Читати книгу - "Похід українських армій на Київ-Одесу 1919, Микола Капустянський"

Отже, до вечора 17-го Українська Наддніпрянська армія досягла успіхів на всіх відтинках. Полк. Удовиченко побив одну групу 45-ї дивізії, другу ж групу цієї дивізії потиснув на ст. Вапнярку. Підхід резерв спід Одеси показував, що бої тут тільки почалися.

Юрко Тютюнник і Запорізька Січ просунулися вперед і примусили червоних звільнити важливіший напрямок на Нову Ушицю-Дунаївці. Кам'янецька група в повному складі обсадила рубіж Шарівка-Ярмолинці-Городок.

Вся Галицька армія з своїми обозами й частиною бази перейшла Збруч. Другу частину бази захопили поляки. Таким чином, Наддніпрянська армія, за допомогою однієї тільки 5-ї Галицької бригади (з 8 до 12.VІІ.) утрималася проти большевиків і зберегла великий простір для розміщення ГА та для господарської експлуатації й мобілізації.

Межі цього простору йшли з півдня Дністром, з заходу Збручем, з північного сходу через Городок-Ярмолинці, через ст. Бар на Ярошенку і далі через Рахни майже до ст. Вапнярки, – вглиб 70 верст і вздовж 260-300.

Ось який район посідала Наддніпрянська армія, коли перейшли Збруч галичани. Це було далеко більше, ніж територія в межах р. Збруч – р. Смотрич (Кількадесять верст, від м. Смотрич на південь, а від Кам'янця на північ, як неправдиво подає один із галицьких дослiдників.[38]

У нас була нова база – Могилів, куди вже поступало з Румунії військове майно, хоча ще й в невеликій кількості. Цей напрямок прикривав Удовиченко.

Взагалі наші західні дивізії остільки зміцніли, що мали змогу, на випадок наших неуспіхів у районі Кам'янця, розвинути самостійні операції на схід на з'єднання з повстанцями.

Бої з 18 до 24.VІІ.

Занепокоєне нашими успіхами на Вапнярському й Жмеринському напрямках, а також рухом уперед на Ярмолинці-Городок Кам'янецьких груп, червоне військо переходить 18-го в наступ на своїх крайніх крилах. Спід Одеси на підсилення 45-ї дивізії підвозяться залізницею резерви (матроські та інтернаціональні частини). Ворог намагається за всяку ціну відтиснути 3-тю дивізію від залізниці й пробити собі шлях на Жмеринку.

Так само спід Сарн большевики забирають два полки і перевозять їх на підмогу 1-й сов. дивізії й переходять у рішучий наступ на широкому фронті Ярмолинці-Городок, маючи на меті продертися до Кам'янця. На 18.VІІ. наше командування також видає розпорядження про дальший наступ на Жмеринському напрямку на м. Бар, звідки погрожувати ст. Комарівці-Жмеринка.

На Проскурівському напрямку необхідно просунутися вперед для надійнішого захисту флангового маршу ГА. Для Удовиченка лишається попереднє завдання – активне прикриття Могилівського напрямку. На всьому фронті запалали запеклі бої.

Бої на Вапнярському напрямку.

Розглямено спершу бої на Вапнярському напрямку. 18 й 19-го точилися завзяті бої за посідання с. Вапнярка.

Супротивники за всяку ціну намагалися звалити один одного. Частини сходилися на багнети. Червоні зазнали значних утрат: червоний прапор, 12 кулеметів і багато полонених (між ними чимало ранених). Нам теж дорого обійшлися ці бої: із складу 8-го полку вибуло забитими та раненими від 30 до 40%.[39]

Пполк. Удовиченко звітує про видатну стійкість 8-го Чорноморського полку й командира 7-го полку Царенка.

Бої до вечора 19-го вщухли; Удовиченко відвів своє праве крило за р. Русавку й залишив Томашпіль. Червоні скупчилися біля ст. Вапнярки й Комаргорода.

20-21.VІІ. вороги тримаються спокійно, лікують свої страшні рани й лаштуються до нового герцю. Біля ст. Ярошенка наш відціл мав частковий успіх і захопив 2 гавбиці й кілька кулеметів. 22-го, за допомогою партизана Павловського, Удовиченко знову йде в бій і вдирається ненадовго через Комаргород на ст. Вапнярка.

Одначе, в боях з 22 до 24 пполк. Удовиченка примушено звільнити відтинок залізнці ст. Вапнярка – ст. Рахни. Червоні в районі Крижополя стягли біля півтори тисячі нових бійців і, щоб їх подолати, треба було зробити нове перегрупування.

Бої 18.VІІ. на Проскурівському напрямку.

Ранесенько-рано 18-го червоні енергійно повели атаки в двох напрямках: на Ярмолинці – Солобківці й річищем р. Смотрич. До вечора вони осадили Ярмолинці й Городок. СС ще тримають всій фронт; Волинці відійшли щойно назад. На 19-те командування видає розпорядження Запорожцям і Волинській групі вибити червоних із Ярмолинець і Городка, Січовим Стрільцям – фланговим ударом допомогти цим групам. До вечора 19-го з'ясувалося, що Волинська група дійсно в ніч з 18 на 19-те рушила вперед, захопила Городок і просунулася на 5 верст на північ від нього, завдала ворогові втрат, узяла трофеї – кулемети й обоз.

На жаль, група СС, непевна за своє праве крило (бо Запорожці відійшли на південь), не тільки не перейшла в атаку, а подалася трохи назад на південь від Транполя, не повідомивши про це своєчасно Волинську групу.

Висунутих наперед Волинців було заатаковацо з відкритого правого флангу й запілля, і тим примушено швидко, під ворожими ударами, відступити назад. Це їх сильно здеморалізувало і вони вже далі не ставили належного опору ворогові.

Ситуація 19.VІІ. ввечері.

Отже, 19-го наші групи взагалі більше ніж на пів переходу подалися назад.

Але ситуація не була загрозлива, бо вже дві галицькі бригади, під командою полк. Бізанца, підходили до розпорядимости ШДА для захисту шляхів на Кам'янець, і були вже на північ від Балин-Дунаївці, 2-й корпус скупчувався на південь від Смотрич-Лянцкорунь, а 1-й і 3-й галицькі корпуси – в русі на призначені місця.

20-го Запорожці, під натиском ворога, ще трохи подалися назад, Волинська група – теж, СС перейшли в контр-наступ і, захопили з бою Франпіль-Савинці.

Ходило про те,