Читати книгу - "Пастка на людей та інші тенета, капкани, омани, а також трохи жартів і вигадок, Роберт Шеклі"

Я розказав йому, що хотів би створити електричний струм з абсолютно неузго-дженими показниками. Дезорганізатори створюють перешкоди. Перший змінює характеристики електричного струму. Його призначення — створити стан безсистемності. Другий намагається зруйнувати структурованість, залишену першим, третій налаштований на знищення будь-якої системності, що могла залишитися після роботи перших двох. Тоді вони перезавантажуються знову, й будь-які рештки системи знищуються за кілька циклів… Принаймні, я сподіваюся на це.

— Це має викликати стан хаосу? — Меллі вдивлявся в екран.

Якийсь час вони чули тільки гудіння приладів та споглядали божевільні стрибки графіків на екранах. Згодом посеред кімнати посла виникла пляма. Вона коливалася, то зменшуючись, то розтягуючись.

Далі почало відбуватися щось незбагненне. Все, що потрапляло всередину плями, зникало.

— Вимкніть! — скрикнув Серсі.

Харрісон клацнув рубильником.

Пляма й далі збільшувалася.

— А чому ми можемо дивитися на це? — запитав Меллі, не відриваючи погляду від екрану.

— Щит Персея, пам'ятаєте? — сказав Серсі. — Використовуючи його як дзеркало, Персей міг дивитися на Медузу.

— І досі росте! — вигукнув Меллі.

— Певного ризику тут не можна уникнути, — відповів Серсі, — завжди залишається можливість того, що хаос розповсюджуватиметься без перешкод. Якщо це станеться, не матиме великого значення, що…

Пляма перестала зростати. Її краї коливалися, розпливались, а далі почали звужуватися.

— Принцип упорядкованості, — видихнув Серсі й відкинувся на спинку стільця.

— Ну, і як там посол? — запитав він за кілька хвилин.

Пляма й далі коливалася. Нарешті зникла. Прогримів вибух.

Сталеві стіни ввігнулися всередину, але встояли. Екран згас.

— Пляма поглинула все повітря в кімнаті, — пояснив Серсі, — разом із меблями й послом.

— Він цього не переніс, — зрадів Меллі, — жодна структура не може співвідноситися зі станом безсистемності. Він пішов за Альферном.

Меллі нервово хихотів. Серсі відчув, що ось-ось приєднається до нього, але опанував себе.

— Заспокойтеся, — сказав він, — це ще не кінець.

— Але ж ми з цим упоралися! Посол…

— Так-то воно так. Але ж у нашій ділянці космосу никає чужорідний флот. І такий потужний, що воднева бомба йому як докучлива муха. Вони розшукуватимуть нас.

Серсі підвівся.

— Ідіть додому, виспіться. Щось мені підказує, що саме нам завтра доведеться вигадувати спосіб маскування цілої планети.

Привид V

— Читає нашу вивіску, — Грегор припав до вічка в дверях офісу своїм довгобразим кістлявим обличчям.

— Дай і мені глянути, — попросив Арнольд.

Грегор відсторонив його.

— О, зараз постукає! Ні, передумав. Пішов.

Арнольд повернувся до свого столу і почав розкладати новий пасьянс. Грегор залишився на своєму пункті спостереження біля вічка.

Три місяці тому вони створили власну фірму та орендували офіс. Вічко у дверях проробили з нудьги. Упродовж всього часу свого існування «ААА Головна міжпланетна служба дезактивації» не отримала жодного замовлення, попри перше за абеткою місце в телефонному довіднику. Дезактивація планет була давнім, усталеним бізнесом, повністю монополізованим двома великими компаніями. В цьому бізнесі не знаходилося місця новоспеченій дрібній фірмі, створеній двома амбітними молодиками з безліччю ідей і купою обладнання, за яке ще потрібно було сплатити.

— О, повертається, — вигукнув Грегор, — мерщій зроби поважний вигляд заклопотаної людини!

Арнольд кинув карти в шухляду й не встиг ще за-стібнути ґудзики на лабораторному халаті, як у двері постукали.

Відвідувач був маленький, лисий, стомлений з вигляду. Він дивився на парубків із сумнівом.

— Ви займаєтеся очищенням планет?

— Саме так, сер, — кивнув Грегор, відсунув купу паперів і потиснув вологу руку чоловічка. — Я Річард Грегор, а це мій партнер, доктор Френк Арнольд.

Арнольд, страшенно серйозний, у білому халаті й темних окулярах в роговій оправі, й собі недбало кивнув, і далі діловито розглядаючи осад у пробірках, що стояли тут уже хтозна відколи.

Прошу, сідайте, пане…

— Фернграум.

— Пане Фернграум. Гадаю, ми зможемо впоратися з усім, що вам потрібно, — приязно запевнив Грегор. — Контроль флори або фауни, очищення атмосфери, води, знезараження ґрунту, тестування стабільності, контроль вулканів і землетрусів — усе необхідне для того, щоби планета стала придатною для проживання людини.

Фернграум і далі вагався.

— Буду з вами відвертий. У мене проблемна планета.

Грегор упевнено кивнув.

— Вирішувати проблеми — наша робота.

— Я брокер з продажу нерухомості, — повідомив Фернґраум. — Ви знаєте, як це зазвичай робиться: одні купують планети, інші їх продають, і кожен щось має з цього. Зазвичай працюю з неочищеними світами — хай уже там покупці проводять знезараження. Але кілька місяців тому мені вдалося придбати справді якісну планету — вихопив просто під носом у великих компаній.

Фернграум сумно витер піт з чола.

— Чудова місцина, — він вів далі без жодного ентузіазму, — середня температура двадцять градусів. Місцевість гориста, але родюча. Водоспади, веселки, все таке. І взагалі немає фауни.

— Ну, це ж здорово, — закивав Грегор. — А мікроорганізми?

— Нічого небезпечного.

— Тоді що не так?

Фернграум помітно збентежився.

— Можливо, ви вже чували про цю планету. Номер в урядовому каталозі — RJC-5. Але зазвичай її називають Привид V.

Грегор підняв брови. Привид — чудернацька назва для планети, але йому й не таке доводилося чути. Зрештою, якось же потрібно називати всі ці планети. Існують тисячі зірок з планетами в межах досяжності космічних кораблів, на багатьох з них є життя або вони потенційно придатні для життя. З іншого боку, безліч людей із цивілізованих світів хотіли б колонізувати ці планети. Релігійні секти, політичні угруповання, філософські спільноти, або врешті просто піонери, яким кортить почати нове життя.

— Якось не пригадую, — похитав головою Грегор.

Фернграум ніяково завовтузився у кріслі.

— Я мав би послухатися своєї дружини. Але ж ні — закортіло бути крутим бізнесменом. Заплатив за цей Привид V удесятеро більше, ніж плачу зазвичай, і тепер застряг із ним.

— То у чому ж там справа? — поцікавився Грегор.

— Здається, там щось водиться, — у голосі Ферн-граума почувся відчай.

Він розповів, що перевірив планету радаром, по тому здав її в оренду фермерській спілці з Діжона VI. Авангард із восьми осіб висадився на планету, й того ж дня звідти почали надходити заплутані повідомлення про демонів, упирів, відьмаків, динозаврів та інших агресивних істот.

Коли по відряджених на планету прийшов рейсовий корабель, всі виявилися мертвими. У звіті про розтин було сказано, що глибоких ран могли їм завдати будь-які істоти включно з демонами,