мені про це особисто, а потім дочекалися мого повернення, щоб діяти.

— Це не дало б мені завдати їй удару. Знаю, це погана спонука для Першого Спікера.

— Це її не зупинить, Перший Спікере. Вона все одно плестиме інтриги через цю посаду і, мабуть, небезпідставно. Упевнений, що є ті, хто казатиме, що мені слід відмовитися від вашого призначення. Неважко буде заявити, що Спікерка Делармі має найкращий розум серед членів Ради і стала б найкращою Першою Спікеркою.

— Найкращий розум у Раді, але не за її межами, — пробурчав Шандесс. — Вона не визнає ніяких справжніх ворогів, окрім інших Спікерів. Кого передусім не можна робити Першим Спікером, то це її. Слухайте, може, мені заборонити вам брати із собою гамішку? Я ж розумію, що вона вас до цього схилила.

— Ні-ні, причина, яку я назвав, справжня. Вона слугуватиме як система раннього виявлення, і я вдячний Спікерці Делармі за те, що вона підштовхнула мене до цього розуміння. Переконаний, що ця жінка виявиться дуже корисною.

— Тоді добре. До речі, я теж не брехав. Я справді впевнений, що ви досягнете всього, що потрібно для подолання цієї кризи — якщо можна довіряти моїй інтуїції.

— Думаю, що можна, бо я з вами згоден. Обіцяю вам, що віддам більше, ніж отримав. Я повернуся, щоб бути Першим Спікером, усупереч зусиллям Антимулів чи Спікерки Делармі.

Говорячи ці слова, Гендібал вивчав власне задоволення. Чому він так наполегливо бажає цієї авантюрної подорожі на зорельоті? Звичайно ж, через честолюбство. Колись щось схоже втнув Прім Палвер, тож йому хочеться показати, що й Сторові Гендібалу це по силах. І тоді вже ніхто не відмовить йому в праві на посаду Першого Спікера. Та все ж, можливо, це щось більше, ніж честолюбство? Спокуса бою?