Читати книгу - "Фаренго. Ч. 2. Гніздо"

планет під певний стандарт. Імовірно, під параметри материнської планети тієї раси. На всіх некисневих планетах ми знайшли сліди направленої еволюції. Вона тривала, за космогонічними мірками, зовсім недовго. Десь так зо сто тисячоліть. Для еволюції планетної біосфери, як ви розумієте, баронесо, це блискавична швидкість. А потім, кілька десятків мільйонів років тому, це «клонування світів» раптово і, здається, одночасно на всіх біологічно перспективних планетах припинилось. Що, зрозуміло, також свідчить про спільне для всіх цих світів джерело еволюції. Кожна із біосфер, кинута напризволяще, продовжила еволюціонувати самостійно та ізольовано від решти. Породжуючи при цьому ті стихійні ксеноформи, які тепер вводять в оману ваших колег. Завдяки цій стихійності ми й маємо оту позірну різноманітність рослин і тварин на різних планетах. Але ж, баронесо, це лише серед вищих форм. А якщо порівняти найконсервативніші та найдавніші ксеноформи, наприклад, головоногих, на Кідронії, Бальсані, Нолі, планетах Зірки Кептейна й решті, де існують молоді біосфери? А генетичні матриці рослин? Порівняйте дані палеонтології та ксеногенетиків. Ви ж спеціаліст найвищого рівня, ви повинні зрозуміти, про що я кажу. На трьох десятках планет життя розвивалось удесятеро швидше, ніж на Землі, Магонії або на Сельві, кисневі атмосфери яких не цікавили расу «будівничих світів-клонів». Таке прискорення — генералізована ознака штучності біосфер. У свою чергу, магонійці виявили, що у нашому секторі Галактики більшість придатних для колонізації планет уже «зіпсовані» отими невдалими «будівничими». Магонійці відмовились добудовувати або перебудовувати створені за чужим задумом та ще й здичавілі біосфери. А на додачу магонійці наштовхнулись на зустрічну колонізацію ящерів і, відповідно, на протистояння з Ґ’ормою. Тоді вони прийняли кардинальне рішення. Визнали наш сектор безперспективним для ефективної колонізації і почали шукати віддалений новий дім, околиці якого не зіпсовані попередниками.

— Припустимо, але до чого тут ґирги?

— Я думаю, що там, у їхньому «новому домі», щось пішло не так. Вони вирішили на всяк випадок підготувати собі відступ. Повернення до свого «старого дому». Тому двісті тисяч років тому вони відправили експедицію сюди і на Землю. На Землі вони побудували інкубатор для вирощування нас — корму для ґиргів. На Тифоні вони виростили зародок матки і законсервували його до моменту «X». Тепер цей момент настав. Вони повертаються у «старий дім», щоб виправити свої і чужі помилки. Спочатку вони згодують здичавілі біосфери ґиргам. Згодують їх разом із нами, бо ж матці потрібно багато м’яса. Згодом, коли матка досягне певної високої стадії продуктивності, вони знищать за допомогою ґиргів Ґ’орму. Коли ґирги повністю зачистять сектор, магонійці повернуться облаштовувати свій «старий дім».

— У всьому тому, що ви розповіли, Мулан, припущень більше, ніж фактів. Проте серед них, можливо, знайдуться дві добрі новини. Перша: матка ще не досягла високого рівня продуктивності. Й друга: Ґ’орма буде нам допомагати всіма силами, бо ми — її щит. А спільними зусиллями ми зможемо зупинити ворогів… До речі, а чому ви розповіли все це саме мені?

— Ви розумна і не боїтесь гніву Святих Матерів. Коли я загину, ви розкажете моїм донькам, що їхня мати не була злодійкою-відступницею. Що я постраждала за правду. Постраждала за те, що намагалась попередити людство про небезпеку.

Цієї миті внутрішній комунікатор Вей повідомив про терміновий виклик, що прийшов з термінала командного модуля.

— Я слухаю вас, капітан-командоре.

