Читати книгу - "На другому березі (збірник)"

чогось незнаного. Сьогодні вже не так, не так: складнішає життя, і, наче чорний стяг, шумить над серцем кожна ніч, і місяць — мідний птах, таємна рожа неба, лампа поетів та сновид веде мене в сріблистих снах зигзагом мрії та безумства понад безодню світу. Мов ртуть, підноситься солодкий жах до горла і до мізку, аж струни-нерви задрижать. Тоді вдаряє пісня стусаном ножа, Тоді лунає пісня різко. Ну, сам скажи, навіщо це усе, навіщо мерзти в краси холоднім сяйві. Ось, краще бережи твоєї молодості перстень. Отих хвилин, коли ще світ, мов серце, був широкий, коли не снився сон лихий мені, коли ще хлопцем сивооким сміявся щиро й дзвінко та без журби мантачив дні. Так час перегортає мого життя нову сторінку. І знаю тільки те, що треба пісню, наче тінь, нести з собою, що треба йти, невпинно йти назустріч мертвій тишині за зовом вітру — за зовом ночі, аж попіл сну засипле очі. Спочине серце під крилатим кленом, порине в море трав зелене, і тільки пісня вільна, спіла, жива, нестримна, горда, сміла ітиме далі вже без мене.

П'ятниця, 25 серпня 1933

Весілля
Почалось так: упився я від перших власних строф похмілля. Був тільки місяць дружбою на мому з піснею весіллі. Як сталось те, як задзвеніло, сказать не вмів оцього вам би, коли б так серце не горіло. Так народились перші ямби. Слова, не тесані в гамарні,[55] слова, осріблені в вогні. Складають радісні пісні в весни заквітчаній друкарні. До моєї пісні
Крутиться світ весняний і зелений. Ясень співає, і серце співа. Пісня натхненним кружля веретеном, на веретені срібляться слова. Ясень, осяяний сонцем, упився, перстень натхнення на серці тремтить. Гей же, п'яній, і лети, і крутися, пісне моїх двадцятьох і трьох літ! Неділя, 21 травня 1933 Ранній вітер
Крилатий вітер, дужий вітер, що зорі, листя й ластівки несе, сп'яняє серце. Ех, летіти в зелений квітень, в синь пісень! Піднявся день, мов олень з кручі, ніч відплила, мов корабель. Крилатий вітер і пахучий, мов дзенькіт сріблених шабель. Назустріч