Читати книгу - "Мерседес бенц. Із багажником, Павло Гюлле"

мить, не відводячи погляду від дзеркала, побачив сльози: вони збігали по її щоках одна за одною, подумав, що її, мабуть, зворушили слова пісні, яка долинала з другого берега річки, від багаття. Проте це було не те. Вона зняла обережним рухом капелюха з моєї голови та обертала його в руках. Я не знав, коли вона зайшла до кімнати і як довго спостерігала за мною навпроти дзеркала. Чи могла вона бачити мене на барці?

Свічка, яка стояла на підлозі, миготіла хитким полум’ям, а мовчазна жінка зі зморшкуватим обличчям, удивляючись у тінь капелюха, стала поряд зі мною, занурившись у думки, до яких я не мав доступу. Наші погляди перетиналися на скляній дзеркальній поверхні, а потім я побачив, як вона йде, стискаючи чорні криси обома руками.

Я задмухав свічку. Накрохмалена постіль зустріла мене лагідною прохолодою, а попри те мене обпікав жар, ніби я стояв біля грубки у шопі, де пан Каспар і батько, поглинуті нелегальним забоєм, забули про світ Божий і про те, що спливає час.

Я не обмінявся з жінкою зі зморшкуватим обличчям жодним словом. Так само й узавтра вранці, коли обоє чоловіків, смакуючи копчениною, куштуючи кишку, розводячись над принадами полядвиці, обговорювали деталі замовлення: діаметр стільниці, висоту ніжок, колір.

Я не сказав батькові про чорний капелюх, коли ми їхали вузькоколійкою вздовж ріки Туї, минаючи зарослі канали й зачинені шлюзи. Ані тоді, коли мчали блакитним автобусом через понтонний міст над Віслою, ані тоді, коли цегляні вежі костелів замайоріли на передмісті Довгих Садів.

Батько розгорнув масний папір і витяг шинку, пропахлу ялівцем, мама зі зволоженим рушником на голові лікувала мігрень, а я, дивлячись на їхні розгнівані обличчя, коли вони жбурляли одне в одного словами «обов’язок», «стіл», «легковажність», «нагода», був подумки поряд із жінкою зі зморшкуватим обличчям: відчував, що ніколи не забуду її, і вона ніколи не забуде мене.

За тиждень незнайомий водій застукав до наших дверей, і чужі чоловіки занесли до кімнати стіл пана Каспара. Він був круглий, із горіховою стільницею й занурив маму в стан абсолютного захвату. Сварки та суперечки відійшли в небуття, а обід того дня тривав дуже довго, ніби нас перевідала бабця Марія.

А коли вже дозріли каштани на нашій вулиці, і я, сліпаючи над першими літерами в букварі, дізнавався про долю Алі, що мала кота, і, схилившись над столом пана Каспара, читав першу фразу: «Це фабрика», — до наших дверей застукав пан Поляске. Він був боязкий, розповідав, як знайшов нашу адресу і які проблеми мав із візою та чиновниками з Міністерства закордонних справ. Він усівся за стіл пана Каспара, витяг каву, какао, шоколад, бляшанку англійського чаю, розповідаючи про свою подорож і про те, який він безмежно щасливий.

— Ви пообідаєте з нами? — запитала мама, але пан Поляске квапився до готелю. Він дякував, перепрошував і швидко пішов, попрощавшись із батьком у дверях.

— Він не помітив столу, — сказав батько.

Проте я не був цього аж так певний. Презенти, які він зоставив, цього разу не щезли раптово. Я перегорнув сторінки букваря. Аля йшла до школи. Тато йшов на роботу. Мама варила обід. Металурги варили сталь. Гірники добували вугілля. Льотчик шугав над Вітчизною. Вісла впадала в Балтійське море. Жінка забрала чорний капелюх. Меноніти пішли прямо до неба. Пан Поляске продав стіл, а пан Каспар зробив новий.

— Що ти читаєш? Він чогось не вигадує? — запитала мама.

— Так-так, — батько закурив сигарету й поклав долоню на стільницю, якою ковзало світло. — Усе воно вигадане. Дослівно все!

Я дивився на смугу диму, що танула під стелею. Відтоді час плинув якось інакше, й один тільки я знав чому. 

Примітки

1

Це вражає! Суще Ватерлоо! Абсолютно приголомшує! (англ.). — Тут і далі примітки перекладачки, якщо не зазначено інше.

2

Ідеться про Артура Веллслі, першого герцога Веллінгтона (1769—1852), відомого військового та політичного діяча ірландського походження, який переміг Наполеона Бонапарта в битві під Ватерлоо.

3

Усі були глибоко зворушені (англ.).

4

Єжи Пільх — відомий польський письменник, публіцист, драматург і кіносценарист.

5

Сучасна львівська вулиця Устияновича.

6

«Бо де двоє чи троє в Ім’я Моє зібрані, там Я серед них». — Від Матвія 18:20. (Пер. І. Огієнка.) — Прим. ред.

7

Евґеніуш Квятковський (1888–1974), — польський політик і суспільний діяч, освіту інженера-хіміка почав здобувати у Львівській Політехніці, багаторічний директор Державних фабрик азотних сполук у Хожові й Мостицях, міністр промисловості й торгівлі в уряді Мостицького; зокрема доклався до розвою морської торгівлі та збудував порт у Ґдині.

8

Станіслав Віґура — видатний польський авіаконструктор і льотчик, особисто випробовував сконструйовані літаки, зокрема разом зі своїм постійним пілотом і механіком Францішеком Жвірком 1929 року виконав політ довкола Європи на літаку RWD-2. Згодом Жвірко та Віґура взяли участь у міжнародних змаганнях туристичних літаків «Челендж-1930» на машині RWD-4, але вибули через аварію двигуна. Зрештою 1932 року перемогли в «Челенджі» на новому літаку RWD-6, випередивши фаворитів-німців і прославивши польський повітряний спорт. 11 вересня 1932 року загинули під час бурі над територією Чехословаччини.

9

Ришард Стриєць (1932–1997) — ґданський художник, займався малярством, керамікою, рисунком, але відомий насамперед графічними роботами.

10

Цит. за вид.: Томас Стернз Еліот, Смерть у воді / Безплідна земля / Вибране. — Пер. з англ. І. Драча — Київ: Дніпро, 1990.

11

Сім променів у гербовій короні означали титул барона.

12

Тереза Орловскі — німецька порнозірка з ґданським корінням.

13

Їржі Менцель — відомий чеський кінорежисер, уславився передусім екранізаціями творів Богуміла Грабала, за одну з яких («Потяги під пильним спостереженням») дістав «Оскар» 1967 року в номінації «Найкраща режисура».

14

«...загинуло їх сімдесятого року» — 13 грудня 1970 року у відповідь на підвищення цін споживчих товарів застрайкували ґданські корабели, яких підтримали багатотисячні вуличні маніфестації. По тому, як демонстранти підпалили будівлю воєводського комітету партії, тодішній перший секретар Владислав Ґомулка наказав застосувати проти страйкарів зброю і ввести до міста військо. За офіційними даними, загинуло понад сорок страйкарів, більш як тисячу було поранено, понад три тисячі заарештовано.

15

Генерали Жита, Барила, Олива — члени уряду Войцеха Ярузельського у час військового стану.

16

Анджей Ґвязда — політичний і громадський діяч, дисидент, багаторічний політв’язень, засновник Вільних профспілок польського Узбережжя, співзасновник «Солідарності». Свого часу конфліктував із Лехом Валенсою, не погодившись на діалог з комуністичною владою,