Читати книгу - "Пригоди. Подорожі. Фантастика - 79"

class="book">У першій же промові, з якою святий мер Дін виступив перед своїми виборцями, він щиро розповів їм про свій сон, про свої сумніви, про те, що завдяки сну, де він побачив старшого лейтенанта морської піхоти, вдалося заздалегідь дізнатися про цунамі. Саме у цій історичній промові святий мер Дін пообіцяв, що тепер він по-справжньому візьметься вивчати сни про небіжчиків.

— Бо мертві, — повторив він слова своєї тітоньки, — сняться до переміни погоди…

І всі останні двадцять п’ять років, які судилося прожити святому Дінові, він присвячував свій неординарний розум, талант і весь дорогоцінний час розробці та поглибленню теорії снів. Він систематизував сни про небіжчиків та їхній вплив на зміну погоди.

Щоранку жителі столиці проходили в мерію (тепер на її місці бюро розслідування та погоди) і розповідали святому мерові Діну про свої сни. У тому разі, коли вони бачили своїх померлих родичів або інших небіжчиків, їм сплачували невелику грошову винагороду. Їхні розповіді записували на магнітні стрічки, а одержані дані програмісти закладали в електронно-обчислювальні пристрої.

Та деякі громадяни були схильні кривити душею задля прибутку і вигадували сни самі. Довелося в створеному святим мером Діном бюро розслідування та погоди встановити невеличкий детектор брехні. В подальшому кожного, хто хотів повідомити про свій сон, перевіряли детектором. Коли прилад показував, що людина обманює, її сон не брали до уваги й вона не отримувала грошей.

На дев’ятому році великої дослідницької роботи бюро розслідування та погоди при безпосередній участі й під керівництвом святого мера Діна склало універсальні таблиці снів і змін у погоді.

Так само як за футбольними таблицями легко визначити, хто з ким і коли грає, за таблицями бюро розслідування та погоди було зразу видно, якою сумою грошей оплачуватиметься той чи інший сон. Усе населення знало про ці таблиці, але зміст їх оберігали як державну таємницю. Це робилося для того, щоб інші держави не могли скористатися цими даними у своїх гидких воєнних цілях, або щоб опозиція не застосувала їх із злочинною метою.

Щоправда, окремі пункти були відомі населенню як у нашій країні, так і за кордоном. Коли снився троюрідний брат по батькові — значить, мав бути весняний дощ. Покійна теща — нічний снігопад, а французький король Людовік XIV — падіння метеорита вагою не менше ста кілограмів. Одначе коли саме відбудуться ті чи інші прояви стихії, знали тільки службовці бюро розслідування та погоди, які користувалися секретними таблицями святого мера Діна.

Громадяни повідомляли про свої сни і проходили детектор брехні не заради грошей. Заради високої ідеї. Грошей, власне, платили небагато. Лише за сон про двоюрідного дядька, що йде по воді, належала величезна винагорода. Вона вимірювалася дев’яткою з п’ятьма нулями. До речі, за роки правління святого Діна відбулися ще одні невеличкі цунамі. Та їм знову своєчасно передбачив сон про двоюрідного дядька, який пішки ходить по воді. Він наснився безневинному маленькому хлопчикові, на ім’я якого в банк і була покладена величезна сума. Він мав право її одержати, коли досягне повноліття.

Від того часу, як метеорологічні передбачення були довірені бюро розслідування та погоди, значно збагатилося духовне життя населення. У підручниках сучасної історії в цьому зв’язку перелічуються п’ять пунктів. Перший: померлих родичів і знайомих почали згадувати набагато частіше. У помешканнях розвішувались їхні портрети, вечорами члени родин дивилися на них, розмовляли про небіжчиків. Це набагато збільшувало ймовірність того, що вночі вони насняться. Старим або хворим людям умирати стало легше. Бо вони були впевнені, що хоч би якими поганими були їхні стосунки з дітьми, невістками, зятями, сусідами та співробітниками, їх, небіжчиків, однаково пам’ятатимуть і говоритимуть про них відповідно старому прислів’ю — або нічого, або добре. Другий: підвищився культурний рівень населення. Громадяни зацікавились історією, щоб краще знати видатних людей, які могли їм наснитися. У країні почали більше читати книжок. Бо за письменника, якого побачиш уві сні, теж платили. Письменник, а особливо поет, означав безхмарний день у січні. Третій: підвищився добробут. Деякі громадяни, день у день повідомляючи про свої сни, зуміли зібрати грубі гроші. Четвертий: різко зменшилася злочинність. Детектор брехні ставив подеколи настільки несподівані запитання, що правильні відповіді на них були для злочинців небезпечними. Та й взагалі люди почали менше брехати, бо детектор привчив їх одразу і без роздумів відповідати щиру правду. І, нарешті, п’ятий: у громадян, які завдяки невсипній роботі бюро розслідування та погоди завжди наперед знали про будь-яке стихійне лихо, з’явилася впевненість у завтрашньому дні. І, таким чином, більша впевненість у собі, в своєму добробуті та своїй справі.

Ось чому великий святий мер Дін одразу після смерті був канонізований, ось чому на центральній площі столиці йому спорудили пам’ятник із щирого золота.

Після смерті святого мера Діна поступово відпала потреба в роботі бюро розслідування та погоди, точність якої гарантувалася перевіркою за допомогою детектора брехні. Бо тепер на основі набутого досвіду з цією справою міг легко впоратися і звичайний метеорологічний центр…

Так пишуть у підручниках нової історії.

* * *

У нашій мові існує прислів’я, а точніше сказати, стале порівняння. Коли якась людина надто наполегливо ухиляється від істини, яро неї кажуть: “Брехлива, як підручник історії”.

Коли-небудь я напишу справжню наукову працю про те, як впливають давні прислів’я на спосіб сучасного життя. Я напишу, як мертвий хапає живого. Бо є в нас ще й таке прислів’я: “Поганий той птах, що каляє власне гніздо”.

Тривалий час я не наважувався “каляти власне гніздо”. Але нині знову з’явилися поважні діячі, котрі хочуть відновити діяльність бюро розслідування та погоди. Вони нічого не навчилися.

Тому я вирішив, що не мовчатиму. Я розповім правду, яка зовсім не схожа на солоденьку казочку, що її поширюють підручники новітньої історії. І зроблю я це, щоб не каляти власне гніздо.

У нашій сім’ї збереглися деякі документи. Мій уславлений прадід, святий мер Дін, як і багато інших узурпаторів, ніколи не думав про власну смерть. Як і їм, йому здавалося, що він житиме вічно. Тому й не встиг він геть усе знищити.

Я зібрав усі ці документи. І на їх незаперечній підставі написав книжку. В першій частині я виклав легенду, про яку йшлося вище. А в другій — як усе було насправді.

Перед виборами моєму прадідові святому мерові Діну загрожувало повне банкрутство. Він геть заплутався у темних махінаціях, пов’язаних із повним провалом фірми по перевезеннях “Барлок”, яка через підставних осіб фактично належала Дінові, і з повним провалом головного метеорологічного центру, власником якого також