— Щойно ми отримали наказ від командувача Першого флоту.

— Нарешті. Й куди летимо?

— Ви здивуєтесь, баронесо. Нас спрямовують до системи Таліс.

— До Фаренго? — Ґвен Вей відчула, як недобра холодна хвиля піднімається з її черева, звідти, де тепер була порожнеча.

4

Об’єкт «22» Служби Запобігання,

борт колишнього військового танкера DD507,

система зірки Хаябуса (HD 10647).

26 пентарія 417 року Ери Відновлення.

Рівень майстерності дізнавачів у всі часи визначало їхнє вміння оперативно витягнути з допитуваного всю інформацію, накопичену на свідомому рівні, а також ті словоформи та візуальні образи, які сформувала його підсвідомість. У п’ятому столітті Ери Відновлення технічне оснащення та науковий досвід дізнавачів надавали їм такі можливості, про які не мріяли ані середньовічні кати інквізиції, ані ті знавці фармакологічних тортур, що відточували засоби і ритуали свого мистецтва за модерної доби.

Якщо психологічна і фізична обробка допитуваного у катівнях темних століть тривала іноді тижнями й місяцями, то кіборгам «двадцять другого об’єкта» на це відводилось менше стандартної доби. Імперські науковці розрахували, що цього достатньо для знищення психічного спротиву допитуваного без втрати ним інформаційного потенціалу. Технології дізнавання Джи Тау були розраховані на швидке зламування волі до спротиву не лише пересічної істоти гуманоїдного типу, але й тих, хто здобув спеціальну підготовку або ж мав навмисно змінену чи модифіковану психіку. У всіх випадках дізнавачі отримували стовідсотковий результат.

За правління Туре Шактірі Другого процедури дізнання поділялись на дві категорії — «обмежену» та «необмежену». У другому випадку передбачалось, що після отримання потрібної інформації допитуваний уже не являє собою жодної цінності. Тому при «необмеженій» процедурі кіборги спочатку радикально змінювали хімічний склад тіла допитуваного, а потім відокремлювали від нього голову, підтримуючи в ній свідомість лише на потрібному для роботи дізнавачів і психозондів рівні. Саме ж тіло розчиняли у концентрованій кислоті перед очима голови. Зазвичай подібні жорстокі методи застосовували щодо бунтівних клонів та особливо впертих піфійських жриць. Ходили чутки, що першими жертвами «необмеженої» процедури стали Астера і Ніобе. Дві наложниці-піфійки, котрі — за офіційною версією — вбили Туре Шактірі Старшого. Після приходу до влади Еарлана Третього на «необмежену» процедуру була накладена заборона.

При «обмеженій» процедурі перед дізнавачами ставилось додаткове завдання зберегти основні життєві функції допитуваного. Тому вони концентрували свої зусилля на тому, щоби зламати його волю психосоматичними засобами. Провідна роль тут належала не технологіям, а ретельно підібраному ритуалові руйнування особистості. Інфраквантовий мозок процедурного блоку враховував вік, стать, освіту, соціальне походження, спосіб життя, ціннісні пріоритети та ще кілька сотень параметрів, на які розкладались біографія та аксіальна матриця допитуваних. На першому етапі дізнавачі зазвичай руйнували основи самоповаги допитуваного, на другому — життєві цінності, родинні та соціальні зобов’язання. Кожний етап передбачав врахування десятків, а іноді й сотень індивідуальних параметрів та особливостей становлення психіки.

У випадку з Фатімою комп’ютер визначив головною перешкодою на шляху до її «конструктивізації» родову гордість Ферфаксів, яку до кінця не зруйнували ані приниження після арешту, ані багатомісячне утримання в ізольованій камері. Тому перед початком допиту Фатіму помістили у віртуальну реальність, де її змусили знову пережити довгі години ґвалтувань і принижень. Симуляція супроводжувалась гіпнотичним навіюванням та застосуванням психотропних речовин, які «розмивали» вольові бар’єри у психіці дівчини. Впродовж процедури