Читати книгу - "Квіти для Елджернона"

— Побійся Бога, Чарлі, якщо ти почнеш і знову мене розчаруєш, не знаю, що я з тобою зроблю. Я теж людина.

Я поклав її поруч із собою на кушетку, на купу її одягу та нижньої білизни.

— Не тут, на кушетці, Чарлі, — сказала вона, намагаючись підвестися на ноги. — Ходімо в ліжко.

— Тут, — заперечив я, стягши з неї блузку, якою вона затулилася.

Вона подивилася на мене, поставила свою склянку на підлогу й переступила через свої труси. Вона тепер стояла переді мною гола.

— Я вимкну світло, — прошепотіла вона.

— Ні, — сказав я, знову поклавши її на кушетку. — Я хочу дивитися на тебе.

Вона поцілувала мене глибоким поцілунком і міцно обняла.

— Не розчаруй мене сьогодні, Чарлі. Ліпше не треба.

Її тіло повільно наблизилося до мене, і я знав, що цього разу ніщо нам не перешкодить. Я знав, що я маю робити, і знав, як це робиться. Вона ковтнула ротом повітря, зітхнула й назвала моє ім’я.

На якусь мить мені здалося, що він дивиться. Через спинку кушетки я зловив відбиток його обличчя, яке дивилося на мене крізь темряву за вікном — де я сам був кілька хвилин тому. Швидке перемикання сприйняття — і я вже сидів на пожежній драбині, дивлячись крізь вікно всередину кімнати, де чоловік і жінка кохалися на кушетці.

Тоді величезним зусиллям волі я знову опинився на кушетці разом із нею, відчуваючи її тіло і своє власне бажання та свою потенцію, і я побачив обличчя за вікном, яке жадібно спостерігало. І я подумав про себе: ну ж бо, дивися, нещасний мерзотнику, дивися. Мені тепер байдужісінько. І його очі стали круглими, коли він спостерігав.

29 червня

Перш ніж повернутися до лабораторії, я хочу обміркувати проекти, які спали мені на думку, коли я втік із симпозіуму. Я зателефонував Ландсгофу до Нового інституту передових досліджень про можливість використання подвійного виробництва ядерного фотоефекту для дослідницької праці в біофізиці. Спочатку він подумав, що я божевільний, та, коли я вказав на деякі вади в його статті в Часописі Нового інституту, він тримав мене на телефоні близько години. Він хоче бачити мене в інституті, щоб обговорити мої ідеї в його групі. Я зможу приєднатися до нього, після того як закінчу свою роботу в лабораторії — і якщо для мене залишиться час. Це, звичайно, проблема. Я не знаю, скільки маю часу. Місяць? Рік? До кінця життя? Це залежить від того, чи вдасться мені дослідити психофізичні побічні ефекти експерименту.

30 червня

Я перестав блукати вулицями тепер, відколи маю Фей. Я дав їй ключ до свого помешкання. Вона глузує з мене за те, що я замикаю свої двері, а я глузую з неї за безлад у її кімнатах. Вона остерегла мене від спроби її змінити. Її чоловік розлучився з нею п’ять років тому, бо вона терпіти не могла, коли він робив їй зауваження за розкиданий повсюди одяг та дорікав за небажання навести лад у своєму помешканні.

Так само вона ставиться до більшості речей, які здаються їй неістотними. Вона не спроможна або не хоче турбуватися ні про що. Одного дня я знайшов купу квитанцій за порушення правил паркування автомобіля — там було їх не менше як сорок або п’ятдесят. Коли вона увійшла з пивом, я запитав, навіщо вона колекціонує їх.

— Ти про ці, — засміялася вона. — Коли мій колишній чоловік надішле мені мій клятущий чек, я муситиму оплатити деякі з них. Ти собі не уявляєш, як вони псують мені настрій. Я тримаю їх за стільцем, бо інакше мене опановує почуття провини щоразу, коли вони потрапляють мені на очі. Але що має робити бідолашна дівчина? Хоч би куди я поїхала, вони понаставляли знаків — не паркуйся тут! Не паркуйся там! Я просто не спроможна завдавати собі клопоту й зупиняти машину, щоб прочитати той або той знак, коли мені треба припаркуватися.

Тож мені довелося пообіцяти, що я не намагатимуся змінити її. Мені надто цікаво бути з нею, вона хвилює мене. Вона наділена великим почуттям гумору. Але найбільше мені до вподоби те, що вона має вільний і незалежний дух. Єдине, що рано чи пізно може наостогиднути мені, — це її схибленість на танцях. Цього тижня ми щовечора виходили з дому й поверталися не раніше як о другій або третій годині ранку. Незабаром я втрачу останні сили.

Це не кохання — але вона важлива для мене. Я завжди дослухаюся до її кроків у залі, коли вона виходить або повертається.

Чарлі перестав дивитися на нас.

5 липня

Я присвятив Фей свій перший фортепіанний концерт. Вона була в захваті від того, що їй щось присвятили, хоч навряд чи їй сподобалася моя музика. Це лише показало мені, що не можна сподіватися знайти все в одній жінці. Це ще один аргумент на користь полігамії.

Важливо те, що Фей — дівчина весела й добра. Сьогодні я довідався, чому цього місяця в неї так рано закінчилися гроші. За тиждень до нашого знайомства вона подружилася з дівчиною, яку зустріла в танцювальній залі. Коли дівчина сказала Фей, що вона бідна, не має родичів у місті і не має де спати, Фей запросила її до себе. Через два дні дівчина знайшла двісті тридцять два долари, які Фей зберігала у своїй шухляді, і зникла разом із грішми. Фей не звернулася до поліції — і виявилося, вона навіть не знала, як звали ту дівчину.

— Який сенс було звертатися до поліції? — запитала мене вона. — Я хочу сказати, та бідолашна сучка, либонь, дуже потребувала грошей, якщо вчинила крадіжку. Я не хочу зруйнувати їй життя за кількасот баксів. Я не багата, але не була в її шкурі — якщо ти розумієш, про що я кажу.

Я знав, про що вона казала.

Я ніколи не зустрічав нікого, хто був би таким відкритим і довірливим, як Фей. Саме вона є тією людиною, якої я найбільше потребую тепер. Я дуже знудьгувався за простою людською поведінкою.

8 липня

Часу для праці в мене небагато — між ранковим похміллям і нічним вистрибуванням у клубі. Лише завдяки аспірину та якомусь зіллю, що його Фей сама приготувала для мене, я спромігся закінчити свій лінгвістичний аналіз дієслівних форм мови урду й послати статтю до