Читати книгу - "I прокинеться Левіафан, Джеймс С. А. Корі"

знищив «Кентербері»?

— Я так не стверджував. Я все пояснив. Була задіяна

технологія, доступна тільки внутрішнім планетам, і я знайшов

пристрій, який заманив нас у пастку. На ньому стоїть відбиток

ФМРК.

— Ми хочемо дослідити цей пристрій.

— Охоче віддам його вам.

— У досьє зазначено, що ви — єдина дитина сімейного

кооперативу, — продовжив Лопес таким тоном, ніби вони все ще

обговорювали Голденове минуле.

— Так. П’ятеро батьків, троє матерів.

— Стільки людей заради одного нащадка, — сказав Лопес, розпаковуючи ще одного льодяника. Марсіяни мали вдосталь

місця для традиційних родин.

— Податкова пільга за одну дитину якраз дала змогу вісьмом

дорослим викупити дев’ять гектарів угідь, придатних для

сільського господарства. На землі понад тридцять мільярдів

людей. Дев’ять гектарів — це національний парк. І крім того, ДНК комбінували з усіх. Вони батьки не тільки номінально.

— А як вирішили, хто вас виношуватиме?

— У матері Елізи найширші стегна.

Лопес кинув до рота другий льодяник і кілька секунд його

розсмоктував. Перш ніж він устиг заговорити, приміщення

затрусилося. Відеокамера затремтіла в його руці.

— Запуск торпед? — поцікавився Голден. — Схоже, ті

поясанські кораблі не змінили курсу.

— Що ви про це думаєте, Голдене?

— Лише те, що ви вмієте стріляти по поясанських кораблях.

— Ваші дії поставили нас у становище, коли ми не можемо

дозволити собі виявів слабкості. Після ваших звинувачень

багато хто нас ненавидить.

Голден знизав плечима. Якщо його співрозмовник намагався

витягти з нього сором чи провину, йому це не вдалося.

Поясанські кораблі знали, проти чого йдуть. Поясанські кораблі

не змінили курсу. Але все одно щось його бентежило.

— Вони можуть вас палко ненавидіти, — сказав Голден, — але

навряд чи знайдеться стільки самогубців, щоб укомплектувати

шість кораблів. Можливо, вони сподіваються утекти від торпед.

Лопес ніяк не відреагував — усе його тіло неприродно заклякло

від препарату для концентрації.

— Ми... — почав він, але його урвала сирена загальної тривоги.

У тісному приміщенні з металевими стінами вона лунала

оглушливо.

— Ні фіга собі, вони вистрелили у відповідь? — запитав Голден.

Лопес рвучко смикнувся — наче людина, котра прокидається із

глибокого сну. Підвівшись, натиснув на кнопку біля дверей. За

секунду в кімнату зайшов піхотинець.

— Відведіть пана Голдена до його каюти, — наказав Лопес

і поспіхом залишив приміщення.

Космопіхотинець із максимально суворим виразом обличчя

хитнув у бік коридору дулом гвинтівки.

А Голден подумав: «Гратись у це все так весело

й безтурботно, допоки хтось не почне відстрілюватися».

* * *

— Тобі заганяли скабки під нігті?

— Ні, він виявився на диво людяним як для шпика з флотської

розвідки, — відповів Голден. — Хоча, звісно, лише розминався.

А ви нічого не чули про ті кораблі?

— Не чули, командире, — відгукнувся Алекс. — Проте алярма

свідчить, що вони раптом сприйняли їх серйозно.

— Оце дурня, — пробурмотів Шед. — Позалазять у ці металеві

бульбашки і намагаються одне одного проколоти. Хтось із вас

колись бачив, що з людиною роблять тривала декомпресія

і переохолодження? Всі капіляри в очах та шкірі просто

лускаються. Легені руйнуються, спричиняючи важку пневмонію

й емфізему. Ти не прос то помираєш.

— Оце ти нас збіса збадьорив, док, — озвався Еймос. — Дякую

дуже.

Корабель раптово завібрував у нерівному, але надзвичайно

швидкому ритмі. Розширеними від переляку очима Алекс

поглянув на Голдена.

— Активують мережу точкового захисту. А отже, на нас летять

торпеди, — пояснив. — Так що вам, малеча, краще

пристібнутися. Може початися до дідька круте маневрування.

Усі, крім Голдена, вже пристібнулися до крісел. Голден також

затягнув паски.

— Оце лайно! — вилаявся Алекс. — За тисячу кеме щось

відбувається, а у нас нема чим на це подивитися. Якщо щось

прорвалося крізь зенітну загорожу, ми про це не дізнаємося, поки корпус не розірве на шматки.

— Ніхера собі,