Читати книгу - "Великий вибух популізму. Як економічна криза змінила світову політику"

на мене вплинула недавня книжка Ернесто Лаклау «Про популістський розум» (On Populist Reason, Verso, 2005). Лаклау подає популізм як логіку, яку можуть використовувати як ліві, так і праві; він пояснює, як вимоги, проголошувані популістами, відрізняються від вимог інших партій і кандидатів. Є також корисна антологія «Популізм і дзеркало демократії» (Populism and the Mirror of Democracy, Verso, 2005) за редакцією Франциско Паніцци, до якої ввійшли есеї Лаклау та Шанталь Муфф. Есей Лаклау «Популізм: що в цьому імені?» (Populism: What’s in a Name?) — надзвичайно чітке резюме його дисертації, а есей Муфф «„Кінець політики“ та виклик правого популізму» (The «End of Politics» and the Challenge of Right-wing Populism) заперечує звичне ігнорування популізму європейськими інтелектуалами та політиками. (Для детальнішого вивчення дискусії Лаклау і Муфф див. мій есей про них у журналі Dissent за осінь 2016 року).

Американські історики визнають, що популізм може з’явитися і в лівій, і в правій частині політичного спектра, від Народної партії до Джорджа Воллеса. Це розуміння відображено в книжці Майкла Казіна «Переконання популістів» (The Populist Persuasion, Basic Books, 1995). Kaзін трактує популізм як «мову», подібно до Лаклау, який розглядає його як «логіку». Більшість європейських досліджень присвячено правому популізму. Частково причина криється втому, що там популістські партії спершу з’явилися в правому сегменті. І, можливо, через пам’ять про Гітлера та Муссоліні в більшості цих досліджень популізм у Західній Європі розглядають як загрозу демократії. Я вважаю корисним дослідження Каса Мудде «Популістські радикальні праві партії в Європі» (Populist Radical Right Parties in Europe, Cambridge University Press, 2007). Мені також сподобалася книжка Крістофера Колдвелла «Роздуми про революцію в Європі: імміграція, іслам та Захід» (Reflections on the Revolution in Europe: Immigration, Islam and the West, Anchor, 2009) та його есеї про європейський популізм у «Weekly Standard».

Найважливіша книжка для розуміння американського правого популізму, від Джорджа Воллеса до Дональда Трампа, — робота Дональда І. Воррена «Радикальний центр: середні американці та політика відчуження» (The Radical Center: Middle Americans and the Politics of Alienation, University of Notre Dame Press, 1976). Воррен, загалом маловідомий соціолог, який викладав в Оклендському університеті (Мічиган), на початку 1970-х років провів масштабні опитування виборців Воллеса. Воррен виявив тип політики, який поєднував праві та ліві погляди. Він назвав його «середнім американським радикалізмом» (middle American radicalism). Цю тенденцію продовжили прихильники Трампа. Ще один цінний аналітик американського популізму — Кевін Філліпс із книжками від «Зародження республіканської більшості» (The Emerging Republican Majority, Arlington House, 1969) до «Зарозумілий капітал: Вашингтон, Уолл-стритта розчарування в американській політиці» (Arrogant Capital: Washington, Wall Street, and the Frustration of American Politics, Little Brown, 1994). Вивчаючи Г’юї Лонга, я покладався на «Голоси протесту: Г’юї Лонг, отець Коглін та Велика депресія» (Voices of Protest: Huey Long, Father Coughlin, and the Great Depression, Knopf, 1982) Алана Брінклі. У вивченні Руху чаювання корисними виявилися книга Теди Скочпол та Ванесси Вільямсон «Рух чаювання і перебудова республіканського консерватизму» (The Tea Party and the Remaking of Republican Conservatism, Oxford University Press, 2012), а також докторська дисертація Емілі Елізабет Екінс «Справедливість від Руху чаювання: як ідея пропорційної справедливості пояснює правий популізм епохи Обами» (Tea Party Fairness: How the Idea of Proportional Justice Explains the Right-Wing Populism of the Obama Era) (http://escholarship.org/uc/item/3663x343).

Для опису економічних джерел та ідеології неолібералізму я скористався книгою Роберта Бреннера «Економіка глобальної турбулентності» (The Economics of Global Turbulence, Verso, 2006). Основну роль Маргарет Тетчер і Франсуа Міттерана описує Пітер Голл у книзі «Управління економікою: політика державного втручання у Великій Британії та Франції» (Governing the Economy: The Politics of State Intervention in Britain and France, Oxford University Press, 1986). Аналізуючи єврокризу та початок Великої рецесії в Європі, я також удався до новіших робіт Голла, зокрема есею «Різновиди капіталізму та єврокриза» (Varieties of Capitalism and the Eurocrisis), опублікованого у West European Politics за серпень 2014 року. Завдяки колонкам Пола Круґмана в The New York Times я вперше усвідомив, що запровадження євро завело Європу в глухий кут. Специфічну роль профіциту торгового балансу в Німеччині я осягнув завдяки «Додаткам» у книжці Майкла Петтіса «Велике відновлення балансу: торгівля, конфлікт та небезпечний подальший шлях світової економіки» (The Great Rebalancing: Trade, Conflict, and the Perilous Road Ahead for the World Economy, Princeton University Press, 2013). Петтіс також написав цікавий есей про Грецію, Іспанію та кризу єврозони «СІРІЗА та французька контрибуція 1871—73 рр.[377]» (Syriza and the French Indemnity of 1871—73) у своєму блозі (http://blog.mpettis.com/2015/02/syriza-and-the-french-indemnity-of-1871-73/). Про інші важливі книжки та статті див. примітки.

Для відстежування політики Європейського Союзу є два безцінних джерела — Social Europe (socialeurope.eu) та Open Democracy (opendemocracy.net). Артур Ґолдгаммер обізнаний у «французькій політиці» (artgoldhammer.blog-spot.com), а Майкл Тенджимен — в іспанській (progres-sivespain.com). Одне з найкращих джерел щодо лівого популізму в Греції та Іспанії — журнал New Left Review. У номері за травень—червень 2015 року вміщено інтерв’ю з лідером «Подемос» Пабло Іґлесіасом. Також у книжці «Подемос: в ім’я народу» (Podemos: In the Name of the People, Lawrence & Wishart, 2016) можна прочитати діалоги про популістську політику головного стратега партії Іньїго Еррехона із Шанталь Муфф. Я також скористався аналітикою Джеймса Ґелбрейта щодо грецької кризи, викладеною в його останній книжці «Ласкаво просимо до отруєної чаші: руйнування Греції та майбутнє Європи» (Welcome to the Poisoned Chalice: The Destruction of Greece and the Future of Europe, Yale University Press, 2016).

Джон Б. Джудіс — один із найавторитетніших політичних журналістів та аналітиків у США, автор кількох книжок—досліджень сучасної глобальної політики, колишній старший редактор The New Republic, а нині автор The National Journal. Писав статті для The New York Times Magazine, Mother Jones і The Washington Post. У своїй книжці «Великий вибух популізму», що стала абсолютним бестселером, він розповідає, наскільки важливо розуміти природу популізму й роль інформаційних технологій у сучасній політиці.

Як економічна криза змінила світову політику? Що відбувається в глобальній політиці? Чи можна скласти теперішні події в політичному світі в один-єдиний пазл? Чому на виборах перемагають популісти?

Джон Б. Джудіс детально й захопливо пояснює,