Читати книгу - "Знаки карпатської магії"

забув про своє творіння, бо залишив шлях до ключів, котрі відкривають таємниці. Ці шляхи - духовні практики. Але пройти цими стежками, взяти ключі й відімкнути ними двері до Знання мусять самі люди. Езотерики називають цей символ «квіткою життя» і вважають, що він лежить в основі сакральної геометрії.Такий орнамент, у поєднанні із символами грози й засіяного поля, здавна прикрашав скрині для посагу гуцульських наречених.Фрагмент скрині. Гуцульщина. XIX ст.З колекції УЦНК «Музей Івана Гончара».

Ми, звичайні люди, сприймаємо навколишню дійсність «порціями» й так само частинами вивчаємо світ. Ми зчитуємо лише кадри реальності, але не саму реальність і реагуємо відповідно. Так втрачається цілісність сприймання, цілісність вивчення закономірностей і законів розвитку світу. Можливо, таке дискретне вивчення природи, людини, історії, світу - це і є основна помилка сучасної науки.

Маги ж розширюють своє сприйняття і бачать світ цілим. У цьому й полягає феномен магів: їхні практики - то спалах «повного бачення», момент цілісного сприйняття світу. Маги усвідомлюють закон причин і наслідків і керують нитками реальності. В цьому сенс розширення свідомості - щоб збагнути Єдність. А шаманське Світове Древо, гілками й коренями якого подорожує в стані зміненої свідомості шаман, - це той цілісний світ, про який розповідає космогонія...

Потік інформації пронизує Всесвіт, і зараз вчені підійшли до цього феномену. За останніми даними потік настільки потужний, що збільшується щодня в геометричній прогресії, тож навіть найсучасніші комп’ютери не в змозі його опрацювати. Але кожен із нас сприймає цієї інформації рівно стільки, наскільки відкриті його зір та слух.

вертайся до землі и до вітру, до хмар і до сонця,

До дерев, до зірок і до трав — Звертайся до всього, як до живого.

Говори із вогнем і з камінням —

Вони пам’ятають і знають,

І можуть немало тобі розказать Про життя земне,

Про далекі світи,

Про минуле й грядуще,

Про сьогоднішній день.

І — про Богів, що вічно живі. Доторкнись до них серцем, руками —

І вогонь перестане палити тебе,

ЭДэаган перетвориться в вітер ласкавий, Дикі звірі приляжуть до ніг.

А хто втратив Правічне Світло,

відступить навіки

Від сяйва твоїх очей...

Скільки посланців і прибульців щодня ми бачимо навколо себе: квіти, гроза, вітер - і всі вони несуть знання, всі про щось розповідають, попереджають, до чогось закликають. Вони намагаються пробитися до нашої свідомості, однак таємничий сенс цих послань для нас закритий... Якби ми були більш зрячі, чутливіші, хіба заставали б нас зненацька грози чи тайфуни, цунамі та землетруси?..

Мольфар каже:

- Ми самі викликаємо всі негативні події, всі авіакатастрофи та катаклізми. Щодня в простір летять тисячі негативних думок, що їх посилають люди. Наша ненависть, прокльони, наші лихі думки та зла воля творять усі ці нещастя. Ті негативні думки й емоції концентруються в духовному просторі планети, формуються у своєрідні енергетичні «снаряди», які й «вистрілюють» у певних місцях. Відомо, що на землі є геопатогенні точки. І якщо така геопатогенна зона перетнеться з енергетичним «снарядом», створеним нашими лихими думками, - там і відбувається катастрофа, теракт чи якийсь катаклізм. У народі давно казали: «Що посієш - те й пожнеш». А що ми сіємо? Якщо ми посилаємо в простір негативні думки, навіть на ворога - вони повернуться бумерангом до нас. А якщо таких думок складеться кілька сотень - ось уже й катастрофа...

Зараз думка людини - як добра, так і лиха - набирає нечуваної сили. Такий час прийшов. Саме життя вимагає від нас замислитися над тим, що ми посилаємо у Всесвіт. Це наймогутніша магія у світі - думка і воля людини. А якщо є колективна воля людей - магія посилюється стократ...

- Отже, негативні думки породжують катастрофи, позитивні - зміни на краще?

- Абсолютно вірно. І це не щось нове. Маги завжди знали цей закон...

- Що супроводить мольфара між світами? - запитую я.

- Віра, - твердо відповідає Мольфар. - А ще -спеціальний оберіг, який обов'язково мусить бути на мольфарові в момент його духовної подорожі. В цей час мольфар чує духів і сприймає від них певну інформацію. А потім настає тиша, і тоді мольфар

концентрує свої думки, щоб послати отриману інформацію, куди треба...

- Хто заважає мольфарові в його подорожах?

- Сутності з числа темних духів, які вступають у боротьбу з мольфаром або намагаються спокусити його. Особливо це небезпечно, якщо з власної необережності мольфар завинив перед ними. Тому він мусить бути дуже уважним і правильно поводитися. ..

- Чи бувають випадки, коли світлий мольфар, стикаючись із хворобами, злими духами, негативними емоціями, перероджується і сам стає чорним магом?

- Такі випадки бувають. І саме для того, щоб такого не трапилося, існують усі ці ритуали самоочищення: вогнем, водою, обряд самозамуровуван-ня в печері. Якщо мольфар лінується це робити, ним можуть опанувати злі духи.

У зв’язку з цим не можна не згадати сучасних «екстрасенсів». Адже більшість із них закінчують «цілительські» чи «біоенергетичні» курси та намагаються лікувати людей, навіть не замислюючись над елементарною «технікою безпеки», якої вимагає робота зі свідомістю та біополем іншої людини. А звідси - й психічні розлади, й нервові зриви, й тяжкі хвороби, навіть зміна особистості...

Мольфари кажуть: зупинка на шляху - ось найстрашніший гріх перед Небом і Землею, перед духами та природою. Гріх, за

який і творчі особистості - артисти, художники та поети - й маги платять однаково: втратою дару...

Сила любить, щоб її застосовували. Вибір творчого шляху, стежки, де треба прикладати творчу потенцію, - це шлях сили. Якщо цієї сили нема, то не буде ні тяжкого вибору, ні творчих мук. Якщо є - сила обов’язково знайде точку творчого прикладення. Але за кожен дар треба щось віддати навзамін. Тому такий тяжкий шлях у художників, музикантів, поетів, артистів... І в магів. Усі вони віддали якусь частку самих себе за власний дар. Маги найчастіше платять за знання здатністю відчувати емоції. Радість, горе, захоплення, любов, ненависть, гнів, співчуття - усі ці людські почуття маг віддає за Пізнання61. А коли віддав, уже не має права зупинитися. Бо зупинка - це смерть. Не тіла (хоча тіло теж руйнується, і є чимало прикладів цього), а душі та Духу.