Читати книгу - "Білий замок на Чорній скелі, Костянтин Матвієнко"

Наразі редакція має намір звернутися до Князівського наукового товариства по коментарі щодо цього загадкового атмосферного явища. Ми поінформуємо шановних читачів про версії, які висунуть учені, звісно, що також шановні».

— Це у місцевих газетярів гумор такий, — пояснив барон зміст останнього речення. — Читачі, на думку газетярів, шановні самі собою, а вчені, що, як відомо, газет не читають, теж шановні, проте за компанію, а не тому, що вони вчені, — він згорнув газету, поклавши її поруч з Нодом останньою сторінкою вгору.

— Я читав про таке у одній книжці! — пригадав Нод.

— Про шановних за компанію вчених? — усміхнувшись, перепитав барон.

— Ні, про метеорит, який з'являється раз на триста з гаком років, а після падіння знову здіймається і летить геть. Здається, той періодичний метеорит теж має змогу розділятися...

— Де ти ту книжку знайшов? Невже у Республіці пишуть про такі наукові загадки? — зацікавився Самус, однак його перервав Рамир:

— Погляньте, — закоханий борець вхопив з лежака газету і прочитав назву колонки у рубриці «Світські потаємності». — «Загадкові співмешканці барона Дорга. За інформацією з надійних джерел, скандально відомий барон Самус Дорг, який постійно мешкає у Ланоді, днями оселився у своєму улюбленому номері готелю „Тод і Нод“. Це найдорожчі апартаменти, які розташовані у споруді Старого маяка. Звідти відкривається краєвид на все місто у а також на тимчасово окупований Республікою дуумвірів Туапулат. Апартаменти мають власну назву — „Мажор“. Кажуть, саме назва колись привабила тоді ще юного барона, коли він кілька років тому вперше став пожильцем цього готелю.

Цікаво, що всупереч власній звичці, барон мешкає не один. Разом із ним у „Мажорі“ живуть двоє загадкових юнаків. Їх повсякчас бачать утрьох — за сніданком та вечерею, у місті. Зацікавлена громадськість Князівства має право знати, що пов'язує пана барона Дорга з невідомими симпатичним юнаками».

— Ой, не можу!!! — Самус, розреготавшись, підхопився з лежака і вискочив з намету. — А хто підписав замітку? Чекай! Я знаю: світський кореспондент Катер Осад, мабуть.

— Так! Чого ти смієшся? — мало не плакав Рамир. — А якщо це Еда прочитає?! Тут і фотографія є! — він, підвівшись, тицьнув Самусу газету майже під ніс.

— По-перше, Ерада сама поселяла і вас, і мене у маяк. Отож, для неї факт нашого спільного проживання точно не є сенсацією! — барон узяв газету. — По-друге,..

— Слава Зорі, що нас сфотографували лише зі спини, та ще й у сутінках, — Нод зазирнув до газети. — А коли це ми утрьох обнімалися?!

— По-друге, кажу, — вів далі барон, — у Князівстві заборонено законом будь-де розміщувати світлини людей без їх на те згоди! Виняток — лише злочинці, яких шукає поліція, а також... члени князівської родини. Щиро кажучи, мені буває шкода, що такого закону немає у Ланоді. Що ж до цього зображення, то це постановочний кадр, — він тицьнув пальцем у розмиту світлину в газеті. — На ньому взагалі не ми. Просто ілюстрація, щоб підсилити та спрямувати у потрібне річище алюзії читача. Псевдонім Катер Осад носить одна журналістка. Її справжнє ім'я Кетря Собача. Вона з минулого року сердита на мене за те, що не стала баронесою Дорг, от і знайшла привід помститися. Жінка, бува, ладна пустити чутку про нетрадиційну орієнтацію парубка, якщо він віддав перевагу іншій. Не беріть у голову. Тим паче, що зараз слід подумати про інше.

— Справді?! — обурився Рамир. — І що може бути важливішим за такі от гидкі побрехеньки про нас у газеті?

— Та не зважай ти на ту газету! — не на жарт розсердився Самус. — Те, що написано у материному листі, незрівнянно важливіше, бо загрожує і Гирлону, і Ланоду. Ноде, щоб ти розумів, перспективи твого вступу на престол Ланоду теж залежать від того, відбудеться шлюб Еради та Ліруда чи ні. Якщо це весілля не розладнається, тобі доведеться суперничати за корону з міццю всього Межимор'я.

— Та я про це вже не раз чув. Але хто тобі сказав, що мені потрібна та корона? — вигукнув Нод. — Сам її вдягай! По-перше, мене ніколи не визнають за короля, передусім у самому Ланоді. Ти ж сам казав. По-друге, я так накерую Королівством, що потім і десяток регентів та стільки ж канцлерів не розгребуть — не маю я знань для управляння державою! Слухай, Самусе, у тебе ж, певне, краще вийде царювати! Давай я зречуся трону на твою користь!!!

— Вас послухати, — втрутився Рамир, — так можна подумати, що корону вам прямо на пляж принесли на оксамитовій подушечці, а ви її, немов гарячий коржик, один одному перекидаєте!

— Треба буде з Горангом порадитися, — сказав Нод. — Піду-но я поплаваю, — і він увійшов у воду.

— З ким порадитися? — перепитав Самус.

— Та є у вашому Ланоді такий історичний персонаж. Нод, коли з води вилізе, сам розповість, — додав туману Рамир.

Вислухавши оповідь про нічні розмови сімдесятого герцога Азборана з портретним привидом короля Горанга III Пришелепкуватого, барон заявив, що він вірить лише у науку. Містику ж його юні друзі з незакінченою, зауважте, освітою можуть залишити для втіхи власної фантазії. Нод навіть пошкодував, що обмовився про намір проконсультуватися у Горанга. Сперечаючись щодо природи «віщих снів», вони повернулися до готелю — не мали бажання потрапляти на очі пляжникам, що вже почали займати сусідні намети. Рамир повсякчас озирався, непокоячись, що за ними можуть стежити папарацці. Нодові теж було не по собі. Лише Самус, виявляючи цілковиту безтурботність, весело насвистував якусь невибагливу мелодію.

11. Ложкою по лобі

Дет Дут важко піднімався мармуровими сходами, вкритими зеленою килимовою доріжкою. Короткопала рука дуумвіра чіплялася за слизький і надто широкий поручень, допомагаючи ногам допровадити його обважніле тіло на другий поверх центральної будівлі контррозвідки, розташованої на столичній площі Звершень. У спеціальній залі цієї монументальної споруди на співправителя Республіки очікували зо два десятки молодих офіцерів, які пройшли трирічний випробувальний строк і від сьогодні були прийняті в один з аналітичних підрозділів головного штабу спецслужби. Дету Дуту належало виголосити перед ними установчу промову: розповісти про підступи ворогів Республіки і змалювати її становище у світі, щоб надихнути цей інтелектуальний офіцерський молодняк на звершення в ім'я «перемоги справедливості в усьому світі». Візит співправителя власною персоною мав продемонструвати офіцерам