Читати книгу - "Хранитель забутих речей"

— Не розумію, як вона може так поводитися, — сказав Бомбардир.

Ґрейс подивилася туди, де Ґодфрі розмовляв з Юніс, щоб бути певною, що вони їх не почують.

— Думаю, я можу пояснити. — Ґрейс узяла руку Бомбардира і підвела його до софи. — Пам’ятаю, малою Порша завжди була татовою донькою, — зітхнула вона, згадуючи свою маленьку донечку з щербатою усмішкою і нерівними кісками.

Бомбардир узяв материні руки й стис у своїх.

— А тепер вона втрачає його, — вела далі Ґрейс, — і, можливо, вперше в її дорослому житті Порша зітнулася з чимось, чого не виправити навіть її грошима. Це велике нещастя, а вона нічим не може зарадити.

— І тому не вигадає нічого кращого, як кривдити тих, хто її любить, — додав Бомбардир.

Ґрейс погладила його коліно:

— Вона просто не знає, як із цим упоратися. От вибігла звідси в сльозах, назвавши свого любого татка безтямним овочем.

Бомбардир обійняв матір:

— Не журися, мамо. У тебе завжди є твій «любий синочок».

Коли вони вже йшли, Ґодфрі відізвав Юніс убік.

— Хочу сказати тобі дещо на вушко, — по-змовницьки підморгнув він, стишуючи голос. — Чорт забирай, я певен, що та жінка — моя дочка. Але має ж бути хоч щось гарне в цій жахливій хворобі.

За словами Саншайн, Фредді «ночував» у Лори. Проте Лора не спала з Фредді. Вона спала з ним в одному ліжку, але вона не спала з ним. Лора усміхнулася: це так по-англійськи — крутити одне слово у різних значеннях, але так і не сказати того, що мав на увазі. Секс. У них не було сексу з Фредді. Поки що. Якщо висловитися стисло, вони спілкувалися!

У різдвяну ніч Фредді й Лора танцювали, пили шампанське, а ще говорили. Говорили і говорили. Вона розповіла йому про школу, і про скатертини на тацях, і про Вінса. Вона розповіла йому про дитину, яку втратила, і він пригорнув її, вона розповіла йому про оповідання для «Пір’я, мережива й фентезі» — він сміявся до сліз. Він розповів їй про свою колишню наречену Гізер — консультанта з добору персоналу, яка хотіла вийти заміж і народити дітей, але він цього не хотів. Принаймні не з нею. Він також розповів, як продав свій невеликий ІТ-бізнес, щоб стати садівником. Це й було останньою краплею для Гізер, невдовзі вони розірвали стосунки. Йому ж просто набридло дивитися на світ крізь вікно замість того, щоб вийти надвір і жити в ньому. Лора нарешті розповіла Фредді про Ґрегема та їхнє жахливе побачення, а після ще одного келиха шампанського — навіть про поцілунок.

Фредді усміхнувся:

— Ну, зрештою ти не побігла нагору полоскати рот, отож я сприйму це як хороший знак. І, сподіваюся, ти зберегла ту сукню!

Він помовчав хвилинку:

— Я до сімнадцяти років також боявся цілувати дівчат через оце, — він злегка торкнувся шраму на своєму роті. — Я народився з заячою губою, а хірург не надто старався…

Лора подалася вперед і злегка поцілувала його в рот.

— Не схоже, щоб зараз це якось тобі заважало.

Фредді розповів їй про Фелісіті. Жінка, у якої він кілька років працював садівником, улаштувала їм побачення наосліп. Божилася, що «їх поглине пристрасть». Цього не сталося, але Фелісіті була близькою подругою тієї жінки, тому Фредді і далі ходив з нею на побачення, розробляючи план відступу.

— Одного вечора я просто не витримав її вихвалянь, пронизливого голосу й того, що вона називала мене Фреддо, тож просто покінчив із цим. Не дуже красиво, знаю, але, чорт забирай, ефективно. Я втратив клієнта, а втім, воно того варте.

Зрештою, коли Фредді й Лора наговорилися досхочу, вони зручно вмостилися, обійнявшись, і заснули, як пара голубів.

Вони спали в гостьовій кімнаті біля колишньої спальні Терези. Того дня, коли Лора прокинулась і побачила, що всі шухляди вивернуто на підлогу, вона перебралася до сусідньої кімнати. Лора не злякалася. Хіба, можливо, трохи. Але мала жахливе відчуття, що в тій кімнаті є ще хтось, окрім неї, якщо і не примара, то недоброзичливий гість. То десь зникла ложка для супу, одна ніжка столу виявилася закороткою, сам собою розлився коктейль. У Падуї завівся хробак чвар і незгоди, а Лора навіть не уявляла, як повернути мир і спокій. Морква ніколи не заходив у спальню Терези. Проте в різдвяну ніч він радо покинув своє місце біля каміна і примостився біля ліжка, де спали Лора і Фредді.

Коли Саншайн дізналася про «ночівлю», вона захотіла знати всі подробиці. Чию піжаму одягнув Фредді, як він чистив зуби без зубної щітки, чи він хропить? Вони цілувалися? Фредді сказав, що він позичив Лорину нічну сорочку, почистив зуби милом і фланеллю, ні, він не хропить, але Лора хропіла так, що вікна деренчали. І, так. Вони цілувалися. Саншайн хотіла знати, чи Фредді хоч трохи навчився