Читати книгу - "Квантовий воїн"

Буддисти називають цей новий стан свідомості «відпаданням розуму й тіла». Це, звісно ж, метафора, бо наше тіло та розум нікуди від нас не йдуть. Просто розум більше не переймається виключно собою, натомість стає величним і бурхливим розумом-океаном речей, а тіло — цілим світом. Слова християнського містика чотирнадцятого сторіччя Майстера Екгарта перегукуються з цією думкою: «Цілий світ — це моя душа»24.

Цей шлях допомагає квантовому воїнові стати людиною. Десять тисяч справ пробудили нас. Наші чотири енергетичні частини, які більше не перебувають у полоні дріб’язковості та тіні, пробудились і функціонують, і ми з’являємося на ринковій площі з протягнутою рукою допомоги. У розлад ми вносимо гармонію, у горі даємо радість, у болю — спокій, у відчаї — надію. Застарілий спосіб життя, коли ми жили в собі і для себе, відпав сам собою, і тепер ми сповнені чогось геть іншого. Ми живемо у свідомості Будди, Христа, у космічній свідомості — тепер це наш дім. Космічна гра добігла кінця. Будуть й інші ігри (вони існують завжди), але ця завершилась. Ми пробудилися. Відмовившись від себе, ми відкрили, що самі є всім. Ця перлина насправді дуже дорогоцінна.

На цьому етапі подорожі міфологія квантового воїна відпадає сама собою. Допливши до берегів просвітлення, ми більше не потребуємо свого човна. Яка користь тепер із мап, моделей чи вчень? Ось чому останній етап просвітлення описують так: «Він крокує своїм шляхом і не намагається йти слідами древніх мудреців»25. Ми не маємо, за чим іти слідом. Тепер ми стали чимось унікальним, чого ще ніколи не було в космосі, і саме так Усесвіт і планував. Божественна іскра, яка від початку часів була вкладена в нас, тепер яскраво засяяла у світі. Тіло, душа, розум та світ возз’єдналися, і ми розчинилися в цій єдності. Тепер нас неможливо знайти ніде.

Збагнувши всі можливості цього шляху, ми повинні відповісти на важливе питання. Чи справді ми знаємо, що саме робимо? Ми виходимо за межі часу, виплітаємо павутиння, вкорінюємо у свідомості переконання та обираємо їх, вивчаємо свою тінь, колективне несвідоме, створюємо нові моделі реальності, пробуджуємо душу, стаємо квантовими воїнами. Це все видається настільки неймовірним, що варто запитати себе: звідки нам знати, що, обираючи цей шлях, ми не житимемо ілюзіями? Відповідь проста й коротка: нізвідки. Однак, на щастя, у нас є метод, який допоможе бути чесними й не сходити з обраного шляху. Потрібно просто подивитися на своє життя й запитати в себе: «Як справи? Чи можу я успішно впоратися з поставленими завданнями? Чи все мені добре вдається? Які в мене стосунки з іншими? Які стосунки з моєю дружиною або чоловіком, з родичами та друзями? Відколи я почав використовувати цю практику, чи відчув себе щасливішим, більш умиротвореним? Чи ставлюся до інших з більшим співчуттям та розумінням?» Відповіді на ці запитання багато про що нам розкажуть, і ми повинні довіряти їм. Чи здатні прості повсякденні речі, наприклад, місяць на небі чи сміх дітей, коли вони граються, зворушити нас і сповнити радості та щастя? Чи допомагаємо ми іншим? Ми завжди можемо довіритися магічному люстерку нашого життя, яке покаже, чи все нам удається.

Завдяки квантовій системі розвитку сили розуму ми повинні помітити зміни на краще як у власному житті, так і в наших стосунках з іншими, котрі теж мають зауважити ці зміни, звернути увагу на наше вдосконалення. Шлях квантового воїна приносить результати як нам, так і тим, хто поруч. Якщо цих результатів немає або ж вони йдуть нам не на користь, ми повинні зупинитися та переоцінити те, що робимо. Може, цей шлях не для нас і нам краще знайти для себе щось інше? Ми завжди повертаємося до свого життя. Ми довіряємо тому, що воно каже. Це допоможе нам уникнути ілюзії.

Окрім цього, мушу сказати вам, що більшість шаманів, містиків та вчителів, яких я знаю, з якими разом навчався й дружив упродовж останніх сорока років, — це звичайні люди. Вони могли поводитися напрочуд мудро в один момент і геть несвідомо — в інший. Це лише люди, такі ж, як і ми з вами. Вони мали зобов’язання, виховували дітей, боролися зі своїми темними тінями, припускалися помилок; вони були справжніми людьми. Я говорю це, бо ви повинні зрозуміти, що шлях квантового воїна — це не якесь ідеалістичне поняття, яке збагнуть лише обрані. Цей шлях уготований для будь-кого, хто почує його заклик і охоче вирушить у мандрівку.

Мабуть, найцінніші знання я отримав одного погожого дня від шамана на ім’я Сонячний Ведмідь26 в індіанському племені чиппева, перед початком церемонії потлач********. У тих словах не було жодного пафосу, і я взагалі сумніваюся, що він сам усвідомлював, наскільки вони вплинули на мене.

«Шаман сильний настільки, наскільки в себе вірить. Не більше й не менше. Кожен із нас має свій мішок хитрощів, які допомагають йому. Не існує двох однакових людей. Кожен із нас знаходить власний шлях і свою правду. І це так, як воно є».

Сонячний Ведмідь своїми простими словами відкрив для мене дещо надзвичайно могутнє. Він не вдавав із себе когось іншого, того, ким не був, і не намагався підноситися над іншими людьми. Він був простим скромним чоловіком, який вірив у себе й мав «свій мішок хитрощів», — справжньою людиною.

«Мішок хитрощів» — чудово сказано, бо все, що здається містичним, ці слова перетворюють на зрозуміле та просте. Вони позбавляють нас того, що я інколи називаю «смородом духовності», тобто вдаваності та духовної зарозумілості, які зчаста заражають учителів і тих, хто прагне відшукати істину, на їхньому містичному шляху. Ми всі збираємо власний «мішок хитрощів» (незалежно від того, як це називаємо), «і це так, як воно є». Квантові воїни, шамани, містики, буддійські монахи, успішні підприємці, митці віженарі-арту, мами, які працюють, — ми всі маємо власний унікальний мішок хитрощів, який нам допомагає. Шлях квантового воїна — це і є мішок хитрощів (не більше й не менше). Кожен із нас сам вирішує, як йому мандрувати. Ми можемо бути ким завгодно й робити, що воліємо. Свобода волі дозволяє нам самим обирати переконання, ставити цілі та створювати своє життя. Ми можемо йти шляхом інших чи